І це не освіта і не стартовий капітал. Клінічний психолог Шеррі Кемпбелл склала для HuffPost список з десяти речей, які необхідні дітям для гармонійного і повноцінного розвитку. На думку психологині, дітям, щоб вирости самостійними й впевненими у собі дорослими, потрібні від батьків ось ці 10 цінностей.
Всі діти потребують любові. Всі діти заслуговують любові. Ми можемо дати нашим дітям дуже багато речей і задоволень, які принесуть їм лише спустошення. Любові ж ніколи не буває багато. Любов проста і нематеріальна, це почуття повного прийняття, яке ми даємо своїм дітям. Ми любимо їх, бо саме цього вони і заслуговують.
Батьківство лякає, і іноді ми так глибоко занурюємося у страх, що забуваємо вірити. Але ж те, наскільки сильно ми віримо у своїх дітей, визначає те, наскільки сильно вони будуть вірити у себе. Коли батьківський страх за кожну дію дитини, за кожну її спробу щось вивчити або спробувати, починає переважати, діти відчувають, що в них не вірять. Це змушує їх втрачати віру в себе або бунтувати проти тиску батьківських страхів. Ми повинні вірити в наших дітей і дозволяти їм поставати перед труднощами, відкривати нове і досягати успіху.
Коли діти знають, що батьки в них упевнені, вони і самі починають відчувати себе впевненішими. Коли батьки починають сумніватися, проявляти недовіру до здібностей своїх дітей, вони йдуть проти своїх дітей і опиняються з ними в різних командах.
Як батьки ми повинні прийняти той факт, що наші діти – це окремі особистості. Нам необхідно давати їм можливість бути собою і зберігати впевненість в тому, що ми добре їх виховали. Що вони, коли робитимуть помилки, здатні будуть зробити висновки, відновитися і рухатися далі. Якщо ж ми будемо критикувати будь-які рішення своїх дітей, ми ризикуємо знищити їх прагнення до самовдосконалення.
Нерідко батьки занадто сильно тиснуть, змушуючи дітей відповідати тому ідеальному образу, який склався у мами й тата в голові. Однак дітям необхідне терпіння, а не тиск. Їм потрібно протягнути руку, щоб вони могли дійти до всього у своєму комфортному темпі.
Розвиток кожної дитини – це унікальний індивідуальний процес. І якщо наші діти не досягають успіху в якихось областях, а ми на них тиснемо, то так ми тільки заважаємо цьому процесу. Коли ми проявляємо терпіння, ми показуємо своїм дітям, що віримо в те, що рано чи пізно вони самі до всього дійдуть. Коли ми надмірно тиснемо на своїх дітей, ми підриваємо їх бойовий дух і вбиваємо їх мотивацію. Ми зовсім не прагнемо виростити дітей, які відчувають, що їх люблять тільки тоді, коли вони справляються.
{{read_more|Читайте також| 4920, 4607}}
Дотики – це один із найважливіших аспектів відносин. Дотики запускають вироблення гормонів, які підсилюють прив'язанність, дарують нам відчуття любові і захищеності, а також стрімко знижують рівень стресу. Наші діти стикаються з тими ж проблемами, що і всі інші люди. Коли ми бачимо, що у них складнощі, безглуздо вивалювати на них наші тривоги з цього приводу. Краще запропонувати їм ласку і підтримку, переконати їх в тому, що все погане обов'язково пройде. Говоріть зі своїми дітьми, любіть їх і обіймайте, а ось кричати на них не треба.
Ще одна батьківська задача – забезпечувати дітей конструктивним зворотним зв'язком про те, що і як вони роблять. Коли ми критикуємо, кричимо, звинувачуємо або поводимося пасивно-агресивно, наші діти позбавляються можливості рости. Вони стискаються, зляться і розчаровуються в самих собі і своїх здібностях. Коли ми забираємо у дітей право на провал, помилку і поразки, ми водночас позбавляємо їх права на щастя. Дітям необхідні наші поради, щоб зрозуміти, що найважливішою частиною життя є випробування, які ведуть нас до сенсу і мети нашого життя.
Кожна дитина приходить у це життя, щоб бути окремою самостійною людиною. Вона тут не для того, щоб бути такою ж, як ми, бути такою-ж-як або краще своїх братів і сестер, своїх однокласників або сина маминої подруги. Коли ми порівнюємо своїх дітей з кимось, ми даємо їм зрозуміти, що вони недостатньо гарні. Порівнювати свою дитину варто тільки з нею ж самою, для того, щоб показати їй прогрес і досягнення. У всіх інших випадках краще використовувати співпереживання, а не порівняння.
Наше завдання полягає в тому, щоб навчити дітей відрізняти правильне від неправильного, але ми не маємо права вирішувати, ким вони повинні стати. Як батьки ми не повинні контролювати, маніпулювати і утримувати наших дітей від реалізації їх інтересів. Ми повинні допомогти їм навчитися приймати власні рішення замість того, щоб приймати рішення за них.
Для того, щоб стати хорошими наставниками своїм дітям, батькам важливо жити тим життям, яке їм подобається, прагнути до досягнення власних цілей, щоб їм не доводилося реалізовуватися за допомогою дітей. Вони не повинні компенсувати нам те, чого нам не вистачає в нашому житті.
Якщо ви не поважаєте своїх дітей, вони не будуть поважати вас. Діти вчиняють так, як чините ви, а не так, як ви говорите їм чинити. Вони не стануть поважати вас просто тому, що ви доросліший – вони будуть брати з вас приклад. Емоційно незрілі батьки, які дозволяють собі висміювати своїх дітей, влаштовувати істерики, скандали, ігнорувати в якості покарання, вчать дітей поводитися так само. Тому найкращий спосіб прищепити дитині повагу до оточуючих – особистим прикладом показати, як воно виглядає.
Дітям потрібна наша любов, увага і час. Ніхто не може замінити батька: ані бебісіттери, ані телевізор, ані планшет. Кожного дня знаходьте час, який ви проведете разом зі своєю дитиною. Дайте своїй дитині зрозуміти, що у вас завжди знайдеться на неї час, коли їй це потрібно.
{{read_more|Читайте також| 4095, 4089}}
Фото goodfon
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram