Директор технологічного ліцею Liko Олена Кухаревська не тільки знає відповідь на найактуальніше для всіх батьків питання про те, чи є приватна школа альтернативою державній, а й готова поділитися своїм баченням перспектив розвитку всієї системи української освіти – від школи формальних знань до школи цінностей.
Які чинники є сьогодні ключовими для батьків у виборі між приватними і державними школами?
– Якщо говорити про батьків першокласників, то найважливіше питання для них – це безпека, в сферу якої входить не тільки фізична охорона і закрита територія, а й безпека харчування, внутрішнього середовища та шкільної інфраструктури і навіть психологічна безпека дитини. На другому місці за пріоритетністю – особистість першого вчителя. У школі може бути хороший ремонт і уважний персонал, але якщо професійний педагог при цьому не буде просто хорошою людиною, дитина почне страждати й відмовлятися ходити на уроки. Адже сучасні діти повсякчас запитують: «Чому я повинен ходити в школу? Навіщо мені це?" І завдання вчителя зробити так, щоб дитині було комфортно і цікаво вчитися. До речі, комфорт – це теж один з найважливіших факторів у виборі школи для першокласника. Не секрет, що за цим критерієм державні школи поки поступаються приватним. Наприклад, в нашій початковій школі туалети для дітей розташовані в ігрових кімнатах і обладнані сантехнікою, спеціально підібраною для цього віку. І це дуже важливо, тому що йдеться про здоров'я дитини. Це і вільний доступ до питної води, а також шкільне харчування, яке має бути якісним і здоровим. І це принципово важливо для школярів будь-якого віку. Ось чому, тільки-но в сім'ї починають зростати доходи, батьки активно інвестують їх в якісну освіту, переводячи дітей з державних шкіл до приватних.
Ваші слова підтверджуються статистикою. За даними Міністерства освіти і науки, у 2015 році приватних шкіл в Україні було 170, в 2016-му – 180, а в 2018 році – вже 228. У чому причина такого активного зростання?
– Українці почали змінюватися – в їхній системі цінностей все більшого значення набуває хороша освіта і гармонійний розвиток дитини. Крім того, сьогодні державна школа не дотягує до очікуваного рівня. І поки ця ситуація докорінно не зміниться, тренд на розвиток приватної освіти зберігатиметься. Це закони ринку, і якщо раніше ми говорили про своїх колег як про конкурентів, то сьогодні вітаємо ту різноманітність навчальних програм, методик і форматів навчання, яка дає можливості для індивідуальної роботи з кожним школярем. В українського учня і вчителя має бути своя школа, де вони зможуть максимально реалізувати свій потенціал. Тому школи мають бути різними! Крім того, зростаюча конкуренція змушує державні школи підтягувати свої норми якості освіти та комфорту під існуючі на ринку стандарти. Це хороший стимул, здатний поліпшити всю систему української освіти загалом.
Чи є конкуренція систем освіти між державними та приватними навчальними закладами?
– Прийнятий нещодавно Закон «Про повну загальну середню освіту» дає школам усіх видів і форм власності дуже велику свободу дій. Вчителям надана повна автономія у виборі навчальних програм і ще більше можливостей для педагогічного зростання. Я рада, що представники приватного сектора освіти входили в робочу групу з підготовки цього закону, і наш голос був почутий. Що ж стосується того, чиї системи освіти ефективніші, сьогодні тут відкривається величезне поле для конкуренції. Можу навести приклад нашої школи, де в цьому році учні випускного класу проходитимуть зовнішнє незалежне оцінювання. Для підготовки до нього нашим батькам не потрібно запрошувати репетиторів і відправляти дітей на підготовчі курси, оскільки протягом другого півріччя майбутні випускники готуватимуться до іспитів на шкільних заняттях. Упевненість у тому, що вони покажуть гарні результати, дає мені досвід переходу наших учнів в інші навчальні заклади, де вони успішно проходять тестування. Понад те, двічі на рік на наше запрошення незалежна компанія проводить моніторинг індивідуального прогресу кожного учня, що дозволяє швидко реагувати на виникаючі проблеми.
Багатьох батьків хвилює питання, чи не станеться втрата якості приватної освіти через упровадження реформи зі спрощення системи отримання ліцензій?
– Питання в тому, що вони вважають якістю. Для когось це обсяг теоретичних знань, який може засвоїти учень. Для інших – вміння дитини спілкуватися, логічно мислити, бути гнучкою, знати кілька мов і мати належні навички для майбутньої професії. На мій погляд, головним показником якості освіти є здатність випускника школи жити самостійно і чітко розуміти, до чого він прагне. Це та система принципів, яку поділяють не лише наші учні, а й їхні батьки, з якими ми регулярно зустрічаємося на спеціальній «Батьківській каві». Адже наші батьки – це люди, які створили себе самі, – власники бізнесу, підприємці, представники IT-індустрії. Деякі запитують: «Чому після переходу з державної школи в приватну діти починають отримувати хороші оцінки, може, їх можна просто купити?» Гроші тут ні до чого, просто для дитини створюються такі умови, що вона сама починає вчитися, бо це стає для неї цікаво. Діти цінують один одного за успіхи в навчанні та спорті, відмінний захист наукових робіт або за допомогу своєму класу.
Які ваші очікування щодо розвитку ринку освіти на найближчі роки?
– Зараз приватна школа робить дуже багато для державної освіти. І це не тільки активна участь у підготовці та реалізації реформ, а й рутинна, але потрібна робота з удосконалення професійної кваліфікації вчителів. Наприклад, в нашому ліцеї працює тренінговий центр, в якому за мінімальні гроші кращі педагоги-практики або відомі тренери діляться своїми унікальними знаннями та навичками роботи з дітьми. Це наш персональний внесок у позитивні зміни, які почалися в середній освіті. Що ж стосується актуальних трендів ринку, то в найближчі роки число приватних шкіл в Україні зростатиме. Багато забезпечених мам мріють відкрити власні навчальні заклади, і, можливо, їхні наміри щасливо реалізуються, але незабаром настане момент, коли на тлі зростання рівня державного освіти число приватних шкіл почне скорочуватися. На ринку залишаться тільки найсильніші. Але не в плані фінансових можливостей, а в справі реалізації культурних норм і створення ціннісних орієнтирів, які будуть зрозумілі й близькі багатьом. Тому основним напрямом трансформації українського ринку освіти стане перехід від школи формальних знань до школи цінностей.