Психологиня Міжнародної української онлайн-школи SchoolToGo Наталія Кравченко розповіла «Освіта Нова» про те, що потрібно знати батькам, аби не виховати з дитини жертву.
Існують два чинники, які формують синдром жертви у людини: виховання і психологічна травма. В першому випадку мова йде про переваги перебування у цій позиції, тому людина свідомо переконана, що вона є жертвою. Така позиція створюється штучно в результаті непослідовного виховання дитини. Впевнена, що ви знайомі з найкращими приятелями таких дітей на ім'я «Не я» і «Ніхто», які супроводжують їх і в дорослому житті. Саме велика кількість дорослих людей, у яких сформована психологія жертви в ранньому дитинстві, становить проблему сучасного світу, а тому потребує подальшого більш глибокого аналізу.
В другому випадку мова йде про несвідоме перебування в позиції жертви, коли людина себе жертвою не вважає. Але всі її дії несвідомо спрямовані на отримання співчуття. Розглянемо зазначені чинники детальніше.
Дитина приходить в цей світ і отримує перший досвід контакту з ним за допомогою відчуттів (тепло, прохолодно, ніжне чи грубе торкання, гучно, тихо тощо). Всередині дитини формується ставлення до цих відчуттів – приємно або неприємно. Своє ставлення до відчуттів дитина проявляє емоцією. Саме так починається спілкування батьків з дитиною. Батьки слідкують за емоціями немовляти і намагаються задовольнити всі її потреби. Так у дитини формується образ своєї могутності.
Але згодом настає момент, коли батьки починають виховувати у своїй дитині самостійність, витримку, застосовують обмеження. У внутрішньому світі дитини починається протест, який вона явно демонструє, адже звична «всемогутність» зазнає обмежень. І тут треба усвідомити, що дитина дійсно відчуває себе зрадженою. Часто цьому моменту не приділяють достатньої уваги. Але саме тут виникають перші зародки формування психології жертви.
Батьки мусять усвідомити, що природа будь-якої людини спрямована на отримання задоволення. Дитина таке задоволення отримувала і її все влаштовувало до моменту, поки їй не стали нав'язувати якусь самостійність. Уявіть, маленька дитина, яку розуміють без слів, весь світ навколо неї обертається, і раптом цей світ починає руйнуватись. Тепер в процес формування психіки включається свідомість, аби її захистити, тобто повернути втрачені приємні відчуття. І в цьому інтелект людини спроможний на найрізноманітніші витончення. В хід іде все: вередування, образи, ультиматуми, агресія, та взагалі будь-що, що зможе повернути владу. І якщо дитина буде спроможна хоча б раз досягти своєї мети, то це дасть їй підстави вважати, що вона дійсно стала жертвою несправедливості, але відстояла своє, і тепер знає спосіб, як того досягти.
Дуже часто це стосується сімей, де відсутня послідовність виховання. Мама і тато виконують ролі «злого та доброго поліцейського», або один із батьків змінює ставлення до одного і того ж вчинку дитини в залежності від свого настрою. Як допомогти дитині у такому випадку?
1. Свідоме послідовне виховання та єдина позиція обох батьків до повторюваних ситуацій;
2. Розуміння відчуттів дитини і того, які емоції вони формують. Пошук варіантів зміни цих відчуттів, але з урахуванням інтересів батьків – тобто пошук компромісів.
Як тільки в сім'ї буде досягнута мова компромісів, ця модель комунікації автоматично запрацює і в суспільстві.
Історія другого етапу формування позиції жертви (психологічної травми) набагато глибша. В чому це полягає? Залишення без турботи, або акт насилля над дитиною є нормою в світі її батьків або інших людей, які беруть або брали участь у її вихованні. В момент цього акту дитина не мала іншого досвіду для порівняння відчуттів, тому ідентифікувала це як норму. Така дитина росте з установкою «зі мною так можна».
Зазвичай батьки таких дітей не читають подібні статті, тому дорослий, який мав психологічну травму, мусить усвідомити – то було там і тоді. Тут і тепер можна все змінити докорінно, завдяки допомозі професійних психологів. Дитина, яка мала інший досвід до моменту психологічної травми неодмінно знайде свій шлях, щоб уникнути повторення нестерпних відчуттів, тому ці діти дуже поступливі та стають справжніми жертвами маніпуляцій штучностворених жертв.
Підсумовуючи, можна зазначити, що в обох випадках обмежується потенціал дитини, але це немає нічого спільного з фатальністю. Тут і зараз можливо змінити все, для цього просто потрібно звернутись за допомогою психолога.
{{read_more|Читайте також| 5734, 5658}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram