Вже чотири роки у Кропивницькому працює альтернативна школа «КрОК». Створили її батьки самих учнів. Навіщо вони це зробили і чи виправдались очікування? Розбиралась «Гречка».
«В минулій серії ви могли побачити: монголів, політичну діяльність Данила Галицького, про те, що він став королем – красавчик, молодець і тому подібне. Записуємо сьогоднішню тему…»
Так починає урок історії у 11 класі вчитель історії Євген Бучукурі. Цей предмет цьогоріч вони здаватимуть на зовнішньому незалежному оцінюванню.
У класі семеро учнів. Всі залишають взуття біля дверей. Замість звичних для більшості школярів парт, стільців – м’який килим, крісла-мішки, та брендовані дерев’яні дощечки-підставки, щоб було зручно писати.
Хтось, сидить і уважно слухає, а хтось лежачи записує конспект. Протягом 50 хвилин постійно жартують з вчителем.
У школі навчаються учні 5-11 класи. У кожному класі від 2 до 8 учнів.
Мама одинадцятикласника цієї школи й водночас — її директор Зоя Лебідь каже, створювали «КрОК» у 2017 році для своїх же дітей, які на той момент навчалися у середній школі: «Коли ми, активні батьки, створювали школу, то це було більше про те, щоб створити альтернативу звичайній середній школі з її переповненими класами, великою кількістю домашніх завдань і негнучкою навчальною програмою».
Офіційно учні навчаються в харківській школі Ангстрем і можуть вступати у виші, переводитися до інших шкіл тощо. Діти отримують атестат, табелі, здають ДПА та ЗНО.
Протягом чотирьох років роботи школи батьки допомагають і долучаються до шкільних питань.
«Я, наприклад, вже 2 з половиною роки є її директором і це займає чимало часу і потребує чимало енергії. Ще одна мама, Ольга Гріднєва, є бухгалтером школи, інші батьки також долучаються до організаційних і адміністративних питань. До речі, перше що ми робимо коли хтось хоче потрапити до нас у школу – проводимо співбесіду з батьками. У школи вже є освітня стратегія, з якою ми і знайомимо родини. Ця освітня стратегія не є сталою, в сучасному світі «стала» це щось типу анахронізму і ми постійно навчаємось», — каже Зоя.
Тьютори Діана, Надія та Іван для школярів – це наставники, які працюють, щоб виявляти та розвивати їх сильні сторони, таланти. «У нас не класичний тьюторинг, про який пишуть у підручниках. Крім того, що розробляємо розклад і виховну програму, ми так само слідкуємо за успішністю дітей. Ми як класний керівник, завуч і все разом. Діти можуть нам довіритись в різних питаннях і це дуже важливо для нас», — каже Надія Михайлова, яка другий рік працює тьюторкою.
В альтернативній школі вчителі не перевантажені перевірками постійних контрольних, тому що вони проводяться дистанційно під контролем тьюторів.
Відповідно можуть витрачати час на розробку матеріалів для наступного уроку і вдосконалення методів викладання. «Свободи для учителя багато. Мені не треба здавати календарні плани, плани-конспектів уроків, мене ніхто не контролює, я просто зупиняюсь на тому, що потребують діти. Можна виділити урок на виконання конкретних вправ, а в школах зазвичай «галопом по Європах», комусь щось незрозуміло, але все одно йдемо далі», — каже вчитель хімії Геннадій Кривенко.
Зараз йдуть зрізи знань за два місяці навчання: їх перевіряють і проводять теж тьютори. Контрольні проводять, щоб після канікул вчителі знали на чому зробити акцент при повторенні.
Так було і в той день, коли ми завітали на екскурсію у школу. На кухні сиділи двоє учнів і писали тест. Контролював все тьютор Іван. «Можете ставити двійку», — з посмішкою каже один зі школярів і випитує відповідь на тест у тьюторки Наді.
Іван, Діана та Надя організовують весь навчальний та виховний процес. За внутрішньошкільною системою оцінюють самостійність, організованість і включеність учнів. Аналізують динаміку розвитку дитини від першого дня в школі й до сьогодні. Готують батьківські збори й розказують про успішність дитини.
«Багато хто думає, що наша школа – це якесь додаткове навчання чи репетиторство. Альтернативна школа працює за розкладом з 9 до 13. Є позакласні заняття – це відноситься до виховної роботи, вона дуже важлива для концепції цієї школи», — каже Надія. — Дітей залучають в соціальні, волонтерські проєкти, щоб вони могли розуміти якісь людські фактори, які їм допоможуть в майбутньому.
Кожного вівторка проводять профорієнтацію для школярів.
«Коли ми бачимо, що у дитини є здібності до чогось, але вона поки не знає як себе в цій сфері розвивати, готуємо заходи, екскурсії. Щоб вони могли сформувати уявлення про свої хобі, чи можуть вони потім побудувати своє майбутнє з цим. Наприклад, з Поліною колись ходили до дизайнерського відділу ІТ компанії «Онікс». Таня захоплюється фотографією, і ми зробили один з уроків профорієнтації у фотостудії «Live View»», — розповідає тьюторка.
У кроківців канікули за обсягом менші ніж у звичайних школах, проте тьютори серед тижня можуть для них зробити туристичний похід, день кіно або піжамну вечірку.
«Якщо бачимо, що діти втомились від навчання, їм важко сконцентруватись на уроках робимо їм розрядку. Минулого року ми зняли повністю всі уроки в п’ятницю, діти прийшли в піжамах, ми дивились кіно, робили попкорн, обговорювали фільм та робили висновки», — додала Надія.
В альтернативній школі на уроці залучені й відповідають всі. Це дозволяє батькам економити на репетиторах, а дітям займатись уроками в школі, а вільний час витрачати для себе.
«Тут є великий плюс — невелика кількість дітей і можна більше звернути увагу на кожну дитину і якщо хтось щось не зрозумів можна краще пояснити. Наприклад, у звичайних школах класи перевантажені по 25-30 дітей. Проблематично не тільки контролювати поведінкові особливості дітей, а й об’єктивно контролювати знання. Індивідуальний підхід просто втрачається», — каже Євген Бучукурі, вчитель історії.
За його словами, в альтернативній школі діти більш емоційно розслаблені, почувають себе вільно, у них менше стресу.
«У тому числі через те, що у них напівлежачи проходив урок», — додав Євген.
Більшість батьків приводять дітей в школу у пошуках психологічного комфорту. Тут спокійна атмосфера. На дітей не тиснуть і не вимагають бути вундеркіндами з усіх предметів.
«Діти однозначно змінюються у школі, вони перестають боятись. Деякі, можливо, травмовані через школу, в якій вони раніше вчились і бояться відповідати, сказати невірну відповідь. Або не роблять домашню, бо їх можуть не спитати, — каже тьюторка Надія. — Якщо учень прийде не готовим, то йому просто буде не цікаво працювати, він випадає з контексту уроку. Учні починають готуватись до уроку, вони відчувають, що вони можуть відповідати, і якщо навіть помиляться, то нічого страшного в цьому немає. Їм вчитель або допоможе знайти правильну відповідь, або дасть час і підштовхне їх до цієї відповіді».
Концентруються на основних предметах: математика, мова, історія і більше дивляться на специфіку учнів.
Одинадцятикласниця Поліна, яка навчається у тут з 8 класу каже, відчувається, що вчителям подобається, те що вони роблять. Все орієнтовано на учнів та їх знання: «У мене особливих проблем не було в минулій школі, але тут мені подобається набагато більше. Немає ніяких питань щодо навчання. У нас класи маленькі, якщо тобі щось незрозуміло, пояснюють ще раз. У нас всі вчителі цікаві, всім подобається те, чим вони займаються і це дуже важливий аспект».
Нікіта перейшов у «Крок», щоб краще підготуватись до ЗНО. І найбільше йому тут подобається гнучкий графік, більше уваги від вчителя і кухня.
Рада навчається у школі майже два роки тому. Раніше вчилась у міській гімназії, каже, були великі проблеми з вчителями, що деяким було все одно, що вони роблять, деякі були жахливими людьми й хотіли показати себе більшими й важливішими, ніж вони є. Іноді зверхність переходила всі межі й це були просто образи. Увесь булінг, який був в класі, починали вчителі. Ніякий булінг не зупиняли, а тільки підтримували. А в цій школі, за її словами, зовсім інакше: «Ти зацікавлений в предметах і вчителі. Це цікава взаємодія, коли ти справді, щось нове впізнаєш і тобі справді подобається це. Може бути складно, новий рівень самостійності, включеності, але ти справді навчаєшся, а не удаєш, що вчишся».
У «КрОК» немає булінгу і впливу один на одного, всі один з одним чесні.
Іван з дев’ятого класу перейшов у «КрОК», щоб мати більше вільного часу. У колишній школі було по 8 уроків на день, потім хлопець йшов до репетиторів, на бокс, бойове самбо. Повертався додому пізно і ще робив уроки. «А тут я все розумію, бо нас троє у класі. І я нікуди не ходжу, лише на спорт. У цій школі мені більше подобаються як викладають. Також у минулій школі класний керівник сильно нам все забороняла. Наприклад, коли всі йшли святкувати новий рік у клуб, ми йшли в театр» – ділиться Іван.
Тьюторка Надія вважає, що діти стають вільнішими в цій школі, тому що в них немає якихось строгих рамок. «Вони можуть себе тут реалізувати, як у зовнішньому вигляді, ніхто не забороняє ходити в спортивних штанях або фарбувати волосся чи носити пірсинг у носі, макіяж. Таких заборон немає. Діти в цьому бачать плюс, бо можуть відчувати себе вільно» — каже вона.
Сьогодні у школі навчається 30 учнів. Навчання коштує близько 28 тисяч гривень в рік. Шукають інвестиції та інвесторів, адже ці кошти покривають лише витрати, а школа планує рости й розвиватися.
На питання, чи виправдались очікування за чотири роки роботи школи? Директорка школи Зоя Лебідь відповідає: «Перша в місті альтернативна школа створена самими батьками без жодних інвестицій окрім батьківських внесків. Звичайно, тепер у нас унікальний досвід, гнучка навчальна і виховна програма, хороша шкільна атмосфера, прекрасний колектив дітей, батьків і вчителів. До цього вели непрості рішення, помилки і «складні часи». Основне, що я особисто винесла за ці роки – що школа не може бути сталою конструкцією чи системою. Світ змінюється і освітня сфера як і будь-яка інша сфера життя — має вчасно відповідати на всі виклики, швидко навчатися».
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram