Діти не завжди чують/сприймають/запам'ятовують навіть наймудріші наші настанови, проте завжди за нами спостерігають і вчаться на нашому прикладі. Якщо ви хочете, щоб дитина поважала вас, поважайте її. А ми пропонуємо 10 простих способів виявити повагу до дитини, які записала педагог і консультант для батьків Катерина Лічман.
Обов'язково запам'ятайте, як саме незнайома дитина назвалася при знайомстві із вами. За потреби уточніть, як дитина хотіла б, щоб ви її називали.
Наш син, наприклад, щоразу, коли хтось намагається назвати його «зайчиком» чи «солоденьким», рішуче говорить: «Я не зайчик. Я – хлопчик, мене звати Ілюша. Не називайте мене зайчиком».
Можливо, ви звикли називати дітей «зайчиками» чи «сонечками», але якщо дитина попросила не звертатися до неї так, – зробіть зусилля і запам'ятайте її прохання.
Поважайте особисті кордони дитини і питайте дозволу, наприклад, «Можна взяти твою іграшку/книжку?»/«Можна запитати тебе дещо?»/«Можемо поговорити з тобою зараз?»/«Можна зайти у твою кімнату зараз?».
Звикаючи до того, що таке ставлення – норма, дитина так само запитуватиме і вас, перш ніж узяти вашу річ, потурбувати вас у кімнаті...
До слова, на вашу відмову вона також навчиться реагувати спокійно, якщо ви будете спокійно сприймати її «Ні, не можна».
Не глузуйте з її промахів у спілкуванні з іншими дорослими, навіть якщо ситуація доволі комічна і вам кортить розповісти про неї родичам або друзям.
Прикро, але я неодноразово чула в розмовах мам: «А моя курка/тюхтій/ледарка, уявіть тільки…»
У дитячих очах така поведінка близької людини рівноцінна зраді.
Якщо ситуація дозволяє, приймайте цю відповідь, не змушуючи дитину повторювати знову і знову, поки не станеться істерика.
Трапилась в нас ситуація, коли одна жінка гралася з моїм сином Іллею, і в певний момент син сказав їй: «Ні, я не хочу, щоб ти мене так ловила, я не хочу так гратися і впевнено виставив уперед свою маленьку долоньку. Проте доросла людина із азартом продовжувала гру: «А я хочу тебе ловити, ти ж такий солоденький хлопчик». Почувши «Ні» вдруге, людина зробила спробу грати й далі. Звісно, я втрутилася, попросивши негайно припинити, оскільки син чітко і зрозуміло пояснив, що так грати не хоче.
Дитині важливо розуміти, що її «Ні» поважають, її слово чогось варте. А отже, відстоюючи свою думку, «істерити» немає потреби.
Звісно, трапляються ситуації, коли батькам все одно потрібно зробити по-своєму, попри дитячу незгоду. Але принаймні дати дитині зрозуміти, що ви почули її «Ні», – дуже важливо.
Якщо відчуваєте, що вчинили неправильно, надто імпульсивно, різко тощо.
Не варто, наприклад, говорити, що «лікар тільки подивиться», якщо ви знаєте, що на дитину чекає неприємна процедура.
У тому числі й «незручні»: гнів, розчарування, обурення, заздрощі, ревнощі, роздратування тощо.
Навіть якщо у певних випадках фінальне рішення, відмінне від дитячого, за вами. Зрозуміло, окрім випадків, коли рішення має бути прийнято негайно, бо стосується, наприклад, безпеки.
Ці слова не є аргументами, здатними переконати дитину. Вони лише псують стосунки, підриваючи довіру між вами.
Виправляйте з любов'ю – так, як вам би хотілося, щоб виправляли вас.
Частіше замінюйте «Ти-висловлювання» на «Я-висловлювання».
Не узагальнюйте «Ти весь час/ніколи/завжди...».
Не принижувати гідність дитини. Будь-яке зауваження можна сказати іншими словами і не ображати маленьку людину. От порівняйте самі.
На мій погляд, найпростіший і найдієвіший спосіб навчити дитину поважати саму себе та інших людей – на власному прикладі змалку показувати їй що це значить – ставитися з повагою. Діти не завжди чують наші настанови, проте вчаться на нашому прикладі.
{{read_more|Читайте також| 3239, 4973}}
Photo by Bermix Studio on Unsplash
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram