Від заспокоєння до пошуку рішення: алгоритм підтримки дитини під час стресу

У статті для сайту Американської академії педіатрії, педіатри Рейчел Ґілґофф і Девіка Бхушан пояснюють, як підтримати дитину під час стресу: спершу подбати про її відчуття безпеки й спокою, а вже потім обговорювати переживання. Пропонуємо алгоритм з 5 кроків, який дасть дітям змогу розпізнавати власні почуття, заспокоюватися й просити про підтримку.

Дитина не завжди здатна пояснити, що її непокоїть. Стрес може проявлятися дратівливістю, плачем, відстороненістю або небажанням вчитися. У таку мить дорослим хочеться швидко знайти рішення, але дитині спершу потрібні відчуття безпеки й підтримка.

Педіатрині Рейчел Ґілґофф і Девіка Бхушан у матеріалі Американської академії педіатрії пропонують орієнтуватися на модель дитячого психіатра й нейробіолога Брюса Перрі 3R – Regulate, Relate, Reason, де regulate – допомогти дитині заспокоїтися; relate – відновити контакт, вислухати й показати, що її почуття зрозумілі; reason – коли дитина відчула безпеку й підтримку, разом обговорити проблему та можливі рішення. 

Цей підхід можна перетворити на кілька кроків, які батькам варто пройти разом із дитиною.

1. Спершу допоможіть заспокоїтися

Коли дитина засмучена, говоріть спокійно, присядьте поруч і дайте їй зрозуміти, що вона в безпеці. Не поспішайте одразу розпитувати про причини чи пропонувати рішення. Можна побути поряд мовчки, запропонувати води або пройтися разом.

Дитині легше обговорювати те, що сталося, коли напруження трохи спало. Фахівчині Американської академії педіатрії також радять дорослим спершу самим упоратися зі своїм хвилюванням: роздратований тон або поспіх можуть посилити напруження.

2. Вислухайте й допоможіть назвати почуття

Замість «не хвилюйся» або «нічого страшного» спробуйте запитати «Що тебе найбільше непокоїть?» чи «Ти зараз злишся, засмучена (-ий) чи боїшся?». Якщо дитині складно відповісти, можна обережно припустити: «Схоже, ти дуже засмучена(-ий). Я правильно розумію?».

Так дорослий не нав’язує дитині пояснення, а допомагає їй розібратися у власному стані. Педіатрині радять спершу вислухати дитину й показати, що її почуття помітили. Вони також пропонують допомагати дітям добирати слова для емоцій: це дає змогу краще розпізнати, що саме з ними відбувається.

3. Разом підберіть спосіб заспокоєння

Одній дитині допомагає прогулянка, іншій – помалювати, потанцювати, послухати музику або кілька разів повільно видихнути. Запропонуйте кілька варіантів і запитайте, який дитина хоче спробувати. Так вона поступово складатиме власний набір способів, що допомагають їй заспокоїтися.

Дихальні вправи можна практикувати разом у спокійний час: наприклад, покласти руку на живіт і стежити, як він рухається під час повільного вдиху й видиху. Дослідження ефективності таких вправ дають неоднозначні результати. Дихальні вправи можуть допомогти окремій дитині, але вони не є універсальним рішенням.

4. Обговоріть проблему, коли дитина буде готова

Після того як дитина заспокоїлася й відчула, що її почули, можна разом розібрати ситуацію. Що саме сталося? Що турбує найбільше? На що дитина може вплинути? Яка допомога їй потрібна?

Якщо проблема велика, розкладіть її на менші кроки. Наприклад, коли дитина хвилюється через контрольну, можна разом визначити, що варто повторити, коли зробити перерву і до кого звернутися із запитанням. Педіатр Кеннет Ґінзбург радить складати план дій, коли зрозуміло, з якою саме ситуацією дитині потрібно впоратися. Про це він пише в матеріалі Американської академії педіатрії «How to Help Children Build Resilience in Uncertain Times».

5. Показуйте, як самі долаєте стресові ситуації

Діти спостерігають за дорослими й помічають, як ті реагують на труднощі. Можна сказати: «Я теж хвилююся через цю розмову. Спершу подумаю, що хочу сказати, а тоді зателефоную». Так дитина бачить, що дорослі теж переживають стрес і можуть шукати способи впоратися з ним.

Важливу роль відіграють і стосунки, у яких дитина може розраховувати на дорослого. Гарвардський Центр розвитку дитини описує чуйні, стабільні стосунки як важливий чинник, що допомагає захистити дитину від надмірного впливу стресу.

Тренувати цей алгоритм найкраще в спокійний час, щоб дитина поступово могла пригадати їх у складну мить. А дорослому важливо не вимагати миттєвого заспокоєння: іноді перший крок – просто побути поруч і вислухати.

Читайте також

23 арттерапевтичні способи саморегуляції

Арттерапія: техніки підтримки психологічного здоров’я

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram