Усіх навчають, що правильно вітатися «Добрий день!» і «Добрий вечір!», але чомусь «Доброго ранку!». Літературна редакторка Ольга Васильєва пояснює в своєму блозі, як же ж варто вітатися вранці.
Форма в родовому відмінку стала нормативною у ХХ столітті. Це можна простежити по словниках. Цікаво й те, що форми «Добрий ранок!» теж колись не було. Селяни віталися тільки «Добридень!» і «Добривечір!».
У словнику Грінченка (1909) є тільки «добривечір», «добридень» і «добридосвіток» (привітання на світанку).
У російсько-українському академічному словнику Кримського і Єфремова (1924–1933) є «добридень», «добривечір», «добраніч», «на добраніч», а «доброго ранку» подано з приміткою «тільки в інтелігентів». («Доброго дня!» і «Доброго вечора!» теж придумали інтелігенти, але в незалежній Україні.)
Ну а «Добрий ранок!», яке зараз вважають помилковим, фіксується в російсько-українському фразеологічному словнику 1927 р. В. Підмогильного і Є. Плужника: «Доброе утро!» там перекладається тільки як «Добрий ранок!», а «Доброго ранку!» немає.
У російсько-українському словнику сталих виразів 1959 р. І. Вирган, М. Пилинської подаються обидві форми: «Доброго ранку!; добрий ранок!».
На форму «Добрий ранок!» натрапляємо і у творах класиків:
Отже, твердження, що форма «Добрий ранок!» помилкова, не має під собою ґрунту. Вона, ймовірно, виникла ще раніше, ніж «Доброго ранку!» (словник Плужника і Підмогильного 1927 року).
Підсумую:
І не пишіть мені, що «Добрий ранок / день / вечір» — це констатація факту. Усі привітання є одночасно й побажаннями: «Добрий ранок!» — «На добрий ранок!» (як «Добраніч!» скорочене від «На добраніч!»). Аргумент, що зараз війна, тому ранок / день / вечір не можуть бути добрими, не зараховується. Хіба раніше бід і воєн не було? Були, але люди берегли свою мову.
{{read_more|Читайте також| 5695, 5777}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram