Оцінки. Як школі обійти систему?

Ми зібрали три приклади альтернативних систем оцінювання, які вже використовуються в українських школах – “Афіни”, Papaya School та Вальдорфські класи школи № 195.

Приватна школа «Афіни»

Ідея створення школи «Афіни» виникла в 1992 р., коли група викладачів гімназійних класів прийшла до висновку, що навчання, виховання і формування особистості, яка комфортно відчуває себе в інформаційному світі, необхідно починати не пізніше п'ятирічного віку. 

У 1994 році зробили перший набір в «Академію дошкільних наук» - курси з підготовки дітей до школи, які згодом переросли у школу «Афіни».

Школа працює у режимі повного дня. Навчальні групи спеціально невеликі, до 15 дітей. Навчальний процес включає вистави, екскурсії, предметні тижні, свята, студії, секції, ділові ігри, майстер-класи. В школі існують віртуальні щоденники та класні журнали. Профіль дитини узгоджується з батьками і самою дитиною – виходячи з її здібностей і бажань. Школа працює в моделі тьюторского супроводу.

Яка ж система оцінювання?

«Звичайна шкільна відмітка по суті є поєднанням чотирьох різнотипних оцінок, і робити по одній цифрі який-небудь висновок про успішність чи неуспішність дитини не тільки неможливо, але і просто шкідливо. Я хочу запропонувати просту зрозумілу рівневу систему оцінювання навчальних досягнень, яку ми розробили і впровадили в нашій школі”, - говорить Олексій Греков, директор
школи «Афіни».

Система складається з чотирьох компонентів (не рівнів!).

Компонент D – це просто «знання», те, що не можна вивести з іншого знання, а можна тільки взяти і запам'ятати: аксіоми, визначення, слова іноземної мови.

Компонент C – це «навички», прості алгоритми, повторювані дії, які треба просто довести до автоматизму, щоб виконувати їх, не замислюючись. 

Компоненти D і C можуть бути перевірені звичайним тестом, оскільки тут можна задати чіткі критерії перевірки результату: кількість правильних відповідей, швидкість виконання і т. п. 

Компонент B – це «вміння», складні алгоритми, «відкриті» запитання і нетривіальні задачі, що вимагають від учня розуміння суті явища і припущення, як і які наявні у нього знання і навички знадобляться для відповіді або рішення.

І, нарешті, компонент A – «продукт». Це не просто щось, створене учнем, а те, що кимось затребуване, тобто є споживач продукту. Саме споживач оцінює продукт. Наприклад, старшокласник провів у молодших школярів урок, і діти чудово засвоїли матеріал, в чому вчитель зміг переконатися. Тоді цей урок і є «продукт», створений учнем. «Продуктом» може бути перемога у районній олімпіаді, або роль, зіграна в шкільному спектаклі, або знятий учнем ролик, викладений на YouTube, що набрав певну кількість лайків. Головне – оцінюється не рішенням викладача, а незалежним «журі», нехай навіть з глядачів або першокласників.

З цих чотирьох компонентів складаються три освітні рівні. Компоненти D і C разом дають рівень C. Три компоненти – D, C та B дають в сумі рівень B. А всі чотири компоненти фіксуються, як рівень A.

“Наші вчителі написали критерії для кожного компонента, кожного рівня і кожної великої теми: що слід вивчити та освоїти, якими інструментами це буде перевірятися і фіксуватися. Кожен учень, починаючи вивчення будь-якої теми, вже знає ці критерії і може вибрати, який рівень з якого предмета для нього буде цільовим. Ми укладаємо тристоронній договір між батьками, учнем і школою з фіксацією цільових рівнів, і переглядаємо кожен триместр, адже ситуація може змінитися”, – розповідає Олексій Грєков.

Учень отримує табель, в якому вказані всі теми з усіх предметів, вивчені в цьому році, і досягнутий рівень. Завжди є можливість повернутися до пропущеної або незрозумілої теми, повторити її і скласти залік, зафіксувавши новий, вищий результат.

“Чи позбулися ми оцінок зовсім? Ні. Та це й не потрібно. Для відпрацювання навичок корисне порівняння результату з еталонним показником. Але ми практично позбулися від свавілля вчителя, який вже не оцінює учня, а лише фіксує, чи взятий заявлений рівень, – говорить Грєков. – А згадуємо про цифри лише тоді, коли приходить час видати свідоцтво або атестат. Для цього
переводимо наші рівні у 12-бальну оцінку», — розповів директор школи «Афіни» Олексій Греков.

Школа нового покоління Papaya

Школа Papaya – це загальноосвітня школа нового формату. Вільний простір, де реалізується запит дитини на пізнання себе та оточуючого світу. Середовище, в якому діти мислять, уявляють, роблять самі, висловлюють свої думки, грають, розвиваються творчо, реалізують свої бажання та захоплення, отримують корисні навички, вчаться домовлятися та діяти спільно, та головне –
радіють своїм досягненням та залишаються зацікавленими вчитися. Процес навчання – це не наказ вчителя, а ініціатива та діяльність дитини під його керівництвом. В центрі уваги стоїть особистість учня з її духовним, інтелектуальним, фізичним та творчим потенціалом. Мета школи – реалізація пізнавального запиту дитини та її особистий розвиток.

Яка ж система оцінювання?

«Я не вважаю, що оцінювання – це погано, бо насправді оцінка – це лише показник того, на якому рівні дитина зараз і що необхідно допрацювати. Така умовна позначка на системі координат учитель-дитина. Умовний орієнтир для обох. Так мало би бути, але не є так. Оціка стала основним стимулом, і це – погано, – говорить Ірина Браницька, співзасновник Papaya. – Дитині нецікаво вчитися в школі, якщо інших мотиваторів немає, і працює заради оцінки. Тобто замість основної цілі, якою могла б бути зацікавленість, або талант, або розвиток, вона має ціль – оцінку. Це я вважаю хибним. Отже у моїй школі оцінок немає. Тому що ми маємо зняти напруження, що виникло через оцінки. І більшість дітей відзначають, що раді відсутності оцінок. У них покращуються стосунки з батьками – ніхто вже не сварить. Вони не думають про оцінки й уникають стресу”.

У школі визначили достатній рівень знань з кожного предмета, що вчить дитина. Якщо рівень достатній, тема вважається пройденою. Якщо ні - працюємо далі. Достатність визначає вчитель в процесі спілкування з дитиною. Дитина і сама бачить, що вона розуміє, а в чому ще є питання. З питаннями дитина може у будь-який час звернутися до вчителя або іншого учня.

“Оцінка взагалі не має бути мотиватором у жодному випадку. Лише цікавість, лише бажання пізнавати”, – наголошує Ірина Браницька.

Вальдорфські класи в середній загальноосвітній школі № 195 ім. В.І.Кудряшова

На основі школи працюють експерементальні Вальдорфські класи. Вальдорфська педагогіка розвивається на засадах формування особистості, що включає розвиток всієї сукупності її якостей, гуманне ставлення до особистості кожної дитини.

Яка ж система оцінювання?

«У нас безоціночна система. Але для офіційної частини потрібне оцінювання дітей, і ми його проводимо. Наша точка зору така: людина не повинна порівнювати себе з оточуючими і комплексувати. З першого по четвертий, навіть перчу чверть п’ятого класу в нас немає оцінки як такої. Проте існує характеристика класного керівника, який керує класом з першого по восьмий рік навчання. Це передбачено вальдорфською педагогікою”, – розповідає Маргарита Тимченко, заступник директора з навчально-виховної роботи вальдорфських класів.

З першого по четвертий рік навчання учень оцінюється індивідуальною характеристикою класного керівника. Вона надається кожному учню, до неї мають доступ батьки. Характеристика описує отримані учнем вміння та засвоєні навички на уроках.

У середній школі – з 5 по 9 клас – учень отримує заліковий лист, в якому кожен вчитель в кінці чверті описує успіхи учня та поради. Там може бути вказаний рівень отриманих знань, наприклад: «достатній», «середній». Коли учень змінює школу, ми адаптуємо ці оцінки до загально прийнятих, і надаємо характеристики.

У старшій школі ставимо оцінки, адже учні хочуть їх знати. “Зараз працюємо над системою оцінювання у старшій школі. Там замість класного керівника з’являється куратор, тобто роль опікуна замінюється роллю колеги для старшокласника», - говорить Маргарита Тимченко.

Якщо Ви знаєте гарні приклади системи оцінювання, які б могли взяти за основу альтернативні школи, поділіться, будь-ласка, в коментарях.