Авторка блогу Mum in the Moment та коуч з усвідомленості для дітей і молоді Роузі Даттон (Rosie Dutton) з Великої Британії навчає дітей в школах та дитячих центрах релаксації та духовному і розумовому збагаченню. Один з її постів в Фейсбуців став вірусним. В ньому вона розповідає, як на прикладі двох яблук можна дітям пояснити, як слова можуть розбити чиєсь серце.
{{ facebook | 2 }}
На одному зі своїх занять Роузі Даттон показала дітям два схожих одне на одне яблука. Діти описали яблука як схожі за кольором, розміром і соковитістю. Одне з яблук вчителька декілька разів впустила на підлогу і почала розповідати, яке яблуко огидне, як воно їй не подобається, і що дітям воно теж має не подобатися.
Дехто з дітей подивився на Роуз, ніби вона божевільна. Роузі пустила яблуко по колу, і на її прохання діти почали ображати фрукт: «Ти не пахнеш, напевне, ти червиве, і в твоєму існуванні немає сенсу».
Дітіи старанно ображали яблуко, після чого Роузі сказала, що їй стало шкода бідного яблука.
Потім вона взяла інше яблуко і попросила дітей сказати цьому яблуку добрі слова, на кшталт: «Ти чудове», «Ти маєш гарний колір» і т. і.
{{read_more|Читайте також| 1683, 1902}}
Згодом вона ще раз показала два яблука і запитала про схожість і відмінність. Яблука, на думку дітей, були так само схожими і не змінилися.
А потім вона розрізала їх. Яблуко, якому діти говорили доблрі слова, було свіжим і не змінило кольору в середині. А я яблуко, якому говорили погані речі, було в середині ніби в синцях.
«Я думаю, що для дітей в цей момент відбулося просвітлення. Вони зрозуміли: те, що ми побачили в середині цього яблука –забиті місця – це те, що відбувається всередині кожного з нас, коли нас хтось ображає своїми словами або діями. Коли діти мають справу з булінгом, вони жахливо почуваються всередині та інколи не показують чи не говорять іншим, що вони відчувають», – ділиться пані Даттон.
Люди, яких цькують, особливо діти, відчувають себе жахливо і інколи не показують цього і не говорять про це іншим. Не розрізавши яблуко, ніхто б не дізнався, яке воно всередині і скільки болю йому завдали. Даттон розповіла дітям, як себе почувала, коли хтось їй казав недобрі слова. Що при цьому вона виглядяла так само, як і до того, а всередині відчувала страшенний біль від слів.
Підсумовуючи результати вправи, вона говорить читачам, що ми можемо навчити дітей не говорити один одному погані речі. Для цього варто обговорювати, як від наших слів та дій почуваються інші. Ми можемо навчити дітей підтримувати тих, кому потрібна підтримка, і зупиняти булінг у будь-якій формі – так, як одна маленька дівчинка, яка на уроці відмовилася говорити погані слова яблуку».
«У язика немає кісток, однак він може розбити серце. Будьте обережними зі своїми словами!»
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
