LIGA.Life запитала експертів з етикету, як за понад рік повномасштабної війни змінилися загальноприйняті правила та норми поведінки у суспільстві. З публікації ви дізнаєтесь, які принципи залишилися незмінними, а які зазнали докорінних трансформацій. Далі про поведінку у публічному просторі, емпатію, повагу та етичне використання телефонів і ноутбуків у громадських місцях.
Колаж: Дарина Дмитренко / LIGA.Net
Ми звикли сприймати етикет як набір сталих правил поведінки та взаємодії з іншими людьми у певних ситуаціях. Але це не зовсім так, зазначає експертка з етикету та моделювання поведінки Анна Чаплигіна. За її словами, правила етикету постійно зазнають змін залежно від обставин, викликів та цінностей суспільства у той чи інший момент.
«Нормою стає щось зрозуміле, безпечне і комфортне. Усі пам’ятають, як під час пандемії коронавірусу звичні рукостискання замінили новими жестами привітання. Щойно загроза пандемії зникла, рукостискання повернулися», — зазначає вона.
Так сталося і з повномасштабною війною. Російське вторгнення 24 лютого 2022 року, повітряні тривоги, ракетні удари, атаки дронів та відключення електроенергії кардинально змінили наше уявлення про комфорт і безпеку. Як наслідок — трансформувалися і правила поведінки.
Водночас зауважує спеціалістка з етикету та авторка культурно-просвітницького проєкту Etiquette Familia Вікторія Ромащенко, якогось визначеного кодексу правил поведінки під час війни не існує. На її думку, все, чим ми керуємося сьогодні, ґрунтується на рівні моральної свідомості, національної етики та загальноприйнятих цінностях.
«Якщо раніше норми поведінки закладала аристократична еліта, то сьогодні частково у цьому бере участь сучасне суспільство, яке в дечому надиктовує доречність тієї чи іншої поведінки», — додає експертка.
За словами Вікторії Ромащенко, одним з основних подразників відчуття суспільної безпеки є використання феєрверків та салютів під час війни. Ця проблема виникла ще у 2014 році, коли повертаючись із зони бойових дій військовослужбовці потрапляли у нову «безтурботну« реальність з гучними вибухами піротехніки на різноманітних святкуваннях.
«Нещодавно президент підписав закон, який передбачає заборону використовувати, продавати та передавати феєрверки, але чинності він набере з листопада 2023 року. Через високу чутливість, заради збереження спокою і психіки нашого суспільства, рекомендую почати дотримуватися цих правил вже й не використовувати петарди чи інші піротехнічні засоби», — додає спеціалістка з етикету.
Серед негласних заборон вона також називає:
лопання повітряних кульок на дитячих святах. Подібний різкий гучний звук може викликати у дітей страх, тому від таких активностей краще відмовитися; дрифтування автомобілів та пересування на автомобілі, мотоциклі чи мопеді без глушника. Останнє може стати тригером для деяких людей та за звуком нагадати ворожі дрони.Що стосується взаємодії з іншими людьми у громадських місцях, то експертка з етикету Анна Чаплигіна радить насамперед зробити свою поведінку максимально передбачуваною та зрозумілою для оточення. Інакше незнайомці можуть «зчитати« якісь ваші дії як небезпеку.
«У громадських місцях ви не можете знати, який досвід пережила та чи інша людина. Тож у ваших інтересах поводитися максимально передбачувано. Не робіть різких рухів, не наближайтеся швидко до незнайомців, уникайте випадкових дотиків та не видавайте різких звуків. Адже ви не знаєте, якою може бути реакція. Людина може сіпнутися, сприйняти вас за небезпеку і напасти або ж у неї може статися напад паніки», — пояснює експертка.
Серед правил етикету, увага до яких в українському суспільстві сьогодні загострилася, Вікторія Ромащенко також називає: повагу до національної символіки, доречне використання військової форми, увагу до людей з інвалідністю та утримання від споживання продуктів і контенту країни-агресора. Експертка рекомендує:
Утримуватися від публічного прослуховування музики російських виконавців, які підтримують повномасштабне вторгнення. Приділяти особливу увагу та ставитися з повагою до людей з інвалідністю. Кількість українців, які отримали каліцтво через російську агресію, зростає щодня. Тому інклюзивна культура стає особливо актуальною. Йдеться насамперед про те, аби забезпечити комфортні умови життя для людей з інвалідністю: збільшити кількість місць на паркуваннях, поступатися місцем у громадському транспорті, не толерувати недоречні жарти та насміхання над травмами. Утримуватися від носіння військової форми, якщо ви не є військовим/військовою та не виконуєте службове завдання. З повагою ставитися до національної символіки. Це і дотримання законодавства, що регламентує принципи поводження з державним прапором, і правильне використання національних символів, і доречне поєднання жовто-синього у манікюрі, одязі й білизні, аби не паплюжити національну символіку.«Якщо ви перебуваєте за кордоном і огортаєте себе національним прапором, то поводьтеся гідно, стримано і чемно. Адже так ви створюєте певне враження про українську культуру й Україну загалом», — пояснює Вікторія Ромащенко.
У жовтні 2022 року Росія почала здійснювати масовані атаки на українську енергетичну інфраструктуру. У результаті, мільйони людей восени та взимку залишалися без доступу або з обмеженим доступом до електроенергії. Це змусило бізнес частково переглянути свої заборони, зокрема ті, що стосувалися обмеження на використання смартфонів та ноутбуків у громадських закладах.
Сьогодні ситуація з енергозабезпеченням стабільніша. І хоча деякі відвідувачі закладів можуть за інерцією брати в кав’ярню ноутбук з робочими завданнями, все ж експерти зазначають — час зробити крок назад до звичного життя і проявити свою вдячність бізнесу.
«У критичній ситуації бізнес проявив свою лояльність і турботу. Тепер ви маєте подякувати і не зловживати допомогою закладу. У кав’ярні чи ресторану мають бути ресурси на випадок, якщо раптом знову станеться криза. Ці ресурси вони отримують тоді, коли працюють за функціональним призначенням», — пояснює Анна Чаплигіна.
Вона зазначає, що йдеться про повагу до чужих ресурсів. На відміну від коворкінгу, ресторан отримує дохід від того, що відвідувачі замовляють у ньому їжу. Тож ви маєте розуміти й оцінювати, скільки коштує закладу ваша година перебування за кавою та ноутбуком. Відповісти на одне повідомлення і продовжити трапезу — одна справа, а відписувати на робочі листи упродовж години, нічого так і не замовивши, — вже вихід за межі.
«Оцініть, скільки коштує година перебування одного відвідувача у цьому закладі. Обід — це приблизно півтори, максимум дві години. Розрахуйте середній чек у закладі, де ви перебуваєте. Якщо ви розумієте, що рухаєтеся з меншою швидкістю витрачання грошей, значить ви зловживаєте гостинністю закладу», — зазначає експертка з етикету.
Звісно є критичні ситуації, коли потрібно терміново розв'язати якісь робочі питання. У такому разі Анна Чаплигіна радить спершу запитати у персоналу, чи можна попрацювати у закладі якийсь час. Цілком ймовірно, що вам запропонують столик, який не має великого попиту серед відвідувачів. Це дозволить розв'язати вашу проблему, водночас заклад не втрачатиме дохід.
Питання етичної поведінки у громадському транспорті здебільшого стосується гучних розмов телефоном або того, кому і як потрібно поступатися місцем. В останньому експерти одностайні — поступатися місцем потрібно тим, кому важче стояти і для кого ризик падіння матиме гірші наслідки.
«Ми пропонуємо присісти людям, які потенційно можуть впасти під час руху. Маленьким дітям, вагітним жінкам, людям з інвалідністю. Наприклад, дитині ми поступаємося місцем не тому, що вона маленька чи дуже втомиться. Насамперед ми враховуємо те, що дитина ще не вміє міцно триматися і координувати свої рухи, як дорослі», — пояснює Анна Чаплигіна.
На її думку, слід насамперед враховувати ризики падіння тієї чи іншої людини, а не стать чи вік. Адже може виявитися, що навіть молодий, кремезний і, на перший погляд, здоровий чоловік у транспорті має поранення чи травму. У такій ситуації абсолютно нормальним буде поступитися місцем йому.
«Є одне правило, яке доречне завжди і звучить воно так: поступатися місцем потрібно тим, кому важко стояти. І тут категорія осіб може бути дуже різна: і вагітні жінки, і літні люди, і люди з інвалідністю. А іноді цими людьми можуть бути і студенти, які вдень навчаються, а вночі додатково працюють, щоб допомогти батькам, або військові, які фізично здорові та цілі, але повертаються із фронту змученим», — додає Вікторія Ромащенко.
Найголовніше, за її словами, — вміти розгледіти, бути ввічливим та обачним. А ще, додає Анна Чаплигіна, потрібно поважати право інших на відмову.
«Запропонуйте людині присісти. Якщо вона каже: «Ні, дякую», то навчіться приймати відмову. Можливо, ця людина має якусь травму чи після операції не може сидіти — вона не повинна це розголошувати на весь вагон. Ми можемо просити, дякувати, пропонувати і поважати чуже рішення прийняти або не прийняти нашу турботу», — пояснює експертка.
Це правило працює в обидва боки. Ви так само можете попросити когось поступитися вам місцем у транспорті. У більшості випадків ваше прохання виконають. Але це не повинно відбуватися через тиск, осуд чи зауваження.
Що ж стосується спілкування телефоном у громадському транспорті, то експертки дають такі поради:
За можливості у публічних місцях (транспорті, громадських закладах тощо) намагайтеся спілкуватися письмово. Якщо ситуація нагальна, спробуйте покинути спільний простір, вийти надвір і там вирішити справу телефоном. Так ви не робитимете інших людей вимушеними заручниками своєї розмови. Якщо можливості вийти немає, намагайтеся розмовляти напівголосно або пошепки. Так випадкові незнайомці не знатимуть про усі ваші проблеми.Зрештою, в усіх громадських місцях і транспорті тримайте телефон у беззвучному режимі або на мінімальній гучності, щоб зайвий раз нікого не турбувати музичним рингтоном. Якщо ж ви слухаєте музику, то обов’язково користуйтеся навушниками.
«Спілкуватися у громадському транспорті ніхто нам не забороняє, але є певні рекомендації, як зробити це спілкування не лише приємним для нас особисто, але й для наших попутників», — підсумовує Вікторія Ромащенко.
{{read_more|Читайте також| 4013, 4405}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram