Я вже багато років викладаю англійську в різних приватних закладах Києва і спілкуюсь з батьками дітей, яких навчаю англійської. Нещодавно в мене з'явилась асоціація – коли батьки обирають для дитини школу, вони начебто підписують шлюбний контракт з обраною школою. А далі відносини родина-школа розвиваються відповідно до того, за якими критеріями родина вибирала «партнера», та тієї культури спілкування, до якої звикла кожна сторона «шлюбу з розрахунку».

Які ж варіанти ми бачимо?

1. Близькість до домівки

«Ми обрали саме цю школу, тому що вона близько від дому». Добре, якщо глобально все інше відповідає очікуванням батьків і дітей. Але погодьтеся – вибір «партнера» за територіальним принципом не може не дивувати.  

2. Естетика та інфраструктура

Батьки обрали певну школу, тому що сподобалась будівля, дизайнерський ремонт, наявність дитячих ігрових та спортивних майданчиків тощо.

Але згадаймо, скільки союзів, побудованих тільки на симпатичній зовнішності, розпалось протягом першого року сумісного життя.

3. Спроби перевиховання

Припустимо, один з «партнерів» вважає, що після підписання договору він зможе «перевиховати» іншого.

Скільки разів я чула фразу: «Ми такі гроші платимо, то ви повинні...» (тут йде перелік всього, що родина  очікує від школи). 

Буває і таке: школа набирає всіх охочих без відбору, а потім за допомогою психологів і педагогів намагається змінити свого «партнера».

Зрозуміло, що мудріше з'ясовувати важливі питання на березі, тобто до «шлюбу».

4. Шантаж у стосунках

«Якщо не зробите по-моєму, ми підемо в іншу школу», «Напишу про вас в соцмережах якусь гидоту...» або «Подзвоню вашому інвестору...» і таких маніпулятивних погроз може бути багато варіантів. Але ми точно знаємо, що стосунки, засновані на шантажі або загрозах, ніколи не будуть міцними та здоровими.

5. Незалученість

Один з «партнерів» – батьки – повністю відсторонюється від сумісного життя. Часто чую: «В мене є своя робота, ваші проблеми мене не цікавлять» або «Я заплатив (-ла) гроші, дайте мені спокій».  Батьки, які прагнуть залишитися осторонь від шкільного життя, ризикують втратити зв'язок зі своєю дитиною. Результат в такому випадку дуже передбачуваний – батьки не впізнають свою дитину: «І в кого ти такий виріс?». Якщо вкладати у відносини тільки гроші, не очікуйте сердечну прив'язаність.

6. Надмірні поступки

Один з «партнерів», частіше школа, готовий зробити все, аби задовольнити всі забаганки  іншого «партнера», поступаючись здоровим глуздом, особистими кордонами та самоповагою; забуваючи, що всім милим не будеш. А без почуття власної гідності здорові стосунки не побудуєш.

На мій погляд, основа вдалого «шлюбу» між родиною та школою – це спільні цілі, цінності, взаємоповага, вміння домовлятися та з'ясовувати непорозуміння, готовність докладати зусиль, вкладати час і душу у сумісний процес. 

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram