З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року освітній процес в українських школах зазнав нових змін та викликів. На плечі вчителів лягли відповідальність та піклування про емоційну безпеку школярів на уроках. В умовах бойових дій діти є однією з найвразливіших груп. Переміщення, втрата дому, розлука з рідними мають довготривалий вплив на їхній фізичний та психологічний розвиток. Ярослава Кобинець зібрала поради про інтеграцію внутрішньо переміщених дітей під час війни.
Станом на червень 2022 року, внаслідок повномасштабної війни понад 6 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами. Серед них – школярі різного віку, які були змушені покинути свої домівки, школи та звичне середовище посеред навчального року.
Саме тому підтримка та інтеграція внутрішньо переміщених дітей стала важливим елементом організації освітнього процесу під час війни.
«Проводити уроки у воєнний час – це велика сила і стійкість, — наголошує дитяча психологиня Благодійного фонду «Карітас-Київ», доктор філософії (PhD), арттерапевтка, членкиня Асоціації дитячих та сімейних психологів України Наталія Сиротич. – Нині педагоги – це психологи, які покликані помічати дитячі потреби. Наша мета – дати їм відчуття безпеки, а не лише нові знання. А урок – це острівець безпеки».
Експерти Державної служби якості освіти радять на перших етапах приділити «новоприбулим» учням особливу увагу: познайомити їх з усіма дітьми, запропонувати привітатися гуртом, звертатися до дітей на ім’я, залучати до активної участі в уроці та всіляко підтримувати їхнє бажання висловитись.
Після відновлення освітнього процесу в українських школах учителі зіткнулися з тим, що потрібно інтегрувати до класу нових дітей. Вони тривожні, мають відчуття небезпеки. Саме тому найперше завдання вчителів – дати відчуття безпеки у себе у класі, вчитися працювати з дитячою тривогою та невпевненістю для того, щоб створити якісне підґрунтя для подальшого плідного навчання, – зазначає академічна директорка «Unique School» Яніна Хіжінська.
Під час освітнього онлайн-марафону «Навчати та навчатися під час війни» проєкту «Навчаємось разом» вона порекомендувала колегам обов’язково виділяти час для ігор під час занять: це створить підґрунтя комфорту, безпеки, прийняття. Освітянка порадила декілька активностей для того, аби поволі інтегрувати до класу внутрішньо переміщених школярів.
«Це про мене»
Учитель/-ка називає фразу з протилежностями. Наприклад, «Я люблю собак більше, ніж котів», «Я люблю какао, а не чай» тощо. Ті, хто згодні з твердженням, підіймають руку і кажуть: «Це про мене!»
Вправа дає відчуття згуртованості, спільності поглядів, дозволяє знайти однодумців та майбутніх друзів.
«Правда або брехня»
Учитель/-ка пропонує написати маркером великі цифри «1», «2», «3» на аркушах паперу. Кожен з учнів готує та розповідає класу три факти про себе, один з яких — неправда. Можна говорити про їжу, улюбленців, родину, хобі, подорожі.
Після того, як учні називають три факти про себе, інші підіймають аркуш із цифрою, яку вважають неправдою. Оповідач/-ка відповідає, чи вгадали.
«Компліменти»
Учні по черзі кажуть одне одному приємні речі, розпочинаючи фразу словами: «Мені подобається в тобі те, що ти…». Компліментами можуть бути риси характеру, зовнішність, вчинки. Гра згуртовує та робить стосунки в колективі теплішими.
Водночас учителям слід з розумінням поставитися до ситуації, якщо дитина відмовляється йти на контакт, мовчить під час уроку або навіть вимикає камеру. В такому випадку не варто силувати школярів брати активну участь у роботі класу, наголошувати на тому, що вони новенькі, щойно приїхали з регіонів активних бойових дій, пережили травматичний досвід тощо.
Звісно, за ідеальних умов доцільно познайомитися з новими учнями та їхніми батьками до початку навчання дітей. Та на практиці це вдається не завжди. Координаторка Проєкту «Навчаємось разом» у Чернівецькій області Ірина Унгурян відмічає велику плинність, з якою школярі доєднувалися до освітнього процесу навесні цього року: дистанційно, на тиждень-два. Іноді у педагогів та батьків навіть не було можливості познайомитися одне з одним.
«Під час війни ми говоримо не лише про зміст навчання, але й про психологічний комфорт, адаптацію освітнього процесу до викликів і змін під час війни. Важливо, аби кожна дитина навіть на короткий час відчула себе учасником цього колективу. Адже будь-яку інформацію можна сприймати лише тоді, коли тобі комфортно і безпечно. Саме тому ми насамперед орієнтувалися на створення психологічного комфорту у класах», – каже вона.
Корисні матеріали та рекомендації щодо інтеграції внутрішньо переміщених осіб можна знайти у матеріалах UNICEF: захистом та підтримкою дітей під час бойових дій фонд займається уже багато років. Зокрема, якщо педагоги шукають можливості психологічно підтримати родину на новому місці, у пригоді стануть:
буклет «Як допомогти внутрішньо переміщеним дорослим та дітям, яких зустрічає ваша громада»;
Згідно з Декларацією про безпеку шкіл (Safe Schools Declaration), до якої Україна доєдналася у 2019 році, наша держава має забезпечувати безперервність навчання, здійснювати моніторинг нападів на заклади освіти, захищати їх та відновлювати у разі пошкодження. Зруйнована інфраструктура створює перешкоди для освітнього процесу й нерідко зовсім його зупиняє, закриває доступ дітей до освіти.
Саме тому важливим питанням до обговорення залишається повернення до навчання у школах з 1 вересня. Нині йдеться про те, що навчання можна буде розпочати в очному режимі, якщо це дозволить безпекова ситуація, а заклад освіти має укриття. Також передбачений дистанційний формат та змішана форма освіти. Адже пріоритет нині — фізична та психологічна безпека всіх учасників освітнього процесу.
Цей матеріал було створено в рамках Проєкту «Навчаємось Разом» за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і необов’язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram