Код пише AI. Чого тоді вчити дітей на уроках інформатики

Штучний інтелект уже допомагає людям без технічної освіти створювати застосунки, сайти й відео. Тож учитель інформатики має навчати дітей не лише писати код, а й чітко формулювати задачі для AI, перевіряти його відповіді та знаходити помилки. Про це розмірковує Христина Дідух, співзасновниця і технічна директорка біотехстартапу Avara Bio.

Дитина може зібрати застосунок за кілька вечорів. Чого тоді вчити дітей на інформатиці?

Код став дешевим, як електрика. Ще кілька років тому за сайт, мобільний застосунок чи CRM-систему треба було платити команді розробників і чекати пів року. Я знаю це не з книжок: до 2022 року я мала один з найбільших в Україні бізнесів з імпорту екзотичних квітів, і нам постійно був потрібен софт. Я не вміла програмувати, тож платила. А те, що ти за щось платиш, ще не гарантує, що отримаєш те, чого хотіла.

Сьогодні я співзасновниця і технічна директорка біотех-стартапу і всю його IT-інфраструктуру пишу сама з AI-агентом. Для себе зібрала застосунок, який рахує калорії за фото тарілки з їжею. Програма, яка монтує мої відео для YouTube теж написана так. Я не стала програмісткою. Я навчилася ставити задачу і перевіряти результат.

І ось що мене турбує, коли я думаю про шкільну інформатику. Вона досі вчить того, що стало дешевим, і майже не вчить того, що стало дорогим.

Що саме подорожчало

Між ідеєю і готовим продуктом раніше стояла команда. Тепер там стоїть одна людина, яка точно знає, чого хоче. Синтаксис, який можна вивчити за підручником, модель знає краще за будь-якого вчителя. А от три речі вона за людину не зробить.

Перше: сформулювати, що потрібно і для кого. Найчастіша помилка, яку я бачу у дорослих, які тільки починають працювати з AI, – запит у стилі «зроби мені Reels, ось фото». Уявіть, що перед вами сидить монтажер. Ви б так поставили йому задачу? Ні, ви б дали референс, сказали, яка музика, яка послідовність кадрів, для кого це відео. З моделлю так само. Дорослі цього не вміють, бо їх ніхто цього не вчив. Дітей навчити можна.

Друге: сказати, у якій формі має бути результат і хто ним користуватиметься. «Мені потрібен PDF на десять сторінок, який читатиме людина без технічної освіти» – одна фраза, а вона змінює все.

Третє і найважливіше: перевірити. Модель ніколи не скаже «не знаю». Її тренують приблизно так, як учня на тесті з варіантами відповідей: вгадати вигідніше, ніж залишити поле порожнім. Тому вона відповідає впевнено і тоді, коли знає, і тоді, коли ні. Моє відео про Японію програма перемонтовувала кілька разів, поки я не знайшла, де саме вона обрізає мої фрази. Якби я не вміла перевірити, я б цього не помітила.

Сформулювати, описати результат, перевірити. Це і є нова інформатика. Решту робить машина.

Що змінити в уроках

Я не вчителька і не пишу шкільну програму. Але я навчаю дорослих і бачу, що працює.

Урок має починатися із задачі, а не з інструмента. Не «сьогодні вивчаємо цикли», а «зробімо застосунок, який нагадує поливати квіти в класі». Діти описують, що він має робити, для кого і як виглядає хороший результат. Потім ставлять цю задачу моделі. Потім дивляться, що вийшло, і шукають, де вона помилилася. Код при цьому зʼявляється, але як побічний продукт, а не як мета.

Другий урок, який я б додала: сократівський метод. У Стародавній Греції вчитель не давав відповіді, а ставив питання. Модель можна налаштувати так само: «Став мені всі питання, які тобі потрібні, щоб зрозуміти задачу». Дитина, яка пʼять разів відповіла на уточнення, розуміє власну ідею краще, ніж та, яка отримала готовий результат.

Третій урок: порівняти. Дати ту саму задачу двом моделям і знайти, де вони розійшлися. Це вчить головного: не вірити одній відповіді. Ми ходимо в спортзал, бо щоденне життя більше не дає тілу навантаження. З мозком тепер те саме: якщо його не тренувати, усе, що каже модель, стає істиною в останній інстанції.

Оцінювати теж доведеться інакше. Якщо код пише машина, перевіряти варто три речі: наскільки точно дитина описала задачу, чи знайшла вона помилку моделі і чи може пояснити, чому результат правильний. Це важче списати, ніж код, і це саме те, за що платитимуть, коли ці діти підуть працювати.

З чого почати вчителю без технічної освіти

Вам не треба вміти програмувати. Я десять років не вміла, і це не завадило.

Почніть з офіційного сайту. Є багато агрегаторів, які стоять між вами і справжньою моделлю, беруть гроші й дають гірший результат. Claude, ChatGPT чи Gemini беріть з їхніх власних сайтів. Безкоштовних версій для уроку вистачить.

Пройдіть курс від розробників. У Anthropic є безкоштовна академія з курсом Claude 101, в інших компаній є свої. Якщо англійська дається важко, попросіть модель переказати курс українською. Але краще йти до першоджерела.

Потім дайте моделі одну власну задачу. Перевірку контрольної за критеріями, план уроку, пояснення теми для дитини, яка пропустила тиждень. Одну задачу, цього тижня. Дивіться на результат як на роботу здібного практиканта: він знає всі мови, прочитав усі книжки, але він не ви і за результат не відповідає. Виправте. Дайте наступну.

І не кидайте через два тижні. Спочатку буде гірше, ніж було: щось не вийде, модель відповість не те. Так виглядає будь-яке навчання, і люди кидають спорт на тому самому місці.

Урок історії тепер можна провести, прогулявшись з учнями Стародавньою Грецією, яку модель збудувала за одним описом. Такого інструмента у вчителів не було ніколи. Він коштує або нічого, або двадцять доларів на місяць. Не скористатися ним, як на мене, гріх.

Читайте також

ШІ створює ілюзію знання: чому з ChatGPT ми стаємо впевненішими, але не завжди розумнішими

SoftServe допоміг залучити мільйон гривень для підтримки студентів УКУ разом з фондом «ДоНація»

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram