Усі батьки мріють бути найкращими для своїх дітей. Але часто ми отримуємо суперечливі поради щодо того, як правильно виховувати дитину. До того ж кожен аспект батьківства ускладнюється під час війни, коли ми змушені поставати перед новими труднощами та ухвалювати непрості рішення, в тому числі в яку школу віддати дитину. School Navigator поспілкувався із Анастасією Киреєвою-Кислинською — авторкою книжки «Діти, батьки, школа — метаморфози» та фундаторкою неприбуткової самоокупної «Спільношколи» про вибір школи і про книжку.
В освіті докорінно змінилися «правила гри», змінилися принципи взаємин громадянина та держави щодо освіти. Але про це мало хто знає — і ще менше тих, хто усвідомлює, що це означає для родини, дитини та школи. З огляду на зміну освітньої парадигми, це покоління дітей має всі шанси розв'язати суспільні проблеми на сутнісно іншому рівні. Але ефективність та швидкість таких змін зараз залежить безпосередньо від нас — дорослих, які створюють запит на освіту дітей та зайняті в ній.
Тож тепер саме батьки та школи отримали всі можливості бути не виконавцями чиєїсь волі, накинутої «згори», а повноцінними незалежними суб’єктами освітньої діяльності. Це відповідально і перспективно. Раніше у суспільства не було такого досвіду. Тому виникають різного роду «милиці»: замість творчо розвивати свої унікальні освітні програми левова частка закладів освіти досі користується типовими монівськими. Або ж батьки чи школи нарікають на чиїсь рішення, не скориставшись тими правами та можливостями, які насправді мають самі.
Ця книжка — моя спроба якомога стисліше прояснити ключові елементи, які потрібно знати батькам, щоби ставати кваліфікованими замовниками освітньої послуги для своїх дітей. Бо саме від нас, дорослих (і батьків, і педагогів, і управлінців), залежить не тільки рівень якості освітніх послуг, але і те, серед яких громадян ми житимемо через 5–10 і далі років та, відповідно, — якою Україною ми будемо в наступному поколінні?
Ключовою проблемою змін в освіті є не те що ми не знаємо, яка освіта потрібна для сучасного світу. Насправді це те, що дорослі люди, які замовляють та реалізують освіту, важко та дуже поступово позбуваються стереотипів. Але градус складності змін варто на порядок підвищити. У своїх діях та рішеннях щодо дітей ми спираємося на світоглядну позицію щодо основного питання: варта людина довіри чи ні. І якщо копати справді глибоко, то така позиція існує не на рівні раціонального, а на рівні наших з вами переживань, які сформувалися у нас у дитинстві, й не всі вони усвідомлюються. У книзі немає тверджень у стилі «якщо А, то тільки Б». Але в процесі її читання у вас обов’язково з’являться і питання, і відповіді, які приведуть до ясності, як вам діяти. Принаймні я на це сподіваюсь.
Наклад книжки я отримала в лютому 2022 року. Про електронну версію тоді ще не думала. І от перший запит від одного з тат наших учнів надійшов уже в середині березня 2022 року — чи можна її якимось чином почитати? Ніяка пошта тоді не працювала, тому я скинула файл. Мені було щемко читати той відгук 29 березня 2022 року — «книжка щовечора надихає на наступний день».
Частина наших батьків точно прочитали. Діляться, що було корисно. Для когось книжка — це також і про глибші переживання, часом, як зізнаються, до сліз. А нашим новим сім’ям книжка точно допомагає зрозуміти, що та навіщо ми робимо.
Але, чесно кажучи, я завжди рада ширшій дискусії й жвавішим обговоренням. Адже ця книга не про «Спільношколу». Вона для будь-яких батьків та дорослих, які аналізують і переосмислюють своє ставлення до освіти дітей.
Робота Спільношколи ґрунтується на гуманістичних цінностях, принципах гнучкої розробки Agile та засадах роботи шкіл як інноваційних освітніх середовищ. Назагал, якщо дуже коротко, цей комплекс основ можна описати так: дія цілісної освіти на противагу академічно фокусованій, де дитина вчиться робити особистісні вибори для найкращого розкриття своїх можливостей.
Архітектурний проєкт є продовженням освітнього середовища. Просторові рішення не відокремлені від роботи школи чи то зреалізовані лише для естетики. Багатофункціональність, гнучкість, баланс відчуття спільноти та індивідуального, відкритості та усамітнення, провокація на рух та допитливість — безперечно, такі характеристики збагачують навчальні можливості.
Цілісний погляд на дитину, співпраця всіх учасників освітнього процесу — школи, батьків та дитини, гуманістичні цінності, компетентісний зміст — усе це закладено в основу реформи «Нова українська школа». Своєю чергою, у своїх основах вона гармонізована з західноєвропейськими змінами в освіті. Варто говорити, що школи, які визнають агентність, коагентність як шлях до розкриття особистісного потенціалу для суспільного добробуту та здоров’я планети, — це нова норма, яка поступово та впевнено запроваджується в реальність як в Україні, так і у світі.
Дитина приходить у школу у віці 6–7 років та виходить з неї в 17–18 років. За цей час із залежної від волі дорослого дитини вона має перетворитися на емансиповану повносправну особистість, здатну ухвалювати самостійні рішення. Тож важливо, щоби здібності та спроможності дитини — а саме вони й напрацьовуються в процесі навчання — поступово переходили до її повноважень. Банально повторювати, що кожна дитина та родина — унікальні. Тому мені імпонує бачити освітній процес не як розподіл ролей — бо це завжди призводить до ускладнень через перекидання відповідальності, — а скоріше як рівноправний діалоговий майданчик чи командну гру, де найкращий результат досягається в співпраці.
Бачити та приймати людське в дитині, сприяти зростанню людяного. Така оптика можлива за умови безумовної поваги до прагнення дитини жити своїм унікальним життям замість просто втілювати «проєкт», який будується на нашому досвіді з минулого.
Замовити книжку можна за посиланням
Адреса закладу: Київ, вул. Родини Крістерів, 20 Г, Д.
Номер телефону, за яким можуть звертатися батьки: +38 (067) 110-00-01.
Детальніше про «Спільношколу» читайте тут
{{read_more|Читайте також| 4927, 4209}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram