Як читати книжки Оскара Бреніф’є

24 квітня мені пощастило завітати на семінар «Як працювати з книжками Оскара Бреніф'є», який організували школа «Майбутні» та видавництво «Маміно». На зустрічі були присутні засновниця «Маміно» Юлія Кузнецова, головна редакторка видавництва Катерина Перконос та Марина Нікольчева, яка пройшла навчання у Оскара Бреніф’є і зараз працює за його методом з підлітками.

Хто такий Оскар Бреніф’є і в чому особливість його книжок

Оскар Бреніф’є – директор Паризького інституту практичної філософії, майстер простих і влучних, а часто й дуже незручних запитань, що підштовхують людей до пошуку важливих відповідей (докладна стаття про мистецтво запитань Оскара Бреніф’є за посиланням).

Його вважають революціонером у галузі освіти, який пропонує дорослим не давати дітям готові відповіді, а змалечку розвивати в них здатність думати, аналізувати та знаходити відповіді самостійно. Саме для цих дорослих, освітян та батьків, які зацікавлені виховувати дітей не зручними, а думаючими, і написані книжки Оскара.

«Ми почали видавати українські переклади Бреніф’є рік тому, – зазначила Юлія Кузнецова. – І я не жалкую, тому що впевнена: для того щоб діти виросли щасливими, успішними, знайшли своє місце в житті, не можна просто заштовхувати в них знання. Потрібно вчити їх розвивати своє мислення – аналітичне, критичне, практичне, творче. Цього вчать книжки Бреніф’є. Вони для тих батьків, які готові до діалогу з дітьми навіть на незручні теми».

Як читати книжки Оскара Бреніф’є

(Зліва направо Катерина Перконос, Юлія Кузнецова, Марина Нікольчева)

Особливість його книжок у тому, що їх не можна взяти, прочитати – і одразу все зрозуміти. Вони створені не для читання, а для дискусії з тими, кому 6-12 років. У Франції такі дискусії проводяться ще у дитсадочках, тобто батьки мають відчути, з якими питаннями дитина вже готова працювати, а з якими ще ні. Наприклад, питання «Чи можна красти, коли ти голодний?» нема сенсу ставити дитині, яка тільки йде у перший клас. До питань з книжок Бреніф’є можна звертатися в різні вікові періоди – і відповіді можуть бути щоразу іншими. Дитина може думати над питанням, яке її схвилювало, і час від часу ділитися новими ідеями: на кшталт «Сьогодні я на це питання відповіла б так…».

Ось як пояснює відмінність книжок Оскара від традиційних редакторка Катерина Перконос: «Ці книжки не для лінивих батьків. Їх зазвичай купують ті, хто вже чули про метод Оскара Бреніф'є, оскільки вони усвідомлюють, що це матеріал для спільної роботи з дитиною. Більшість хоче інвестувати гроші в книжку, яку дитина сама прочитає, і сама з неї щось засвоїть. Але книжки Бреніф'є зовсім інші, вони передбачають залученість батьків».

Концепція книжок Бреніф’є

До кожного запитання, наприклад, «Звідки ти знаєш, що батьки тебе люблять?» в книжці «Що таке почуття?» пропонується декілька варіантів відповіді. До цього запитання відповіді такі:

  • Вони мене цьомають.
  • Годують і водять до лікаря, коли хворію.
  • Я відчуваю це.
  • Вони за мене хвилюються.
  • Вони мене карають, коли я роблю дурниці.
  • Вони дарують мені все, чого я хочу.

Це найпопулярніші відповіді дітей, які відвідували семінари Бреніф’є. Батьки можуть запропонувати якийсь варіант обрати, дитина обере той, що їй найближчий наразі. Розгортаєте сторінку з додатковими запитаннями для цієї відповіді і продовжуєте дискусію – А як ти вважаєш, краще пояснити чи покарати? Чи завжди можна догоджати? Чи варто приймати людину такою як вона є? тощо.

Як читати книжки Оскара Бреніф’є

Ці уточнювальні питання працюють як протиставлення, вони допомагають подивитися на ситуацію з іншого боку, оскаржити її, показати, що не все так однозначно. Важливо наголосити в цій розмові, що немає правильних чи неправильних відповідей, будь-яка відповідь, за словами Бреніф’є, має право на існування.

Обговорюючи можливі відповіді на поставлені у книзі питання, ви вибудовуєте довготривалий діалог, він допоможе вам не втратити контакт з дитиною, коли вона почне дорослішати і перетворюватись на підлітка. При обговоренні і у вас, і в дитини виникнуть додаткові уточнювальні запитання і відповіді, яких немає в книжці, з’являться нові напрямки дискусії.

Хоч у цих книжках зовсім мало тексту, та жодну з них не подужати за вечір. Насправді, навіть одне питання може розтягнутися на кілька вечорів обговорення. Якоїсь певної програми для обговорення немає і не буде, діалог будується в кожного по-різному. Не бійтеся, що такі розмови будуть для дитини некомфортними. Дайте зрозуміти, що це гра, в якій немає помилок, кожна відповідь має право на існування, сьогодні на одне й те саме питання одна відповідь, а завтра інша. Дитина може погратися і підійти поділитися своєю думкою, ваш діалог буде проходити у форматі нон-стоп.

Як читати книжки Оскара Бреніф’є

Ефект від роботи з книгами Бреніф’є

Головний результат від роботи з книгами Бреніф’є, за словами Катерини Перконос, це те, що батьки і діти з часом краще починають розуміти один одного і самих себе. І це значить, що вони зможуть вберегтися від неправильних рішень і уникнути проблем, наприклад, вірно обрати супутника життя із схожими цінностями чи прийняти людину на роботу. А от Юлія Кузнєцова розповіла про миттєвий ефект від роботи з його книгами.

На семінарах, які видавництво проводило для дітей 5-8 класів приватних шкіл, діти для обговорення найчастіше обирали два питання: «Чи потрібно слухатися батьків?» і «Чи подобаюсь я собі у дзеркалі?». Вибір першого питання пов’язаний з тим, що дуже часто батьки кажуть одне, а вчителі друге, а вони не знають, до кого прислухатися і чи прислухатися взагалі, коли в них вже є своя думка.

Стосовно другого: після семінарів дівчата підходили до Юлі і дякували, тому що стали по-іншому себе сприймати після обговорення. І хоча відповіді у всіх дітей були різними, схожим був рівень емоційного відгуку на дискусію з цього приводу, адже це питання починає їх хвилювати десь з 10 років, як дівчат, так і хлопців. Було видно, що вони б хотіли подібні питання обговорювати з батьками, але не всі тата і мами готові до цього.

«На ці прості питання хочеться дати відповіді так чи ні. Але коли виникне дискусія і з’являться нові відповіді, дитина, вирішуючи до кого дослухатись – до батьків чи до вчителів і в яких питаннях, зробить це СВІДОМО, а не тому що так сказала мама, чи так треба, тому що перед тобою дорослий» – підкреслила Юля.

Приклад дискусії

Марина Нікольчева продемонструвала на практиці, як може виглядати обговорення питання з книги. Тут я наведу її розмову з сином учасниці семінару.

  • Звідки ти знаєш, що батьки тебе люблять?
  • Це науково перевірений факт.
  • Ти ніколи не сумніваєшся, що батьки тебе люблять?
  • Я завжди знаю, що батьки мене люблять.
  • А якщо ти зустрінеш дитину, яка скаже, що впевнена, у тому що батьки її не люблять, що ти їй на це скажеш?
  • Запитаю, чому вона так думає.
  • Як ти вважаєш, що тобі дитина відповість?
  • Тому що батьки не купили іграшку.
  • А що ти скажеш на це?
  • Що любов не в іграшках.
  • А в чому?
  • В доброті, радості, часі, який проводиш зі своїми дітьми.
  • А якщо та дитина скаже, що не відчуває радості, коли проводить час зі своїми батьками.
  • Я скажу, що це просто його думка.
  • Як ще можна відчути, що батьки люблять тебе?
  • Вони турбуються про мене, доглядають за мною, допомагають, коли щось не виходить.
  • А чи можуть любити батьки і не доглядати при цьому?
  • …(мовчання)
  • Як по-іншому може проявлятися любов батьків?
  • …(мовчання)
  • Запитай в кого-небудь.
  • … (мовчання)
  • Тобі важко запитувати незнайомих людей про щось? Запитай в сестри (сестра сидить поруч).
  • (запитує сестру) Як ще може проявлятися любов батьків до дитини, крім турботи чи піклування?
  • Коли обіймають, телефонують…

Далі вже продовжилася дискусія з дорослими учасниками семінару і ми говорили про те, що можливо є сенс розповісти батькам, що щось у спілкуванні не приносить радості і висловити свої побажання. Довго не могли визначитися, чи треба обговорювати заборони, які теж наче є проявом любові (чи проявом небажання їздити по лікарнях в разі нещасного випадку) і чим відрізняються правила від заборон тощо.

Поради щодо проведення дискусії

Під час дискусії Марина коментувала деякі відповіді, я їх назвала порадами для покращення ефективності дискусії і теж тут хочу навести.

  1. Коли формулюєте запитання, починайте з питальних слів, щоб воно краще зчитувалось. Уникайте довгих формулювань, в яких можна загубитися.
  2. Якщо дитині важко відповісти, зробіть припущення, з яким дитина або погодиться, або ні. Продовжіть дискусію. Впевніться, що дитина дійсно зрозуміла вашу гіпотезу – «Як це працює, на твою думку?». Не зловживайте цим засобом, бо так ви спрощуєте розумову діяльність дитини.
  3. Зверніть увагу – коли дитина чи дорослий замість аргументу у дискусії видає вам приклад чи історію, це пастка мислення, так людина/дитина уникає відповіді. Задавайте питання далі.
  4. Якщо ви поцілили у больову точку, як у нашому випадку – «Важко ставити незнайомцям запитання», пропрацюйте її: «Як ти вважаєш, в чому себе обмежує людина, яка боїться ставити запитання незнайомим людям? Давай разом підемо і щось запитаємо».
  5. Якщо тема складна і дитині важко відповідати, включіть режим абсурдної історії «Уяви собі два банани…». Напруга дитини зійде нанівець, це вже не про неї йде мова, це вже гра, а грати вона любить…
  6. Під час дискусії вас дійсно має цікавити думка дитини. Якщо це не так, дитина це відчує і сенсу в дискусії не буде.

Гарних вам дискусій і інсайтів, а я хочу зауважити, що наразі у видавництві «Маміно» можна придбати українською три книжки Оскара Бреніф’є: «Хто я?», «Що таке почуття?», «Що добре, а що погано?», четверту – «Що таке щастя» – видавництво готує до Книжкового Арсеналу.
 

Як читати книжки Оскара Бреніф’є