Пантелеймон Куліш: людина, яка створила основу сучасного українського правопису та стала одним із творців нової української культури

26 липня виповнюється 207 років від дня народження Пантелеймона Куліша — письменника, історика, перекладача, мовознавця, етнографа, літературного критика, редактора, видавця та одного з найвизначніших українських інтелектуалів ХІХ століття. Саме він створив «кулішівку» — перший фонетичний український правопис, який став основою сучасної української орфографії, написав перший історичний роман українською мовою, започаткував професійне українське книговидання, переклав Біблію та твори світової класики й довів, що українська мова здатна бути мовою великої європейської культури.

Чому Пантелеймон Куліш — один із найважливіших українців ХІХ століття

Якби попросили назвати людину, без якої українська культура була б зовсім іншою, більшість одразу згадала б Тараса Шевченка. Значно рідше пролунає ім'я Пантелеймона Куліша. І даремно.

Кожен українець сьогодні щодня користується його спадщиною, навіть якщо ніколи не читав «Чорної ради». Ми пишемо українською мовою, правопис якої виріс із «кулішівки», читаємо історичні романи, жанр яких він започаткував, і живемо в культурному просторі, який Куліш допомагав будувати майже все життя.

Його сучасники часто сперечалися з ним. Нащадки й досі дискутують про його політичні погляди. Але майже всі дослідники погоджуються: без Пантелеймона Куліша модерна українська культура мала б зовсім інший вигляд.

Він створив основу сучасного українського правопису

Пантелеймон Куліш народився 26 липня (7 серпня за новим стилем) 1819 року на хуторі поблизу містечка Вороніж на Чернігівщині (нині – Сумська область). Через відсутність документально підтвердженого дворянського походження він не зміг офіційно вступити до Київського університету й навчався лише як вільний слухач. Однак це не завадило йому стати одним із найосвіченіших українців свого часу.

Саме Куліш став автором фонетичного правопису, відомого як «кулішівка». До середини ХІХ століття українською мовою писали по-різному: єдиної системи не існувало, що значно ускладнювало розвиток літератури й освіти.

Куліш запропонував простий, але революційний принцип: писати так, як звучить слово. Саме ця система стала основою сучасного українського правопису. Нею були надруковані його «Граматка», український буквар, а також видання «Кобзаря» Тараса Шевченка 1860 року. Сучасний правопис, звісно, зазнав змін, однак саме «кулішівка» заклала фундамент української орфографічної традиції.

Він написав перший український історичний роман

Ще одним проривом стала «Чорна рада. Хроніка 1663 року» – перший історичний роман українською мовою.

Над ним Куліш працював майже чотирнадцять років, неодноразово переписуючи рукопис практично з нуля. Уперше роман вийшов друком у 1857 році й став знаковою подією для української літератури.

На тлі драматичних подій Руїни письменник показав не лише боротьбу за гетьманську булаву після смерті Богдана Хмельницького, а й небезпеку внутрішніх чвар, популізму та політичної роз'єднаності. Саме тому «Чорна рада» й сьогодні сприймається напрочуд сучасно.

Він відкрив українській мові світову класику

Куліш був переконаний: українська мова повинна звучати поруч із найкращими мовами Європи.

Володіючи більш ніж десятьма мовами, він переклав українською твори Вільяма Шекспіра, Джорджа Байрона, Йоганна Вольфганга фон Гете, Фрідріха Шиллера та інших класиків. Однією з головних справ його життя стала багаторічна праця над перекладом Біблії, яку він завершував разом з Іваном Пулюєм та Іваном Нечуєм-Левицьким.

Для Куліша переклад був не просто літературною роботою. Це був спосіб довести, що українська мова здатна передавати найскладніші художні й філософські тексти світової культури.

Його роль в українській культурі не обмежувалася письменництвом

Назвати Куліша лише письменником – означає суттєво применшити масштаб його діяльності.

Він був істориком, етнографом, мовознавцем, літературним критиком, редактором, видавцем, автором підручників і просвітником. Саме він уклав знамениті «Записки про Південну Русь», у яких зібрав українські народні пісні, легенди, перекази й оповіді. Ця праця й сьогодні залишається одним із найцінніших етнографічних джерел ХІХ століття.

Не менш важливою була його видавнича діяльність. Куліш працював над українськими книжками тоді, коли сама можливість друкувати українською мовою перебувала під постійним тиском імперської влади.

За українські переконання він заплатив свободою

У середині 1840-х років Куліш став одним із учасників Кирило-Мефодіївського братства – першої української політичної організації нового часу. Разом із Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим та Василем Білозерським вони виступали за розвиток української культури, освіти й національного відродження.

У 1847 році братство було викрито. Куліша заарештували у Варшаві дорогою до Західної Європи, після чого він кілька місяців провів у в'язниці й був засланий до Тули із забороною друкуватися українською мовою та працювати в освітній сфері.

Саме того року він одружився з Олександрою Білозерською – майбутньою письменницею Ганною Барвінок. Боярином на їхньому весіллі був Тарас Шевченко. Під час заслання подружжя пережило втрату ненародженої дитини, після чого власних дітей вони вже не мали.

Інтелектуал, який не боявся змінювати власні погляди

Пантелеймон Куліш належить до тих українських діячів, навколо яких досі точаться дискусії.

У різні періоди життя він по-різному оцінював козацтво, українсько-польські взаємини та шляхи розвитку української нації. За це його критикували сучасники, а пізніше – історики різних поколінь.

Однак саме ця готовність переосмислювати власні переконання свідчить про масштаб його мислення. Він не шукав простих відповідей і не прагнув подобатися всім. Його праці були спробою чесно зрозуміти причини українських історичних поразок і знайти шлях до майбутнього.

Останні роки життя Куліш добровільно провів на хуторі Мотронівка, де працював над перекладами, історичними дослідженнями та есеями. Загалом він залишив понад сорок томів літературної, історичної, публіцистичної та перекладацької спадщини, а в 1892 році був обраний членом Сербської академії наук – виняткове міжнародне визнання для українського інтелектуала того часу.

Чому Пантелеймон Куліш залишається актуальним сьогодні

Пантелеймон Куліш не був людиною без суперечностей. Він змінював погляди, сперечався із сучасниками, переглядав власні оцінки української історії й не боявся бути незручним навіть для своїх однодумців. Саме тому його постать і сьогодні викликає дискусії.

Проте є речі, щодо яких історія вже винесла свій вердикт. Саме Куліш заклав основу сучасного українського правопису, відкрив українській літературі жанр історичного роману, створив міст між українською та європейською культурами, розвивав книговидання, зберіг неоціненні зразки народної творчості та десятиліттями працював над тим, щоб українська мова стала мовою освіти, науки й великої літератури.

Сьогодні, коли українці вкотре відстоюють свою мову, культуру та історичну пам'ять, постать Пантелеймона Куліша набуває особливого звучання. Він одним із перших усвідомив: сильна держава починається не лише з політичних рішень чи воєнних перемог. Її фундамент закладають мова, література, освіта й культура. Саме цьому Пантелеймон Куліш присвятив усе своє життя.

Читайте також

Іван Франко очима Лесі Українки: слухаємо листування двох протагоністів української культури

Літературне коло, або Як заохочувати дітей читати книжки

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram