Знаєте цей анекдот?
– Ми винайшли машину для гоління: просто вставте обличчя в рамочку й машина поголить вас.
– Але ж у всіх індивідуальний ландшафт обличчя!
– До першого гоління, так))).
Сьогодні наївно було б сподіватися, що школа зможе задовольнити індивідуальні потреби кожної дитини та кожної родини. Для багатьох дітей школа – захоплююча, хоч і виснажлива пригода. Для інших же – суцільне страждання. Ми всі знаємо, що система побудована таким чином, що близько 30% дітей виходять із неї з відчуттям власної неповноцінності, непотрібності тощо. При цьому (як не дивно!) їм вдається якось жити далі. А багато людей із поганими оцінками навіть спромоглися бути щасливими та (несподіванка!) успішними в найрізноманітніших галузях. Тому все більше сімей замислюється про альтернативну освіту: хоумскулінг, анскулінг, альтернативні школи, екстернат, онлайн-школи тощо ...
{{read_more|Читайте також| 2867, 4231}}
Наша сім'я, як і багато інших родин в Україні, крок за кроком шукає (майже навпомацки) свою точку балансу в освіті дітей шляхом зміни систем залежно від зміни запиту дітей і наших поточних потреб. Ми виходимо з дуже егоїстичної позиції – хочемо, щоб нам було комфортно, цікаво, безпечно не колись, а саме зараз.
При цьому завжди є шанс, що певні наші вибори можуть непрогнозовано відгукнутися нам у майбутньому, але хто може сказати, що такого шансу гарантовано позбавився? Хто може з упевненістю заявити, що, жертвуючи комфортом і часом зараз, безсумнівно отримає цілком позитивний результат у майбутньому? У цьому рівнянні «готуватися до дорослого життя = отримати щасливе майбутнє» – занадто багато невідомих! Безліч непередбачуваних подій впливатимуть на результат (від глобального до особистого рівня, від змін клімату до першого кохання)! І лише зараз, у моменті, ми можемо отримати гарантовано щасливий час нашого життя. Ми вирішили шанувати цю цінність вище за примарне майбутнє.
Якщо ми (батьки) серцем прикипіли до якогось стилю навчання, це зовсім не означає, що воно підходить нашим дітям.
І нам перехід до іншої форми освіти здається цілковитим безглуздям! Але так здається лише на перший погляд!
Якщо діти добре почуваються в певному освітньому середовищі, але на це витрачаються всі ресурси сім'ї, – така асиметрія теж не виглядає справедливою. Це дзвіночок, що варто щось змінювати.
У нашій родині був досвід хоумскулінгу в чистому вигляді, демократичної школи «за авторським рецептом», альтернативної школи з ліцензією, розкладом, але дуже людяним ставленням до дітей, «швиденького» складання шкільної програми екстерном і анскулінгових канікул на 9 місяців...
У кожного з цих варіантів є свої переваги й недоліки як для батьків, так і для дітей.
Упевнена, що цей список у багатьох в голові викликав першу думку: «Смикають бідних дітей!». Насправді ж усі ці фазові переходи відбувалися суто з ініціативи самих дітей. Будь-яка зміна та вибір нових варіантів звісно вимагає адаптації, енергії та деяких зусиль, але вони виявилися не такими вже й гігантськими.
{{read_more|Читайте також| 4607, 3957}}
Коротенько підсумую мої особисті враження від різних варіантів.
Мені доводиться допомагати дітям більше, ніж я хочу: навчати їх, допомагати організовувати час, шукати завдання, розбиратися з програмами й предметами. Але в результаті цього формуються такі базові навички, як тайм-менеджмент, пошук інформації, самонавчання (у чистому вигляді це стало можливим у 4 класі). З’являються крутезні ознаки самостійності. Дитині-екстраверту може не вистачати взаємодії з друзями. Заняття з дітьми у форматі репетиторства значно виграють порівняно з класно-урочною системою! Розуміння й терпіння мами зростає з кожним днем.
Дуже приваблива освітня форма, яка дозволяє оперативно за місяць пройти річну програму, атестуватися й забути думати про школу взагалі. Але цей місяць є, як правило, нервовим, знання швидко вивітрюються. Така опція підійде любителям «спринту», а не «марафону». Неперевантажені мізки (і в дітей, і в дорослих) дуже гнучкі. Має сенс виділити заздалегідь основні предмети, бути готовими до будь-яких оцінок і осуду, іноді навіть з боку малознайомих людей. Такою є ціна свободи. І потім можна 9 місяців взагалі не думати про школу, будувати плани як заманеться, спати до обіду – хіба ж це не подарунок долі?
Найвагоміший мінус – постійний допотопний неспокій: інші діти уміють щось таке, чого не вміють мої (ну, той самий син маминої подруги); а раптом, я руйную їхнє блискуче майбутнє, не виводячи їх на лідерські позиції з навчальних предметів?! При цьому в самих дітей щасливе, насичене, безпечне середовище, у якому поступово формуються такі важливі штуки: круті комунікативні навички, розвинена самосвідомість, здатність до аналізу своїх потреб і можливостей, базові скіли проектного планування тощо. Загалом, це постійна боротьба здорового глузду зі страхами.
У нашому випадку – це школа з ліцензією, класно-урочною системою, але дуже людяним ставленням до дітей. Та в мене все ж було постійне відчуття, що ті самі знання в репетиторському режимі зі мною діти можуть взяти в 10 разів швидше, а звідси й докори сумління за те, що я витрачаю їхній час. Подяка людям, які оточують дітей турботою, здійснюючи подвиг реалізації програми в повному, але гуманному вигляді. Мені як мамі, у нормі вільній від шкільного клопоту, не дуже комфортно з усією цією регламентованою залученістю в процес: щось зібрати, інше перевірити, привезти в чітко визначений час...
Це сухий залишок моїх відчуттів, але є ж іще й дитячі! Я не візьмуся їх оприлюднювати в «пропущеному через мамин фільтр» вигляді, тому що... Так. Тому що в кожного індивідуальний ландшафт обличчя).
Не варто смикатися без запиту від дитини.
Але якщо запит є – не треба боятися пробувати. Змінюйте, тестуйте, залишайте за собою право повернутися, не забувайте прислухатися до родини, щоб зрозуміти, чи потрібні зміни. Ви здивуєтеся, уважно вислухавши причини, якими керуються діти при виборі того чи іншого освітнього середовища. І круто, якщо у вас вистачає сил поставитися з щирою повагою до того, що важливо для них! Наприклад, погана подача матеріалу може нічого не означати, якщо на іншій шальці терезів – вірна дружба сусіда по парті! Не менш круто, якщо ви можете спокійно, без звинувачень і нервів пояснити дітям, що важливо для Вас. Не враховується формулювання: «Я боюся, що в твоєму майбутньому...», розглядайте тільки«Особисто мені незручно/дорого тощо...»). Тоді ваш шлях буде взаємно комфортним і сповненим приємних пригод!
Всі фото з особистого архіву Катерини Ботвіннік
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
