Osvitanova.com.ua

Мабуть, не існує сфери життя, яка б не була сповнена власними міфами та давно неактуальними догмами. Освіта – не виняток. Скільки б вам не було зараз років, 50, 30 або 15, – ви точно чули, що на уроках треба сидіти тихо, а успішне життя можливе лише, якщо ви відмінник. І взагалі, якісна освіта – це дорого, складно та щось таке, що треба «перетерпіти». 

Ці та багато інших тверджень про освіту насправді лише міфи, які не мають нічого спільного з реальністю. Сергій Якубов, науковий співробітник Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Б. Грінченка пропонує розглянути найпопулярніші хибні уявлення про навчання та розібратися, чому сьогодні вони не працюють.

 

Він у мене гуманітарій, тут не до математики

Дуже зручний міф, оскільки може бути чудовим виправданням: «Я не можу вчити математику, оскільки гуманітарій». Або навпаки: «Література – не моє, я математик». Тут, до речі, цікаво, а як «класифікувати» тих, кому чудово підкорилися природничі науки? Або міждисциплінарні? Нейробіологія та програмування? І ким був Льюїс Керролл, автор книжки «Аліса в країні Див» і викладач логіки та математики в коледжі Крайст-Черч в Оксфорді? Математик чи гуманітарій? Або Михайло Ломоносов? Він, до речі, був видатним фізиком та хіміком, що не заважало йому писати оди та вірші.

Ми не будемо поглиблюватися в питання біології й нейрології та розбирати тему «правої» та «лівої» півкуль мозку, оскільки матеріалів тут вистачить на окрему наукову роботу. Натомість пропоную ознайомитися з історією Барбари Оклі. Вона – авторка книжки «Навчитися вчитися. Як запустити свій мозок на повну» та викладачка найпопулярнішого у світі онлайн-курсу «Навчаймось вчитись!» на Coursera.

Філологиня за першою освітою, Барбара вирішила «перебудувати» власний мозок та опанувати технічну професію – вивчилася на інженера та здобула ступінь доктора технічних наук. У такий спосіб вона на власному прикладі продемонструвала, що поділ на «математиків» та «гуманітаріїв» – умовний. Саме ця тема стала центральною у її дослідженнях. 

Тож успішність та інтерес до шкільних предметів залежать здебільшого від педагога, який вміє пояснити складні речі простою мовою, шкільної програми, сучасних підходів в освіті та підтримки батьків. 

Чим дорожче – тим краще

У 2018 році вчені провели та оприлюднили результати міжнародного дослідження якості освіти PISA. У ньому можна вслідкувати цікавий момент: учні з Угорщини, де на освіту кожного держава виділяє $47 тисяч, у показниках успішності не поступаються учням з Люксембургу, де на кожного учня виділяють $187 тисяч.

Так, звичайно, приватні школи з якісною освітньою технікою, новітніми програмами, сучасними бібліотеками, ремонтом, новими партами й стільцями – дуже привабливі. Навчання у такій школі справді може коштувати дорого. Та це зовсім не означає, що рівень знань дорівнює рівню вкладених в освітній заклад коштів. Адже успішність – це цілий комплекс, система: вчителі, мотивовані учні, керівництво школи, забезпечення матеріалами та інструментами. Сама по собі вартість навчання зовсім не гарантує хорошу якість. 

Можна обладнати цифрові лабораторії, але викладати предмет нудно. І навпаки, зацікавити учнів, гейміфікуючи процес навчання. Тож рівень навчання залежить не від кількості витрачених грошей, а від того, наскільки якісно його організували, від мотивації учнів та кваліфікації вчителів. 

Дзвінок для вчителя!

Маю новину, дзвінок – не лише для вчителя, але й для учнів. А перерва між уроками не просто примха – це важлива частина навчання та соціалізації школярів. 

По-перше, під час перерви мозок активніше засвоює нову інформацію і робить це, так би мовити, у «фоновому режимі». По-друге, невеликий емоційний та фізичний відпочинок допомагає знизити рівень стресу дитини, та навіть покращити поведінку на уроці. По-третє, більш тривалі перерви дають учням можливість навчитися важливих життєвих навичок. Коли школярі граються разом або спілкуються, вони вчаться вирішувати конфлікти, керувати власними емоціями та поведінкою.

І це ми не розглядаємо базові фізіологічні потреби: поїсти, випити води тощо. До речі, для викладача відпочинок теж необхідний.

Тому шкільний дзвінок не варто ігнорувати. Перерва — важлива частина навчання, як для школярів, так і для викладачів.

Щоб серед ночі розповісти міг: вчитися = зубрити

Досі популярний міф про те, що інформацію треба зубрити. Пропоную невеличкий експеримент: згадайте зараз математичні, або хімічні формули, які ви вчили на пам'ять? Або історичні дати, чи відмінювання неправильних дієслів в англійській мові? Якщо ви не використовуєте цю інформацію у повсякденному житті, навряд чи згадаєте її. 

Формули та табличку множення треба знати, інше питання – у який спосіб їх вивчати. Варіант «зубрити» — не працює. Не працював раніше, а для нового покоління взагалі не актуальний. Тож у сучасному навчанні все частіше використовують підхід, коли нову інформацію одразу використовують на практиці. Тим паче сучасні технології дозволяють робити уроки максимально динамічними та цікавими.

Як приклад, запрограмувати дрон на уроках STEAM-інформатики, які тестують наразі 7 київських шкіл. Для цього якраз і потрібні знання математичних формул, але нема потреби сидіти та вчити їх без розуміння, де їх взагалі використовувати окрім екзамену. Школярі проводять розрахунки, на практиці перевіряють чи вони вірні, чи правильно рухається дрон? Якщо ні, то у чому помилка? Тобто дитину не треба змушувати вчитися, вона сама шукає варіанти та з легкістю засвоює нову інформацію.

Тому формула: вчитися = зубрити – лише міф. Вчитися – це в першу чергу розуміти сенс та практичне значення теорії та вміти її застосувати у реальному житті.       

Гуртки та репетитори після уроків:  зараз складно, потім дякувати будете

Досі існує тренд на «виховання генія», коли окрім школи батьки наймають репетиторів, записують дитину на додаткові гуртки, курси тощо. 

Насправді немає нічого поганого, якщо репетитор допоможе дитині з предметом, який йому складно дається. А гуртки чудово допомагають у соціалізації та мотивують вивчати нове. Але дуже важливо прослідкувати межу між комфортним графіком для школяра та перевантаженням. 

Батькам варто розмовляти з дитиною, проговорювати наскільки для неї комфортний режим навчання. Чи встигає вона відпочивати? Чи достатньо особистого часу? 

Як показують дослідження, тиск на дитину та постійні надочікування батьків щодо високих результатів як в школі, так поза нею, мають зворотний ефект. Хронічний стрес, виснаження, як результат – втрата мотивації.

Що робити з міфами в освіті

Міфів в освіті існує безліч, вони залежать від традицій родини або школи, навіть регіону. Але варто зрозуміти, що часи, коли навчання скоріше викликало жах ніж захоплення – минають.

Сучасні технології та програми дозволяють робити уроки цікавими, а перерви – корисними. У відкритому доступі є велика кількість ідей та інструментів, які допомагають вчителям мотивувати учнів навчатися. 

Неможливо одразу зібрати усі шкідливі міфи про навчання, та викорінити їх. Але цілком можливо залишити їх у минулому. Так, навчання – непростий процес, але він може і повинен бути цікавим, практичним та мотивувати здобувати нові знання. 

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram

Поширити у соц. мережах: