У 84-річному віці 14 жовтня помер відомий український мовознавець Олександр Пономарів. Олександр Пономарів народився в 1935 році в російському Таганрозі, а навчався в Київському університеті. Своє прізвище Пономарьов він змінив на українське Пономарів. Увесь час навчання в університеті самостійно опановував українську мову та лексикологію. Також активно цікавився іншими слов’янськими мовами й новогрецькою. 

З 1979 року й аж до своєї смерті Пономарів викладав на кафедрі мови та стилістики факультету, а потім й Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За своє життя професор видав понад 250 різних наукових праць та кілька підручників, а також працював над перекладами. Майже 10 років Пономарів вів мовний блог на сайті BBC News Ukraine. До професора зверталися як до експерта щодо українського правопису чи перекладу українською.  А ми пропонуємо згадати поради Пономаріва щодо широковживаних сталих виразів (фразеологізмів).

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Наприклад, коли ми хочемо поняття «посваритися» передати не словом, а фразеологізмом, то кажемо «розбити глек». Саме розбити (а не рознести, розтрощити, роздушити) і саме глек (а не макітру, ступу, пляшку). Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні. Наявність у якомусь фразеологічному звороті української лексики ще не є свідченням того, що зворот український. Скажімо, в одній із радіопередач на медичну тему прозвучала така порада: «Треба негайно прийняти міри, щоб попередити розповсюдження інфекції». З погляду суто лексичних норм усі слова українські. Але російському вислову принять меры в українській мові відповідає не прийняти міри, а вжити заходів. Попереджувати в українській мові означає «повідомляти наперед». Приміром: «Студентів попередили, що зимова екзаменаційна сесія почнеться на два тижні раніше». А відповідником російського вислову предупредить (что?) распространение инфекции в нашій мові є запобігти (чому?) поширенню інфекції. Отже, відповідно до лексико-фразеологічних норм української літературної мови наведений уривок з радіопередачі мав би звучати так: «Треба негайно вжити заходів, щоб запобігти поширенню інфекції».

А хура й досі там, а віз і нині там

Часто послуговуються журналісти висловом з байки І. Крилова а віз і нині там (коли хочуть емоційно висловитися про те, що якесь діло не йде). Нічого поганого в тому, звичайно, немає, треба збагачувати палітру виразових засобів. Прикро лише те, що майже ніхто не згадує українського вислову з байки Л. Глібова а хура й досі там. Можливо, бояться рідковживаного тепер слова хура (великий віз або сани для перевезення вантажів та людей). Але ж незнання якогось слова не є підставою для ігнорування цілого фразеологізму.

Впадати (а не кидатися) в око (очі, вічі)

«Перше, що кинулось у вічі, коли ми зайшли до музею, була цілковита занедбаність його приміщень», — читаємо в одній із газет. Кидатись у вічі в українській мові (на відміну від рос. бросаться в глаза) не є фразеологічним зворотом, тобто не має цілісного значення, а сприймається буквально: хтось кинувся комусь у вічі і, можливо, видряпав їх. Поняття «привертати увагу» відтворюється фразеологізмом впадати в око (в очі, вічі): «Вутанька Гуслиста з першого дня впала юнакові в око» (О. Гончар). Тож у наведеному уривку тексту потрібно було написати: «Перше, що впало в око, коли ми зайшли до музею…»

Грати роль і відігравати роль

Вислів грати роль доречний у застосуванні до акторів або до людей, які видають себе за когось. У переносному значенні використовуємо словосполучення відіграватироль. Синтаксично незграбне речення з газетного тексту «Сам собою цей факт зіграє немаловажну (калька російського слова!) роль для припинення міжрелігійних конфліктів» слід відредагувати в такий спосіб: «Сам собою цей факт відіграє неабияку роль у припиненні міжконфесійних конфліктів». Пор.: «Того вечора я гралазовсім іншу роль» (Леся Українка); «Педагогічна діяльність Софії Русової відіграла велику роль у розвитку українського шкільництва» (газ.).

Давати згоду, схвалювати, підтримувати, погоджуватися, а не давати добро

І в офіційно-діловому, і в розмовному мовленні зловживають висловом давати добро. Напр.: «Президент дав добро на підготовку проекту указу про створення вільної економічної зони в Трускавці» (газ.).

З погляду лексико-семантичних норм української мови можна подумати, начебто президент віддав на цю справу частину свого майна, бо іменник добро означає «сукупність належних комусь речей, предметів, цінностей», а також «благо», протилежне до «лихо, зло». Напр.: «А корабель був повний добра. Було там і золото» (П. Панч); «Лагодився Чіпка громаді служити — збирався добро робити» (Панас Мирний). Отож некритичне використання розмовного російського вислову даватьдобро (де добро є субстантивованим прислівником) в українській мові призводить до затемнення змісту висловлювання. Адже насправді йдеться про те, що президент дав згоду на підготовку (погодився з підготовкою, схвалив підготовку) проекту.

Давати спокій, а не залишати в спокої

У газетах захоплюються калькованим з російської мови висловом залишати когось у спокої, хоч є оригінальний український фразеологізм давати комусь спокій:«Бачачи, що ця справа така болюча для нього, я дав спокій і не розпитував подробиць» (М. Коцюбинський). Тож замість «залишимо міністрів у спокої», як пише одна з газет, краще сказати «дамо міністрам спокій».

Довкілля, навколишнє, довколишнє (а не оточуюче) середовище

Дбаючи про поліпшення екології, газетярі цілком слушно закликають усю громаду стати на захист «оточуючого середовища». Хотілося б запропонувати їм вимовити кілька разів поспіль виділене слово і подумати, чи вписується воно в рамки милозвучності нашої мови. А є ж чудові замінники: навколишнє (довколишнєсередовище,для менш офіційних текстів — довкілля, окіл (р. відм. околу). Напр.: «Проблема охорони довкілля в Україні з особливою гостротою постала після чорнобильської трагедії» (газ.); «Мов крізь сон доходило до мене навколишнє» (Ю. Збанацький); «Думка наче піднеслася над усім довколишнім буденним» (Л. Смілянський); «Зміни в кліматі призвели до помітних змін навколишнього природного середовища» (журн.).

Доводити до відома, а не ставити у відомість

Трапляється на сторінках преси й такий мовний зворот: ставимо вас у відомість. Це дослівний переклад рос. ставим вас в известность, відповідниками якого в українській літературній мові є доводимо до вашого відома, повідомляємо вам (вас), сповіщаємо вас. Напр.: «Я маю щось довести, володарю, до твого відома зовсім зокрема» (Леся Українка); «Надіслав одного з джиґітів сповістити наречену про своє наближення» (З. Тулуб).

Завдавати удару, а не наносити удар

«Тепер особливо відчутні наслідки сталінської політики, що розгромила культурне відродження і нанесла смертельний удар по ідеалах та вірі в краще майбутнє», — пишуть в одному вельми поважному часописі. Усе правильно, крім одного: російському фразеологізмові наносить (что?) удар відповідає український завдавати (чого?) удару. Напр.: «Загарбання турками узбережжя Чорного моря в кінці XV ст. завдало торгівлі між Заходом і Сходом сильного удару» (журн.).

Здавати собі справу (а не звіт)

Російський вислів отдавать себе отчет можна відтворити словами усвідомлювати, розуміти щось, орієнтуватися в чомусь: «Марина, певно, ще не усвідомлювала, що Анатолій їй подобається» (С. Журахович); «Колишній солдат, він розумів, що значить узятися провідником, яка відповідальність ляже на людину, що згодиться на це» (О. Гончар). Але є й вислів фразеологічного типу — здавати собі справу в чомусь (про щось, із чогось). Про закономірність цієї мовної одиниці свідчить широке вживання її в багатьох українських авторів: «Так, так…» — шепотіла вона, не здаючи собі справи в тому, що десь уже сходилась публіка на її концерт, що на вулиці чекало на неї авто» (Л. Смілянський); «Вона чомусь мусила згадувати про Дарку, не раз плакала при тому — чи за лялькою, чи за Даркою, вона якось сама не могласобі здати справи в тому» (Леся Українка).

Знічев’я, а не від нічого робити

В одній із газет читаємо: «Нісенітниці в голову лізуть від нічого робити». Замість цього перелицьованого російського вислову краще було б ужити українське знічев’я,як робили й роблять майстри українського слова: «— Знічев’я спочиваєш? — Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь» (Л. Глібов); «Матюха знічев’я грався наганом» (А. Головко).

Квартира з усіма вигодами (не зручностями)

Невмотивовані кальки з російської мови особливо неприємно вражають у словосполученнях фразеологічного й нефразеологічного типу. Тут слова начебто й українські, а поєднані всупереч семантико-фразеологічним нормам нашої мови. У засобах масової інформації досить часто використовують вислів «квартира з усіма «зручностями». Російське слово удобство перекладається в нас зручність (сприятливість, приємність у користуванні) та вигода (комфортність; обладнання, що створює певні зручності для побуту людини). Напр.: «Голубенко перейшов на другий борт і сів, приємно відчувши велику зручність білих пароплавових крісел» (Словник української мови. Т. 3. С. 718); «Є думка розпочати будівництво нового села. І спершу хоч одну вулицю опорядити з будинками на кілька поверхів, з вигодами» (Словник української мови. Т. 1. С. 375). Тож нормативний вислів української літературної мови — квартира з усіма вигодами.

Мати рацію, а не бути правим

В Україні є чимало людей, які через життєві обставини не могли ознайомитися з тонкощами рідної мови. За бажання цю прогалину зможуть заповнити всі. Але нерідко буває так, що носій мови задовольняється тим лексичним запасом, на який спромігся, а решту слів оголошує незрозумілими, штучними, а то й непотрібними, вартими глузування. Під обстріл таких «цілувальників» час від часу потрапляє вислів мати рацію. «Хай з раціями ходять полісмени, а коли людина права, то так і треба казати», — заявляють «дотепники».

Слово рація (у полісмена) — це запозичення з російської мови радянського часу, скорочений варіант слова радіостанція. А рація в розумінні «підстава, обґрунтування, причина, слушність, вітальна промова» походить від лат. ratio і свідчить про широку обізнаність українського суспільства з класичними мовами вже в далекому минулому. У радянську добу особливо не полюбляли тих запозичень, які були в українській мові і яких не було в російській. Лексична картотека Інституту української мови містить чимало ілюстрацій до цього словосполучення з творів митців українського слова. Напр.: «Ви шукаєте рації, аргументації й т. ін. на кожнісінький свій вчинок» (А. Кримський); «Дядько уважав, що Вам нема жадної рації давати гроші ворожим до Вас людям» (Леся Українка); «Тікати не було рації. Хутір був оточений» (З. Тулуб); «Посли к Латину приступились, Три рази низько поклонились, А старший рацію сказав» (І. Котляревський). Коли йдеться про визнання слушності чиїхось міркувань або дій, українська мова використовує фразеологічний зворот мати рацію: «Ех ви, ясновельможні дикуни! Боїтеся Кармелюка — і маєте рацію!» (С. Васильченко). Цей зворот наявний у творах багатьох класиків української літератури минулого й сучасного. Його синонім — ваша (твояправда: «А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили! Правда ваша: Польща впала Та й вас роздавила!» (Т. Шевченко).

Натомість прихильники зближення мов обстоювали та обстоюють калькований російський вислів ви праві, хоч основними значеннями слова правий у нашій мові є «справедливий, праведний, безгрішний, невинний», а не «слушний». Ще менше пасують до згаданого фразеологізму омонім правий (протилежне поняття до лівий) та омограф правий «рівний, прямий»: «Рубайся, дерево, криве і праве» (Номис).

Отже, повноцінними українськими відповідниками російського вислову Вы (тыправы (прав) є Ви (тимаєте (маєшрацію; Ваша (твояправда. Варіантові Ви (типраві (правий) віддають перевагу ті, які дякують Вас (замість вам), заключають (замість укладають) угоди, голосують за змішану (замість мішану) виборчу систему, вимовляють свої прізвища Алексєєнко, Кравець, Логвін, Пєхота, Кутовой (замість нормальних Олексієнко, Кравець, Логвин, Піхота, Кутовий).

Не в тім’я битий, а не не ликом шитий

З синонімічного гнізда фразеологізмів працівники газет, радіо й телебачення, як правило, вибирають один. Причому підставою для такого вибору є не виразово-логічні якості звороту, не оригінальність образів, що містяться в ньому, а близькість до російської мови. Приміром, коли йдеться про непересічну, тямущу людину, яка не розгубиться за скрутних обставин, використовують тільки вислів не ликом шитий: «Наші теж не ликом шиті», «І ми не ликом шиті» (заголовки в газетах). Тим часом є набагато виразніший суто український фразеологізм — не в тім’я битий. Саме йому віддавали перевагу класики української літератури: «До нашої панночки нелегко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось» (Леся Українка); «Так же піп не втім’я битий: його не обдуриш» (Лесь Мартович). Слово лико, без сумніву, українське; як і російське лыко, воно має значення «внутрішня частина кори молодих листяних дерев, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки». Проте в обох мовах ці слова входять до різних фразеологізмів: рос. лыка не вяжет — укр. язиком не поверне; п’яний як хлющ (як ніч, як чіп). Рос. не всякое лыко в строку — укр. не за всяку провину києм у спину. Порівняймо укр. не мішайтесь міжчужі лика — рос. не мешайтесь не в свое дело; укр. бути в татарських ликах — рос. попасть к татарам в неволю; укр. в’язати в лика — рос. брать в неволю.

Робити внесок і вносити вклад

Деякі мовці не розрізняють висловів робити внесок і вносити вклад. У прямому розумінні, коли маємо справу з грішми (коли йдеться про ощадну касу, банк, фонд), використовуємо вислів вносити вклад. Напр.: «Киянка Галина Гуць внесла вклад у сумі 1000 карбованців на відбудову церкви Богородиці Пирогощої» (газ.). Якщо мова йде про сприяння розвиткові науки, культури, мистецтва, слід уживати вислів робити внесок: «Значний внесок у справу створення українського професіонального театру зробив Тарас Шевченко» (газ.).

Сміятися на кутні. Кутній (а не корінний) зуб

Словники, поза всяким сумнівом, є вмістищами відомостей про вживання й значення слів. Але й у словниках трапляються прикрі помилки. Приміром, у 4-му томі одинадцятитомного Словника української мови є словосполучення корінний зуб, яке нібито означає «один із п’яти задніх зубів кожної щелепи» (с. 292). Цей вислів без жодних підстав перенесено з російської мови, бо по-українському один із п’яти задніх зубів щелепи зветься кутній. «На кутніх зубах спробував золото» (М. Стельмах). Маємо й фразеологізм сміятися (реготатисяна кутні із значенням «плакати»: «Ще й сміється, дурне! Щоб ти на кутні сміялося!» (О. Ковінька). Українська фразеологія така багата, що її не варто «збагачувати» неоковирними витворами.

Становити інтерес і представляти інтереси

«Висловлені на науковій конференції пропозиції представляють інтерес для нашого підприємства». У цьому фрагменті з радіопередачі поняття «викликати зацікавлення, бути корисним» слід передавати українським висловом становити інтерес (пропозиції становлять інтерес). Коли йдеться про дію за чиїмсь дорученням, про вираження чиєїсь волі, тоді доречний фразеологізм представляти (репрезентуватиінтерес (інтереси). Напр.: «Тепер колишній доцент університету став дипломатом, він представляє інтереси України в Хорватії» (газ.); «Микола Лисенко репрезентує музичний романтизм у повному розумінні цього слова» (журн.); «Досвід Польщі в розвиткові сільського господарства становить великий інтерес для України» (газ.).

Тягар (а не вантаж) обов’язків

Багато фразеологічних одиниць має чітко окреслене національне обличчя. Безпідставне калькування тут особливо недоречне, до нього вдаються з незнання, з невибагливості або з лінощів люди, яким чужі муки слова.

Компоненти фразеологізмів навіть у близькоспоріднених мовах не завжди збігаються. Скажімо, в російській мові слово груз часто входить до фразеологізмів: грузвоспоминаний, груз наследства, груз обязанностей. Відповідником цього слова в українській мові є вантаж, але тільки в прямому значенні: «Вони мовчки висаджували вантаж на плечі один одному» (О. Гончар). У складі фразеологічних одиниць замість вантаж уживається тягар (р. відм. тягаря, а не тягару, як інколи пишуть і кажуть): тягар спогадів, тягар спадщини, тягар обов’язків. З цього погляду варто було б відредагувати фразеологізми в спортивному газетному матеріалі: «На чаші(краще на шальки) терезів лягли, з одного боку, честь команди та її нових керівників, а з другого — вантаж (треба тягар) першого кола».

Форми вітання й прощання

До фразеологічних одиниць належать і форми вітання та прощання. Вони давно усталилися в українській мові, і їх не варто модернізувати без потреби. Досить часто чуємо неправильні з погляду української граматики форми вітання та прощання в розмовному мовленні, по радіо й телебаченню «Добрий ранок!; Доброго дня,шановна редакція! (тут іще й ігнорування кличного відмінка — редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарноїночі, дорогі діти!»

В українській літературній мові усталилися такі форми: Доброго ранку!; Добрий день! (Добридень!); Добрий вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч!

Фразеологічні й нефразеологічні відповідники рос. следовать

Слово слідувати в сучасній українській мові вживається досить рідко і лише в одному значенні «рухатися слідом за кимось»: «Примушувала на останні гроші, які він виторговував за рибу, купувати морозиво, водити в кіно, слідувати за нею по п’ятах, куди б вона не йшла» (Григорій Тютюнник). В інших значеннях слідуватизастаріло і вважається ненормативним з погляду лексичних норм. Намагання збільшити частотність цього слова й розширити його семантику спричинено не внутрішніми законами української мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов. Основними українськими відповідниками активного в сучасній російській мові следовать є іти, прямувати, простувати (у просторі), наставати, наступати (у часі): поезд следует без остановок — потяг іде без зупинок, поезд дальнего следования— потяг далекого прямування; за весной следует лето — за весною настає літо. Дієприкметника слідуючий в українській мові немає взагалі.

Не входить слово слідувати (з огляду на звуженість його семантики) і до складу словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. Те, що читаємо в газетах і часописах (слідувати такій логіці, слідувати чиємусь прикладові, із сказаного слідує й под.) не відповідає ні лексичним, ні фразеологічним нормам. Ось кілька російських словосполучень, складниками яких є следовать, та їхні відповідники в українській мові: продолжение следует (при друкуванні матеріалу в кількох номерах видання) — далі буде; следовать чьему-то примеру — наслідувати чийсь приклад; следовать подобной логике — йти за такою логікою; следовать советам врача — виконувати поради (слухати порадлікаря; следовать обычаям — додержуватися (дотримуватисязвичаїв; из сказанного следует — із сказаного випливає; какследует — як слід; как и следовало ожидать —як і треба було сподіватися (чекати). Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів однією лексемою слідувати в усному мовленні, а то й у пресі не тільки свідчить про недостатнє знання законів мови, а й спричинює збіднення її лексико-синтаксичних можливостей.

Як учитель, а не в якості учителя

Немає сумніву в тому, що рос. качество відповідає укр. якість. Та це аж ніяк не означає, що й фразеологізм в качестве кого-то можна відтворювати в якості когось.Словосполучення типу в качестве председателя (профессионала, учителя, друга) в українській мові мають відповідники: як голова (професіонал, учитель, друг). А газети, радіо- й телепередачі раз по раз уживають «суржикових» витворів в якості орендарів, в якості гостей, претендентів і под. Напр.: «Іван Степанович уперше відповідав на запитання кореспондентів у якості Голови (замість нормального як Голова) Верховної Ради України». Можна ще вживати в ролі, у функції, коли є потреба надати текстові канцелярського відтінку.

Джерело – Олександр Пономарів «Культура слова. Мовностилістичні поради»

Читай також 10 фразеологізмів, які дотепно описують шкільне життя