Чеклист, який варто отримати у свої 20 років

Зоя Казанжи — українська письменниця, журналістка й громадська активістка. Авторка книг «Якби я була» та «Щось таке як любов», учасниця колективних есеїв Українського ПЕН. Відома гострими текстами, щирими спостереженнями й активною позицією в культурному житті Одеси, поділилася в ФБ своїми порадами для молоді з висоти своїх 57 років.

Ну, так, мені 57. І я люблю свій вік. Певне, що 30 було б краще. І 40 – теж. Але коли уявляю, що це ж знову все по новій!… Та ну на фіг.

Мені ок і так. Нарешті, після певних зусиль і роботи зі своєю головою (в першу чергу!), я не страждаю, що раніше все робила не так, не будую безкінечно-ілюзорних планів, забуваючи жити. Жити тут і зараз.

Так от. Думала-думала, і вирішила написати своєрідний чек-лист, який би я хотіла отримати у свої років 20.

Щоб якийсь Менеджер Життя надіслав мені конвертик, я його відкрила, а там трохи нормальних порад. І не треба було би витрачати роки та енергію на усвідомлення очевидного.

Тому ось – поради від баби Зої на кожний день. Банальні, звісно, але вже які є.

Найкраща навичка – піклування про себе.
Гроші варто витрачати на навчання та подорожі.
Ніколи не бійся. Страху не існує. Страх – це уявлення про те, чого може ніколи не бути. Але ти вже злякалась і не пішла далі.
Психотерапія – це як регулярне прибирання в квартирі. Треба. Навіть якщо не хочеш.
Ті, хто обманюють і не цінують тебе, виглядають як пристойні люди.
Люди брешуть. Часто. Навіть без необхідності це робити.
Якщо хтось ставиться до тебе скептично, підсміюється, критикує «конструктивно» – нафіг з пляжу.
Твої діти і твої батьки часто будуть тобою невдоволені. Тому не варто їм подобатися. Подобайся собі.
Якщо ти щось робиш занадто – це занадто.
Вся драматургія світу побудована на нещасливому коханні. Твоє щастя нікому не цікаве. І розмови про твої подорожі – теж.
Якщо люди просять пораду – вони просять про допомогу. Просто треба це знати.
Коли ти комусь позичаєш гроші, ця людина тебе не любить. А якщо ти позичаєш у когось, тебе не люблять ще більше.
Коли ти кричиш – це не допомагає.
Онуків не любиш більше. Онукометра не існує. Усвідомленіше любиш. Ти на онуків залишиш своїх дітей.
Розмовляй, проговорюй, озвучуй свої бажання, тривоги, питання і так далі. Людина часто тотально непроговорена. Ну і якщо будеш мовчати, як тебе почують твої янголи-охоронці?!
Не варто нехтувати своїми інтересами. Не треба бути щедрими бідняками.
Фінансова подушка – з першої зарплати. Фінансова грамотність – ще раніше.
Свою дитину приймай завжди. Твоя дитина має знати: там, де ти, завжди для неї є місце, де нагодують, накриють ковдрою і дадуть зализати видимі і невидимі рани.
Читай книжки. Вчи математику. І мови (додала на вимогу народу.
Найголовніше у партнері – підтримка.
Інтелект – це круто. Почуття гумору – теж.
Цінуй людей, які вміють і люблять танцювати – вони класні.
Родичів вибирають.
Поки жива, можливо все.