Меню
Вхід і реєстрація

Підліток просить не проводжати його до школи, відсувається від обіймів або контролює кожне слово батьків у присутності друзів. Така поведінка може зачіпати, але часто вона пов’язана не з браком любові, а з потребою підлітка відокремитися й самостійно формувати свою ідентичність. Психолог Луїс Гільєн пояснює в статті для видання Hello!, що стоїть за цими реакціями та як батькам реагувати на них.
Підлітковий вік – час, коли особливо важливо почуватися частиною спільноти (зграї). Думка друзів може здаватися підлітку вирішальною, а будь-яка увага до себе – надмірною. Тому навіть звичайний жест батьків, наприклад обійми біля школи чи жарт у присутності однолітків, іноді викликає гостре невдоволення.
Психолог Луїс Гільєн пояснює: часто підліток соромиться не стільки самих батьків, скільки того, як його поведінку можуть оцінити інші. У цьому віці людина ще не має стійкого уявлення про себе, тож намагається контролювати, який вигляд має в очах друзів.
У підлітка можуть з’явитися прохання не проводжати його до шкільних воріт, уникати публічних проявів ніжності, не тркатися певних тем при його друзях. Як правило, підліток також просить не публікувати його фото чи відео в соцмережах.
Таке "редагування" батьків зазвичай посилюється там, де є аудиторія: у школі, на спортивних заняттях, у компанії однолітків або в соцмережах. Удома підліток може поводитися зовсім інакше. Проте цифровий простір додає напруги: фото чи відео можуть зберегтися й поширитися, а отже, підліток сильніше переймається тим, як його побачать інші.
Щоб зрозуміти, ким він є окремо від батьків, підліток пробує нові смаки, погляди, стиль одягу й коло спілкування. Він може відкидати те, що раніше любив або цінував, – не обов’язково через непослідовність чи конфлікт із родиною. Часто так він перевіряє власні межі та формує самостійність.
Це не означає, що підліток більше не потребує батьків. Він може прагнути емоційної підтримки вдома й водночас не хотіти, щоб його обіймали на очах у друзів. Така суперечність – звична частина дорослішання.
Водночас підлітки ще не завжди вміють спокійно пояснити, де саме проходять їхні межі. Тому прохання можуть звучати різко, а реакція – здаватися батькам жорстокою чи невдячною.
Психолог радить не відповідати на збентеження підлітка докорами на кшталт: "Після всього, що я для тебе роблю, ти мене соромишся?". Така фраза може бути зрозумілою з огляду на образу дорослого, але часто лише посилює дистанцію.
Краще спокійно з’ясувати, що саме неприємно підлітку, і домовитися про конкретні речі. Наприклад, не обіймати його при друзях, не розповідати особистих історій у компанії або запитувати дозвіл перед публікацією фото. Повага до таких меж не означає, що батьки мають відмовитися від власної гідності: важливо розрізняти звичайне прохання про приватність і принизливе ставлення.
Якщо поведінка підлітка зачепила, про це можна сказати пізніше, наодинці: "Мені було неприємно почути це при інших. Давай поговоримо, як домовлятися наступного разу". Так розмова не перетворюється на змагання, хто кого образив сильніше.
Час від часу соромитися батьків у певній компанії чи ситуації – поширене явище. Насторожити може не окремий епізод, а постійна зневага, прагнення приховувати родину в усіх обставинах або стійке віддалення, яке не минає і вдома.
За цим можуть стояти складніші сімейні обставини: надмірний контроль, приниження, невирішені конфлікти або страх підлітка через те, що відбувається в родині. У такому разі важливо не карати його за поведінку, а уважно вислухати й спробувати зрозуміти, що саме він переживає.
Підлітки можуть забути багато сварок, але запам’ятати, чи було вдома безпечно дорослішати й говорити про свої межі. Тож спокійна реакція батьків не прибирає всіх труднощів, але допомагає зберегти довіру.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
Теги: методи виховання , підлітки , психологія