Що можуть зробити батьки, якщо на запитання «Як пройшов твій день?» дитина завжди відповідає «ок» чи «норм». Як розговорити дитину, розповідає Юлія Супик, менторка в школі повного дня КМДШ.
Сьогодні в суспільстві вважається великою цінністю, а подекуди й рідкістю, мати довірливі стосунки між дитиною та батьками: коли дитина не боїться поставити запитання, попросити поради або поділитися особистою історією. Великим кроком у сторону цього є спілкування з дитиною. Про це й поговоримо.
1. Ми у такий спосіб допомагаємо дитині розвантажити свій невтомно працюючий мозок.
2. Можемо постійно тримати «руку на пульсі» для того, аби знати, що відбувається з дитиною, яка допомога їй саме зараз потрібна.
3. Це допоможе підтримувати в стосунках місточок довіри, аби в критичних ситуаціях дитина розуміла, що їй буде до кого звернутися за підтримкою.
Важливо, аби дитина відчувала, що батьки не ставлять запитання «на автоматі», а їм дійсно цікаво дізнатися про життя. Взагалі було б чудово ставити різнопланові незвичайні питання, а не тільки «Як пройшов день?»
Ось приклад запитань, які допоможуть розговорити дитину:
— Скільки твоїх улюблених уроків сьогодні було? А чому тобі подобається математика? А чому не подобається англійська?
— Хто з однокласників цього року відкрився для тебе з нової сторони?
— Як думаєш, навіщо потрібно ходити до школи? Якби в тебе були діти, ти б їх відправляла в школу?
— Якби ти відкривала свою школу, якою б вона була?
— Які смішні історії трапилися у вашому класі?
— Хто тобі сьогодні найбільше допоміг? А кому допоміг ти?
Не давати поради, поки дитина не попросить
Ми цінуємо найбільше ті поради, про які самі попросили. Варто дочекатися питання «Мамо/ тату, а що ти про це думаєш?»
Також, коли дитина розповідає про власне життя, їй важливо відчувати, що батьки на її стороні. Тому варто спробувати не засуджувати. Можна ставити уточнюючі запитання «Якби в тебе була машина часу, чи вчинив би ти інакше в цій ситуації?»
Не знецінювати те, про що розповідає дитина та дати їй «провідчувати» емоції!
Якщо дитина вирішила про щось розказати, значить це для її важливо. Варто уникати фраз «Це ж не кінець світу», «чому ти так засмучуєшся», «не роби з мухи слона», «як мені набридли твої скарги».
Ділитися прикладами з власного життя
Можна підтримати дитину власними історіями зі шкільного життя. Буває, дитині важко розкритися й поділитися усіма подробицями свого життя. Тоді на допомогу можуть прийти історії від батьків про те, як їм було нелегко, про внутрішні конфлікти, переживання.
Бути «в темі» та цікавитися тим, чим захоплюється дитина
Варто спробувати більше дізнатися про те, що цікаво дитині: якщо син любить грати в комп’ютерні ігри, можна запитати: «А в чому полягає суть гри? Як ти будуєш стратегію?».
Якщо дочці подобається аніме, можна попросити поради, який фільм аніме подивитися. Якщо подобається кулінарити, саме час запропонувати разом підготувати стіл для друзів.
Якщо після розмови дитина буде відчувати полегшення та окрилення, більше шансів, що захоче розказати про своє «завтра».
Якщо дитина все одно не відкривається батькам, можна звернутися до шкільного психолога або тьютора чи ментора про допомогу. Наприклад, у школах КМДШ забезпечується менторський супровід для кожного учня, у дітей є можливість зайти до кабінету психолога старшої чи молодшої школи та розповісти про свої переживання. Окрім того, що ментори супроводжують дітей у навчальному процесі, вони також підтримують їх в особистісному розвитку та допомагають із розв'язанням тривожних питань своєю порадою чи рішенням.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram