За підрахунками UNICEF, 67% дітей в Україні віком від 11 до 17 років зіштовхнулися з проблемою булінгу, і лише невелика частка розповідає про це дорослим. Вперше поняття «булінг» було внесено Законом України від 19 січня 2019 року. Тому поки в Україні не сформувалося системного підходу до питання протидії булінгу, немає чітких стратегій та політики.
Булінг – це не конфлікт, а усвідомлена насильницька поведінка щодо іншого, яка повторюється. Природа булінгу може брати коріння в соціумі. Діти бачать приклади насилля, яке якщо їх ніхто не зупиняє, відповідно, це засвоюється, як норма.
На графіку нижче наведені статистичні дані щодо булінгу серед підлітків України, опубліковані на офіційному сайті www.unicef.org/ukraine/. Помітно, що діти, які зазнають булінгу, найменше шукають підтримки саме у вчителів. Це може бути пов’язане з рівнем довіри, страхом, що проблема може бути висвітлена публічно.
Тому школи насамперед повинні робити все можливе, аби створити довірливе середовище, де діти не боятимуться поділитися проблемою з вчителем, ментором чи шкільним психологом, будуть знати, що їх не засудять, а підтримають та нададуть допомогу.
В школі КМДШ склали Програму захисту особистості, або Антибулінгову програму, де чітко прописані визначення булінгу і кроки кожного, хто може опинитись в ситуації булінгу, побачити булінг або почути скаргу на булінг.
На початку навчального року команда школи проходить навчання, метою якого є донести позицію школи нетолерування насильницької поведінки, в тому числі булінгу, і допомогти прийняти цю позицію.
Учні під час занять «Я-особистість» вивчають або повторюють правила поведінки в ситуації, коли не подобається чи неприємно, як з тобою вчиняють. Протягом року тьютор/ментор класу постійно нагадує про це.
Також у мережі школ КМДШ з дітьми постійно говорять про те, що в ситуації неприємних, принизливих дій слід обов’язково залучати дорослого. І, що найважливіше, тут вчать дітей не бути байдужими спостерігачами, протестувати проти ситуації насилля над іншими або говорити про неї дорослим.
«На рефлексії з ментором ми підіймаємо тему булінгу, обговорюємо це питання, аналізуємо. Ще декілька разів на семестр до нас приходить психолог, ми робимо з ним тести на тему булінгу, а потім наш психолог, звісно, анонімно, розповідає кожному про результати, може запропонувати певну підтримку або ж консультацію щодо того чи іншого питання», – Софія Болоховець, учениця 6 класу в школі КМДШ.
Виявлений булінг у класі спричиняє ряд дій:
інформування батьків класу з рекомендацією, як і про що говорити зі своїми дітьми;
початок спільної роботи шкільної команди (представник адміністрації, психолог, тьютор/ментор) з батьками булера, з батьками того, кого булять, з учнями класу;
за потреби може бути залучений сторонній експерт, згідно з законодавством України.
Дорослі не можуть бути пасивними спостерігачами. Якщо вони фіксують принизливі дії, насильницьку поведінку, вони втручаються у ситуацію – зупиняють і обов’язково повідомляють тьютору/ментору дитини. Той діє за прийнятою в КМДШ схемою.
{{read_more|Читайте також| 4868, 4607}}
Один із принципів взаємодії у школі КМДШ – «КМДШ – територія друзів». Тут заохочують до уважного ставлення, емпатії та ненасильницького спілкування. Відповідно, конфлікти вирішують, з’ясовуючи потреби один одного та шукаючи способи їх задовольнити із врахуванням інтересів кожної сторони.
«Конфліктні ситуації виникають всюди й вони нікуди не зникають. Проте їх можна оминути, пізнавши корінь або причину. Зазвичай це стосується теми комунікації, непорозуміння, передчасні висновки та різкі рішення. Наш клас постійно дотримується гасла «Треба мати силу розуму, а не кулаків». Разом з класною мамою ми започаткували зібрання в колі, де обговорювали нагальні питання з учнями. Також при нагоді постійно спілкувалися особисто з кожним учнем. Я вважаю, що крапля камінь точить, і при постійному цілеспрямованому вмотивованому обговоренні шляхів вирішення тих чи інших проблем, можна виростити класних особистостей. Нам важливо бути екологічними зсередини й дбати про своє мовлення, думки в голові.
На кінець третього класу ми виростили маленьких філософів, які, за нашою традицією з підготовчого класу, самі можуть утворити коло й розв'язувати питання колективу. Це дуже мило та зворушливо. Але такий результат можливий лише при повній гармонії та взаємодії не лише з дітьми, а й з їхніми батьками. Ми намагаємося всі разом створювати приємний мікроклімат й поза межами школи. На перший погляд, такі прості поради й методи, але вони дієві і дозволили уникнути булінгу. Адже ми викорінили можливість його появи з перших днів роботи з класом. І мої діти досі пам‘ятають, що ми одна команда і маємо дбати один про одного» – Вікторія Рикова, тьютор 4 класу у школі КМДШ.
Правила поведінки з булером:
Якщо булять тебе, скажи дорослому.
Якщо булить твій однокласник когось іншого, скажи йому, що ти проти, і дорослому або тільки дорослому.
Якщо ти не знаєш, з якого класу булер, зупини, будь-якого дорослого і зверни його увагу на неприйнятну ситуацію.
Для чого допомога? Хіба існують люди, які проти позиції «стоп, булінг»?
Насправді ми усі «за» життя без булінгу, але наш досвід може бути заповнений випадками, де ми «проковтнули» насилля стосовно себе, прийняли як норму. Наші очі можуть бути замилені, і ми не зможемо розпізнати булінг, пройдемо повз нього. Тоді нам потрібні усвідомлення і сили, щоб визнати свій досвід не нормою, а чимось неприйнятним.
«Насправді, булінг періодично буде спалахувати, але якщо на нього швидко реагувати як на неприйнятну поведінку, зупиняти його, то це явище не приноситиме стільки шкоди, як зараз. Окрім того, якщо звичним стане засудження насилля, то буде збільшуватися кількість дітей та дорослих, які, зазнавши булінгу, будуть звертатися за допомогою. І з часом спалахів буде ставати менше», – Олена Петрушкевич, психолог-експерт мережі шкіл КМДШ.
Нижче дивіться вебінар від психологині-експертки мережі шкіл КМДШ Олени Петрушкевич на тему: «Булінг: що робити, якщо дитину ображають».
{{ instagram | 7 }}
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram