Хочу розповісти вам про свій досвід з цькуванням у дошкільнят і молодших школярів. 

Коли говорять про булінг, то мають на увазі переважно підлітків, середню і старшу школу. Але буде помилкою вважати, що це не трапляється з молодшими дітьми. Трапляється. Я працюю з дітьми від 2 до 10 років. У віці від 4-5 років такі ситуації вже можуть виникати.

Булінг у дошкільнят/молодших школярів не є таким вираженим, як у старших дітей. Я би назвала це передбулінгом. Тобто ситуації, які, якщо їх не зупинити, можуть згодом розвинутися у справжнє цькування з його ознаками:

  • періодичність,
  • спрямованість проти конкретної дитини – "жертви",
  • наявність "агресора" і "спостерігачів".

 

У таких дітей це відбувається спорадично, час від часу, і виглядає як:

  • виключення однією дитини з гри, або постійне надання їй другорядних ролей в рольовій грі:

"Ми з Вікою не дружимо".
"Ми будемо сім'я, а ти – наша собачка. Чекай нас тут, нікуди не ходи".

  • дружба групою "проти" когось
  • переказування "секретів" про дитину. По суті це є плітки. Діти називають це "намовляти" на когось:

"Я з вами не буду дружити, ви на мене намовляєте".

  • дражнилки, смішні і принизливі прізвиська,
  • фізична агресія – штовхання, биття, смикання за волосся чи одяг тощо.

Як не дивно, фізичну агресію зупинити і проговорити мені найлегше. Тому що переважно всім, навіть найменшим, зрозуміло, що битися – це погано, а дорослі одразу звертають на це увагу.

Складніше з іншими проявами.

Тому що діти НЕ РОЗУМІЮТЬ, що роблять щось неправильне. Це важливо пам'ятати дорослим, які поруч з дітьми.

Стратегічно, я бачу такі два напрямки:

  • негайне реагування, якщо ситуація відбувається прямо зараз,
  • профілактика виникнення таких ситуацій.

Негайне реагування:

  • зупиняю те, що відбувається, словами: "Стоп! Ми так не робимо. Ми не називаємо інших діток образливими словами. Від цього їм і мені стає сумно".
  • підтримую "жертву" вербально, чи легко обіймаю.
  • заохочую дітей-"спостерігачів" підтримати жертву.
  • не виголошую довгу лекцію про те, що так робити не можна. Це, як не дивно, тільки сприяє повторенню ситуації. Тому що "агресор" отримує увагу до себе.

Для профілактики булінгу я маю не так багато часу, як наприклад, в садочках чи школах. Там є можливість робити заняття з розвитку емпатії, емоційного інтелекту, екологічного вираження агресії. У мене заняття з англійської, 45 хвилин двічі на тиждень. Тим не менш, періодично ми виділяємо 3-5 хв на:

  • анти-булінг вправу;
     


 

  • із школярами також коротко говоримо про те, що таке булінг, чому це погано і чому про це обов'язково слід розповідати дорослим.