Діна Волинець, коуч і фасилитатор, аналітик та стратег соціальних змін, розповіла нам про результати проведеного курсу з соціального підприємництва для старшокласників приватної школи «Афіни».
Провести курс із соціального підприємництва для старшокласників приватної школи «Афіни» до мене звернулись ще 2017 року. Тоді ми працювали командою з іще кількома тренерами і розробили курс на два з половиною місяці, аби навчити дітей будувати бізнес навколо соціальних проблем. Тоді у випуску було 12 дітей і вони захищали на оцінку індивідуальні проєкти із бізнес-планами.
Відгуки від учнів були позитивні. Один із учнів навіть пізніше, вступивши до вузу за кордоном, звертався до мене за менторством у написанні курсової роботи.
Влітку 2019 мені знову написали із «Афін» із пропозицією провести курс. Вирішили, що цього разу я буду вести курс сама для того, аби учням було простіше працювати і не треба було звикати до нових людей. Оскільки я якраз народила другу дитину, запланували курс на весну 2020 року, аби я підготувалась до виїздів у школу. Навчання було заплановане на березень 2020 року як офлайнове. Мало бути 8 зустрічей раз на тиждень по 2 пари підряд.
Перші дві пари мали би відбутись 12 березня. 11 березня по обіді було вирішено, що школа йде на карантин. Курс в швидкому режимі погодились перевести в онлайн і першу зустріч провести через тиждень.
Треба зауважити, що школа «Афіни» дуже добре знає своїх дітей. Кожен клас має тьютора, який спостерігає за дітьми. Група курсу складалась із учнів соціального та бізнес-факультетів учнів 10-11-х класів. Зрозуміло, що ці діти зайняті, окрім школи, підготовкою до ЗНО та іншими активностями. Тому, коли було прийняте рішення про перехід в онлайн, тьютори порадили зменшити кількість аудиторних годин (з двох пар до однієї) аби залишити час на переосмислення та домашні завдання. Для мене це означало менше часу на викладення матеріалу, тож довелось трохи змінювати методологію.
Зважаючи на те, що діти опинились замкненими по домівках, ми вирішили, що проєкти будуть групові, а не індивідуальні, аби діти мали можливість більше працювати в команді. Оцінка за кожен модуль виставлялась на групу, а діти самі ділили отримані бали на кількість учасників в групі.
Треба зазначити, що я до будь-якого навчання підходжу через практику, тому навіть для школярів курс більше виглядав як тренінг, ніж урок. Ми працювали в zoom, групова робота проходила в окремих віртуальних кімнатах, для візуалізації та спільної роботи використовували Google Docs та Miro.
Десь посеред курсу, коли групи вже сформували бачення своїх проєктів (ми якраз були на одному із етапів дизайн-мислення), вони мали проміжні обговорення із директором школи. Після цієї зустрічі перед нами постала задача зробити так, аби проєкти стали навколошкільними і почали втілюватись на базі школи вже, а не колись у дорослому житті.
До такого півоту ми (я, тьютори та учні) були не готові, але сприйняли його як ще одну перемінну. Я додала кілька нових завдань до програми і ми скоригували бачення клієнта та продукту.
На виході, через 2 місяці курсу, учні мали 5 працюючих проєктів із готовими лендінгами, які розроблялись в рамках іншого курсу, з яким ми координувались у таймінгу.
Оскільки ідеї проєктів (методологічно) народжувались із цінностей команди та бажання вирішувати соціальні проблеми, дітей драйвив сам процес. У них постіно відбувалась комунікація в телеграм-чатах, вони зідзвонювались окремо в зумі, запрошуючи, в тому числі і мене.
Після стількох змін і півотів на виході ми отримали:
психологічну службу для школярів на базі школи,
платформу обміну знаннями для підлітків,
сервіс підбору стажувань за профорієнтаційними тестами,
психологічну онлайн-гру для підлітків
консалтинговий проєкт для розробки графіків роботи та навчання на основі біоритмічних даних.
Захист відбувався онлайн, в комісії були присутні викладачі та дирекція школи. За напруженням та атмосферою всередині груп цей захід можна було би сприйняти за справжній пітчинг проєктів перед інвесторами, якби не знати, що захищаються школярі. Дорослі давали їм дуже практичні поради та ставили досить жорсткі та життєві питання.
По факту, діти, як і дорослі, були емоцыйно виснажені під кінець навчального року, але задоволені результатом. Проєкти продовжують своє життя, ідуть переговори з адміністрацією школи про їх інтеграцію в навчальний процесс наступного року, продовжують з’являтись пости в їх «офіційних» Instagram- та Telegram-акаунтах.
Відгуки школярів:
Я вважаю, що курс був дуже корисний, багато речей я знала, але викладачі допомогли розкласти інформацію по полицям. Дякую.
Хочу сказать большое спасибо, потому что я чувствую, что информация, которую нам рассказывали, очень поможет всем в будущем:). И после того, как все закончилось, вне зависимости от результата, я понимаю, что главное это опыт, который я получила. И за него тоже огромное спасибо)
Що стосується мене, то я ще раз зробила висновок стосовно того, що гнучкість ще нікому не заважала в реальному житті. Сподіваюсь, діти зробили такий самий висновок із цього досвіду. Принаймні, ми намагались саме цей меседж донести до них.