Ця історія є частиною серії досліджень EdSurge про те, як педагоги змінюють підходи до викладання, щоб розкрити потенціал кожної дитини й приділити увагу всім учням. Джен Шнайдер (Jen Schneider), викладачка середньої школи в Омасі, штат Небраска, розповіла, як використовує з цією метою годину генія.
«Мене турбує те, що я не вивчаю в школі речі, які допоможуть мені стати тим, ким я хочу бути». Це найбільш розумна і поширена відповідь на одне з трьох питань, які я задаю своїм учням перед тим, як розпочати «Годину генія»:
1. Що тебе турбує?
2. Що ти любиш?
3. Що тебе цікавить?
Що потрібно, щоб допомогти учням знайти цей зв'язок між школою та їхнім майбутнім? Іноді потрібен лише дозвіл.
Щоб дати можливість своїм учням встановити цей зв’язок, мені потрібно було дозволити собі відмовитися від встановленої щоденної навчальної програми й виділити час для години генія (Genius Hour).
Година генія – це одне заняття на тиждень, під час якого діти самостійно досліджують тему, яка їх цікавить, і готують проєкт, який потім презентують іншим учням (або батькам).
Я почала впроваджувати такі заняття з 2014 році, переглянувши TED Talk Даніеля Пінка «Загадка мотивації». У своєму виступі він наводив приклади компаній, які отримала дуже класні результати, коли надавали своїм співробітникам можливість працювати самостійно над тим, що їх цікавить. Я захотіла теж саме впровадити на моїх заняттях.
Ці проєкти не оцінюються. Година генія – це можливість дослідити те, що дітям цікаво, і створити щось поза суворими рамками навчального процесу, не думаючи про оцінку. Я заохочую їх ризикувати й докладати максимум зусиль до чогось, що вони не роблять зазвичай у школі. Я вирішила, що година генія має допомогти дітям зв'язок між школою і їх цілями та інтересами.
Одна з моїх учениць, восьмикласниця Ава, поставила собі питання: «Як я можу створювати здорові рецепти, які можна внести у кулінарну книгу?». В Pinterest вона шукала ідеї та читала про здорове харчування. Через деякий час, я запитала, що вона любить. Насправді ж я у такий спосіб запитувала в неї, який їй потрібен дозвіл. Ава одразу відповіла, що хоче бути фотографом.
Спочатку вона зосередилася на рецептах, оскільки не вважала фотографування за прийнятний варіант, який можна було б реалізувати як проєкт. Ава пояснила, що їй подобається експериментувати з маминою дзеркальною камерою вдома. Вона часто фотографувала на свій айфон, грала з фільтрами та знімала навколишній світ. «Я знаю, що не можу принести мамин фотоапарат до школи» – пояснила вона.
Місцевий бізнес не відреагував на листи Ави з проханням підтримати її шкільний проєкт. Тоді я віддала їй свою камеру DSLR. Якщо цей мій вчинок дозволив би Аві розвинути набір навичок, які відкриють їй шлях у майбутнє, від якого вона буде у захваті, то це все, що мені потрібно.
Ава почала з читання електронних книг та вивчення онлайн-тьюторіалів улюблених фотографів. Її пристрасть надихала інших учнів у класі. Вони хотіли позувати Аві. Година генія дозволила Аві знайти своє покликання у фотографії.
Щось сталося з моїм класом, коли я почала зменшувати увагу до оцінок та жорстких вимог. Мої учні стали вкладатись в навчання заради навчання. Ава почала брати в школу з собою. Зроблені нею фото показувалися на моніторах, що висіли у їдальні та на стінах школи.
Свою зацікавленість фотографією Ава перенесла на інші предмети. Коли Ава читала «Аутсайдерів» С'юзан Хінтон, то зробила цикл фотографій, які відображали тематику твору. Коли я виклала у Твіттері цю добірку, її побачила авторка твору і ретвітнула їх. Так проєкт Ави вийшов поза межі школи.
Ава створила акаунт в Інстаграмі й стала ділитися своїми світлинами родичів та друзів. Її взяли в редколегію, яка готує щорічні шкільні альбоми. Вона продовжувала шукати способи займатися тим, що їй подобається, а нещодавно заснувала власний фотобізнес.
Іншим учням також вдалось побачити в школі місце, де вони мають можливість розвивати свої таланти й здобувати досвід, займаючись тим, що подобається.
Один з моїх 9-класників любить тварин і підходить до цього захоплення як підприємець. Він використовує годину генія для розвитку власної компанії з виготовлення печива для собак. Учень 12 класу присвячує час вивченню фермерства та рибальства, а за підтримки місцевих спонсорів заснував YouTube-канал про риболовлю з бас-гітарою, на час написання статті він шукав стажування у сільськогосподарській сфері.
Дозвольте дітям досліджувати свої захоплення, навіть якщо година генія не входить до розкладу. Якщо ви даєте завдання підготувати проєкт, хай він буде гнучкішим ніж раніше. Хай діти обирають тему, зміст, продукт.
У свої книзі Деніел Пінк «Драйв» визначає мотивацію як поєднання
автономії (бажана спрямованість на себе), майстерності (прагнення вдосконалити навички) та мети (бажання створити щось більше, ніж ми самі).Заохочуйте учнів, надаючи їм простір і час, щоб вони йшли власним шляхом, як це зробила Ава з фотографуванням.
Коли я ставлю своїм учням запитання «Що вас турбує?», я сподіваюся, що їхні майбутні відповіді не включають розрив між тим, що вони вивчають у школі, і тим, що їм потрібно, щоб досягти успіху на обраному кар'єрному шляху. Встановлення цього зв’язку і пошук мети є ключем до мотивації – і це те, що нам потрібно, щоб такі історії, як в Ави, справді розвивалися.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram