За даними міжнародного дитячого фонду ЮНІСЕФ, через напад росії на Україну станом на 24 березня 2022 року за кордоном перебуває понад 1,8 мільйона дітей. Ці діти – це наші діти, майбутнє нашої країни, наш потенціал. Тому надзвичайно важливо, щоб кожна дитина, яка через війну була вимушена залишити Україну, продовжила здобувати освіту за зручною для неї формою.
Також не менш важливо, аби дитина проходила адаптацію у закладі освіти країни перебування і водночас не відлучилася від освітніх стандартів нашої країни, продовжувала вивчати відповідні предмети, зокрема українську мову, історію України та інші.
До того ж українські громадяни за кордоном стикаються з різними проблемами, які потребують вирішення, зокрема освітніми. Наприклад, більшість батьків та учнів бажає продовжувати навчання в українських закладах освіти, адже вони працюють зараз у дистанційному форматі. А в деяких країнах умовою перебування біженців є відвідування дитиною місцевої школи. Освітній омбудсмен України узагальнив проблеми, з якими мають справу діти з України, які перебувають наразі за кордоном через напад росії на Україну 24 лютого 2022 року.
Частина шкіл на території України через бойові дії або окупацію не організували дистанційне навчання, і батьки шукають можливості для продовження дітьми освіти.
Кожна дитина може бути зарахована до іншої школи та приєднатися до дистанційного навчання в будь-якій школі на території України. Докладніше про освітні можливості дивіться за посиланнями нижче.
{{read_more|Читайте також| 5356, 5332}}
На жаль, значною проблемою є те, що деякі директори, дізнавшись, що дитина перебуває за кордоном, відмовляють у доступі до освіти.
Закликаю всіх керівників закладів освіти забезпечити права дітей на освіту, сприяти поверненню дітей до України, можливості продовжити навчання на рідній землі та працювати на розвиток і позитивні зміни в нашій країні.
Ми всі розуміємо, що практично кожен з українців переживає психологічний стрес або викликану війною депресію, але найбільше від цього страждають діти. Пережита ними війна, на жаль, буде впливати на все їхнє життя. Тому чим раніше розпочнеться психологічна реабілітація кожної дитини, тим менш руйнівними будуть наслідки.
У більшості країн, які приймають українців, це розуміють і створюють усі умови для психологічної реабілітації дітей: надають психологів у закладі освіти, створюють відповідно психологічні центри, безоплатні послуги тощо. Але проблемою є те, що не всі країни надають ці послуги та відповідні умови.
Іншою проблемою є недовіра наших громадян до психологів, нерозуміння важливості їх роботи, і тому батьки не звертають увагу на психологічні проблеми дітей і не докладають зусиль пропрацювання отриманих психологічних травм.
Психологічний стан дитини впливає на поведінку, комунікацію з однолітками та дорослими, на навчання, адаптацію та інші сфери життя. Це варто враховувати як батькам, так і педагогам, які працюють із цими дітьми в інших країнах.
{{read_more|Читайте також| 5326, 5346}}
Як ми зазначали, серед багатьох проблем, із якими зустрічаються українські діти, є мовний бар’єр, і він впливає на усі сфери життя дитини: навчання у місцевих закладах освіти, психологічний стан, адаптацію до нових умов та нової країни.
У деяких країнах дитина може навчатися в місцевих школах лише тоді, коли володіє мовою країни (наприклад, Туреччина).
У деяких країнах є вимога обов’язкової освіти для всіх дітей (наприклад, Норвегія, Австрія, Німеччина, Словаччина та інші), які прибули до країни, а деінде на батьків можуть накладатися санкції за те, що не забезпечили навчання своїх дітей.
Ми співпрацюємо з Міністерством зовнішніх справ України, щоб розв’язати цю проблему.
Великою проблемою є адаптація українських дітей до нової країни, звичаїв та правил. Україна – європейська країна, тому частина правил і звичаїв нам знайома, але водночас у кожної країни є свої відмінності, які необхідно опанувати й дотримуватися у повсякденному житті.
На адаптацію також впливає мовний бар’єр. Як ми зазначали, учні, які навчалися в українських школах, переважно не володіють мовою країни перебування.
На перебіг адаптації також впливає психологічний стан дитини.
Для адаптації дітей у частині країн створюються інтеграційні класи, які допомагають адаптувати дітей до перебування в нових умовах, навчити мови країни перебування. Але такі класи створюються не у всіх країнах, що ускладнює адаптацію.
Через те, що у деяких країнах є вимога обов’язкової освіти, батьки змушені зараховувати дитину до місцевої школи, але дитина водночас продовжує здобувати українську освіту у своїй школі та класі. Діти мають подвійне навантаження. Уроки як в українських школах, так і в закордонних переважно проводяться у першій половині дня. Дехто з вчителів змінюють розклад, підлаштовуючись під розклад учнів, які навчаються за кордоном.
Таке подвійне навантаження недобре позначається на дітях, враховуючи те, що більшість наших дітей пережили та продовжують переживати психологічний стрес і депресію.
Деінде батьки та дитина змушені обирати лише один заклад освіти, переважно закордонний.
Також є повідомлення від українських студентів про те, що український заклад вищої освіти не переводить студентів на індивідуальний графік навчання, змушує навчатися як в українському університеті, так і в закордонному. А студенти мають проблеми у зарахуванні результатів навчання, отриманих у закордонних ЗВО.
Багато батьків, які виїхали за кордон, повідомляють про нестачу обладнання (комп'ютери та мобільні гаджети) у дітей, що перешкоджає їм отримувати українську освіту і приєднуватися до дистанційного навчання. Це також впливає на отримання освіти у школах. Водночас без гаджетів складно продовжувати навчання і в закордонних закладах освіти. Водночас без гаджетів складно продовжувати навчання і в закордонних закладах освіти.
Певною проблемою є те, що інтеграційні класи, у яких навчаються українські діти, є різновіковими. Адже у містах та селищах, у яких наразі проживають українці, немає достатньої кількості дітей одного віку для формування класу. Вік дітей в одному класі може бути від 8 до 17 років.
Діти у таких класах мають різний рівень володіння мовою країни, що ускладнює вивчення мови. Тому і в педагогів, які викладають у цих класах, виникають певні проблеми.
Учні, які навчалися в українських школах, переважно не володіють мовою країни перебування, або володіють нею на недостатньому для навчання рівні.
Українські діти, які відвідують заклади освіти у країні перебування, проходять адаптацію в інтеграційних класах і не навчаються повноцінно за програмою місцевих шкіл. Але державні стандарти, програми українських шкіл відрізняються від програм та стандартів країни перебування. Певною перепоною є відмінність систем освіти. Україна лише розпочала перехід до 12-річної школи, і частина класів, починаючи з 5-го, ще навчається за програмою 11-річної школи.
Дехто навчається одночасно в українських та закордонних школах, але звісно, що це впливає на якість освіти.
У частині закладів освіти через бойові дії та окупацію так і не відновили освітній процес, тому учні з цих шкіл, які знаходяться за кордоном, мають проблеми з отриманням української освіти.
Також зараз освітній процес у нашій країні відбувається у дистанційному форматі, але вчителі, які проводять дистанційні уроки, мають проблеми з інтернетом, наявністю гаджетів, і деінде з організацією навчання умов для навчання, до цього додаються періодичні повітряні тривоги, бойові дії.
Через ці та інші причини маємо вагомі освітні втрати.
Необхідно врахувати, що 2022 рокові передували два роки карантину через коронавірус та переважно дистанційне навчання. Через особливості дистанційного навчання та доступу до нього наші учні вже мали освітні втрати у попередні роки.
Безумовно, що після завершення війни необхідно ініціювати вимірювання освітніх втрат та їх компенсацію.
Спільно з органами влади напрацьовуємо шляхи розв’язання проблем дітей за кордоном.
Але водночас, сподіваємося, що на нашій землі буде мир, і українські діти повернуться до України й будуть навчатися в українських школах, садочках, коледжах, університетах…
Про освітні можливості країн, куди виїхали українські діти, читайте на вебсайті
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram