Олександр Синько, бізнес-тренер, експерт з навчання та розвитку дорослих, розповів Mind про особливості навчання дорослих та поділився лайфхаками для запам'ятовування.

Теза 1. Дорослі навчаються не так, як діти. Одна з основних відмінностей полягає у мотивації до навчання. Діти вчаться, щоб знати, а дорослі – щоб вирішувати завдання, що вже стоять перед ними.

Теза 2. Навчання – це технологія. Що потрібно робити і в якій послідовності, щоб отримати нове знання? Для дорослих самих знань недостатньо. Потрібно переводити їх у здібності й застосовувати на практиці. Ми не можемо застосувати знання «напряму». Нам потрібно зробити це через дію.

Теза 3. Навчання і розвиток – це два різні процеси, що мають різні результати. У процесі навчання ми здобуваємо знання. Коли ми застосовуємо його на практиці, ми формуємо здібності (компетенції). Процес формування здібностей називають розвитком.

Теза 4. Хто така «доросла» людина? Це та, яка може формулювати проблеми, переводити їх в цілі і задачі, і приступати до їх вирішення. Людина, яка ігнорує проблеми і не вирішує їх, є інфантильною. Не зрілою.

Теза 5. Проблема – це утруднення, з яким ми зіштовхнулися. Ми чогось не знаємо або не вміємо. Подвійна проблема – це коли і перше, і друге разом. Усвідомлення проблеми супроводжується почуттям тривоги і дискомфорту. Одна людина переходить до активних дій, щоб усунути це відчуття тривоги. А інша людина ігнорує його.

Теза 6. Звідки беруться «проблеми»? Педагоги радять подивитися на себе як на трикутник «хочу – знаю – вмію». Наприклад, я хочу приходити вчасно на зустрічі, але «не вмію». Хочу перестати запізнюватися. Спочатку це протиріччя між «хочу» і «вмію». Далі воно переходить у внутрішній конфлікт. Я знаю, що запізнюватися погано, але продовжую це робити.

Внутрішній конфлікт супроводжується негативними емоціями і зниженням почуття власної гідності. Якщо цю проблему не формулювати і не вирішувати, то згодом це стає проблемою сім’ї або колективу. Доросла людина вчасно формулює проблему, переводить її в задачу і шукає шляхи вирішення.

Теза 7. Як навчатися? Варто подивитися на навчання як на окрему, особливу діяльність. Нижче викладені кроки, що складають основу «діяльнісного підходу» до навчання:

  • Крок 1. Зайняти позицію учня. Зробити предмет мого вивчення для самого себе актуальним. Наприклад, я хочу краще проводити зустрічі. Хто я, яку позицію займаю, яку функцію виконую у конкретній ситуації? Чому для мене важливо краще проводити зустрічі?
  • Крок 2. Поставити ціль. Для якого результату? Продуктивні зустрічі допоможуть мені й моїй команді працювати більш ефективно. Дуже важливо, щоб наші цілі були пов’язані з реальними проблемами і нашими справжніми потребами. Інакше цілі «придумані» і «не працюють».
  • Крок 3. Що вчити? Зміст навчання. Що нового я маю дізнатися про проведення зустрічей? Як саме я буду дізнаватися цю нову інформацію. Читаю книгу, шукаю інформацію в Google, йду на тренінг, інший варіант. Як саме я буду переводити факти або інформацію у знання. Що таке «продуктивна зустріч», яка її структура, яку послідовність кроків я маю виконувати. Що ще я можу виконувати окрім механічних кроків (слухати інших людей, ставити питання, чітко і ясно доносити свою позицію)? Чим знання відрізняється від інформації? Знання за Платоном має дві характеристики:
    – його можна обґрунтувати;
    – знання можна передати іншим людям.
    Якщо знання низької якості, то не має «чому» перетікати у спосіб дії. Наші дії будуть хаотичними і невпорядкованими. Вони не дадуть нам досягти нашої цілі – проводити продуктивні зустрічі.
  • Крок 4. Метод. У який спосіб? На основі моїх нових знань, у який спосіб я буду по-іншому проводити зустрічі. Якщо спосіб вибраний неправильно, то у мене не формується здібність проводити продуктивні зустрічі. Я знаю як проводити ефективні зустрічі, але поки що не вмію. Це протиріччя між «знаю» і «вмію». Потрібно пробувати інший метод. Або мої знання недостатньо повні.
  • Крок 5. Яким вийшов результат? Чи співпадає він з ціллю? 

Теза 8. Результатом навчання дорослих має стати компетенція. Правильно? Неправильно. Результатом навчання має стати досягнута ціль, а компетенція – засобом досягнення цілі. Компетенція – це здібність виконувати певний клас професійних завдань. У нашому випадку – проводити зустрічі. До структури компетенції входять три компоненти: хочу (проводити зустрічі), знаю як і вмію. Якщо одного з компонентів бракує, компетенція не формується, наша ціль не досягається.

Теза 9. Процедура, коли ми порівнюємо результат із ціллю, називається рефлексією. Ми ніби «відмотуємо назад» і намагаємося зрозуміти, що ми зробили добре і що можемо зробити краще. Рефлексія є ключовим і фундаментальним елементом для навчання дорослих. Справа в тому, що ми проживаємо багато ситуацій, у яких ухвалюємо рішення і діємо. Наш досвід є також одним із джерел знань. Нам потрібно навчитися черпати із цієї «криниці мудрості». Це можна робити з допомогою рефлексивних практик.

Теза 10. Коли ми навчалися у школі та університетах, для нас навчальний процес організовували вчителі, викладачі, завучі і декани. Навчання було багато. Коли ми «виходимо у світ», то помічаємо, що навчання стає мало. Нам потрібно самим для себе організувати процес навчання. Чи вміємо ми це робити? Думаю, що ні. У школах багато говорять про те, що дітей потрібно навчити вчитися. Але ми стаємо дорослими, і вчитися так, як вчаться у школах, це не зовсім те. Тому нам варто більше дізнаватися про навчання дорослих, його особливості й специфіку. Навчатися – наша основна і фундаментальна компетенція. Вона допомагає нам «будувати себе нового» і «збирати заново», коли потрібно.

Джерело фото pixabay

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram