Світ архітектури багатогранний і цікавий. Творці архітектурних шедеврів – талановиті особистості, життя і творчість яких повні загадок і таємниць. Пропонуємо тим, хто бачить себе в майбутньому архітектором, переглянути нашу добірку про найвідоміших архітекторів.
Концертний зал імені Уолта Діснея в Лос-Анджелесі
Френк Гері – один з найбільших сучасних архітекторів, який стояв біля витоків архітектурного деконструктивізму. Лауреат Прітцкерівської премії 1989 року. Найбільш видатні роботи архітектора: музей Фредеріка Вейсмана в Міннеаполісі (1993), «Танцюючий будинок» в Празі (1995), музей Гуггенхейма в Більбао (1997), концертний зал імені Уолта Діснея в Лос-Анджелесі (2003).
Байопік про життя і роботу канадсько-американського архітектора Френка Гері зняв його друг режисер Сідней Поллак. Фільм був знятий на прохання самого Френка Гері. У невимушеній бесіді з Сіднеєм Френк розповідає свою історію. Ми дізнаємося не тільки про кар'єрний шлях архітектора, але і про його дитячий досвід (ігри з бабусею, малювання з батьком), який визначив вибір професії.
Крім самого Френка, співрозмовниками Сіднея виступають друзі, соратники і критики архітектора. Завдяки такому формату живої бесіди, фільм вийшов наповненим емоціями, справжній і щирий, де перед глядачами постає не просто знаменитий архітектор, а жива людина зі своїми переживаннями.
Ворота Європи у Мадриді
Філіп Джонсон – американський архітектор, перший лауреат Прітцкерівської премії, основоположник «інтернаціонального» стилю в американській архітектурі.
У «Щоденнику ексцентричного архітектора» глядач може простежити за тим, як трансформувалися погляди головного героя фільму, як від теорії він перейшов до практики.
Картина знайомить нас з найбільш видатними роботами архітектора: Вільямс-Тауер в Х'юстоні, будівля корпорації Sony в Нью-Йорку, «Губна помада» на Манхеттені, One Detroit Center в Детройті, хмарочос Сигрем-білдінг в Нью-Йорку і «Ворота Європи» в Мадриді.
Завдяки авторам фільму глядач може зануритися в атмосферу «архітектурної лабораторії» Філіпа Джонса, заглянути в його знаменитий «скляний будинок» в Коннектикуті. Це творіння стало візитною карткою архітектора – саме тут, у своєму будинку, він проводив дослідження про взаємодію архітектури і навколишнього середовища.
Національна асамблея Бангладеш
Луїс Кан – знаменитий американський архітектор, автор генерального плану забудови Філадельфії, лауреат низки престижних премій, серед яких Золота медаль RIBA.
Луїс Кан загинув за дивних обставин на станції Пенн в 1974 році, на той момент його позашлюбному синові Натаніелю було всього 11 років. Натаніель завжди мріяв, що батько рано чи пізно буде жити з ним і його матір’ю, але цього так і не відбулося.
Коли Натаніель виріс, він вирішив дізнатися якомога більше про життя і творчість свого батька. Так з'явився фільм «Мій архітектор».
Картина оповідає не тільки про творчу спадщину архітектора, але і про його особисте життя, про його три сім'ї, які не підозрювали про існування одна одної. Фільм вийшов дуже чуттєвим і емоційним. У 2004 році «Мій архітектор» номінувався на головну премію кіноакадемії «Оскар».
Вежа «Мері-Екс» у Лондоні
Норман Фостер – видатний британський архітектор, лауреат Імператорської і Прітцкерівської премій. Фостер вважається культовим архітектором з дуже великим творчим доробком. До найбільш значущих об'єктів його авторства відносяться: «Херст-тауер» в Нью-Йорку, купол над будівлею німецького парламенту, конференц-зал Клайд Аудіторіум в Глазго, хмарочос «Мері-Екс» в Лондоні та ін.
З фільму «Скільки важить ваша будівля, містере Фостер?» глядач дізнається весь творчий шлях архітектора. Картина знайомить з наймасштабнішими проєктами Нормана Фореста, демонструючи їх в найдрібніших деталях. Очевидно, що режисери захоплюються роботами майстра, заражаючи своїм захопленням глядача.
Рейхстаг в Берліні
Попри свою ірреальність і футуристичність всі проєкти Фостера дуже практичні і зручні для життя. Його архітектура світла і повітряна, що і постаралися передати автори фільму.
Саграда Фаміліа (Храм Святого Сімейства) в Барселоні
Антоніо Гауді – один з найвидатніших і найзагадковіших архітекторів Іспанії. Більшість його проєктів було зведено в Барселоні. Його роботи захоплюють і вражають.
Японський режисер Хіроші Тешігахара присвятив свій фільм роботам майстра. Картина «Антоніо Гауді» – це більшою мірою естетична робота, ніж біографічна. Тут практично відсутня розповідь, панівнна роль відведена візуальному ряду.
Парк Гуель у Барселоні
Глядач поринає в атмосферу архітектури Гауді за допомогою музики. Фільм Хіроші Тешігахара – це свого роду екскурсія, яка знайомить глядача з роботами великого Гауді, включаючи його знаменитий шедевр Храм Святого Сімейства в Барселоні, який маестро так і не встиг закінчити.
Завершується картина невеликою промовою самого Антоніо Гауді.
Жак Фреско – багатогранна особистість, його не можна назвати архітектором в класичному розумінні цього слова. Він був винахідником, дизайнером, футурологом, якоюсь мірою філософом.
Основними темами його досліджень були: холістичний дизайн, пасивний будинок, міста зі стійким розвитком, ресурсоорієнтована економіка, загальна автоматизація, кібернетичні технології, роль науки в суспільстві.
Жак Фреско пішов з життя 18 травня 2017 року віці 101 рік, так і не встигнувши завершити свою масштабну роботу «Проєкт Венера».
Фільм «Спроєктоване майбутнє» був знятий ще за життя філософа, в ньому Жак Фреско згадує свою зустріч з Альбертом Ейнштейном. Відкриває секрети своїх найцікавіших експериментів.
Фільм розрахований на широку аудиторію, оскільки в своїх роботах Фреско зачіпає глобальні питання майбутнього людства.
Ян Гейл – данський архітектор і консультант по міському дизайну з Копенгагена, лейтмотивом роботи якого стало поліпшення якості життя в мегаполісах.
У фільмі «Людський масштаб» Ян Гейл поділився накопиченим досвідом і знаннями, отриманими за 40 років вивчення людської поведінки в містах. Архітектор прийшов до висновку, що міста виключають людську взаємодію, а це йде всупереч із самою природою людини.
Ян Гейл впевнений, що можна і потрібно будувати такі міста, де люди змогли б задовольняти свої потреби в спілкуванні. Адже за підрахунками архітектора, до 2050 року 80% населення Землі буде жити в містах, тому потрібно обов'язково переорієнтувати міську архітектуру під пішоходів.
Гейл приділяє особливу увагу облаштуванню пішохідних зон, велосипедних доріжок, реорганізації парків і скверів. Місто повинно стати доброзичливим для людини.
Будинок в стилі Баухаус
Фільм «Баухаус: обличчя XX століття» (оригінальна назва «Bauhaus: The Face of the Twentieth Century») є документальним проєктом, що розповідає про один із найвпливовіших мистецьких і архітектурних рухів XX століття — Баухаус. Цей фільм був створений у 1994 році, і його режисером став Френк Уітфорд, який також є автором кількох книг з історії мистецтва.
Фільм досліджує історію Баухаусу, його заснування Вальтером Гропіусом у 1919 році, а також еволюцію руху в період міжвоєнної Німеччини. Він представляє основні ідеї Баухаусу, спрямовані на поєднання мистецтва, ремесла і технології для створення нового типу архітектури та дизайну, що відповідали б сучасним викликам. Фільм демонструє, як Баухаус намагався зламати бар'єри між прикладним мистецтвом та функціональністю, створюючи універсальний стиль для нової ери.
У фільмі подаються рідкісні кадри та інтерв'ю з експертами, а також аналізується вплив Баухаусу на сучасну архітектуру, дизайн інтер'єрів, меблі, текстиль та інші сфери. Особлива увага приділяється ключовим фігурам школи — таким як Вальтер Гропіус, Пауль Клее, Василь Кандинський, Йозеф Альберс та Людвіг Міс ван дер Рое — і тому, як їхні творчі ідеї формували філософію Баухаусу.
Фільм дає можливість зрозуміти, чому Баухаус став важливим феноменом і як його спадщина вплинула на подальший розвиток модернізму у світі.
{{read_more|Читайте також| 5116, 4383}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram