Координатор напрямку eHealth, радник міністра інфраструктури і транспорту, радник віце-прем'єра — міністра цифрової трансформації, Яніка Мерило, прокоментувала ситуацію з переходом на онлайн-навчання.
Відразу кажу, що це моя особиста думка, яка може збігатися, а може і не збігатися з думкою Мінцифри.
Зараз йде дискусія про швидкий перехід на дистанційне та електронне навчання. Давайте розповім про це коротко, а потім поясню докладніше. Швидко перейти не вийде, це принесе більше шкоди, ніж користі, говорячи про школи.
Чому?
1. Школи недостатньо обладнані комп’ютерами і багато хто не має достатнього доступу до інтернету (доступу не в кабінеті директора, а вільного для всіх вчителів).
2. Немає достатнього рівня цифрової грамотності у всіх вчителів, на яких поклали б ці зобов’язання.
Школа — це розвиток соціальних навичок
3. Нема матеріалів для навчання, а переведення звичайних уроків в онлайн вимагає і гарного вміння користуватися комп’ютером, і набагато більше часу.
4. Немає єдиного середовища навчання і стандартів, тому вийде, що один урок буде в Zoom, другий в Skype, третій в Teams, і це хаос для всіх.
5. Нема середовища електронних щоденників, вміння та навичок користуватися ними. Вони є в деяких школах, але у меншості. І поки не скасували вимогу вести частину звітів вручну, це подвійна робота.
6. Не можна покласти на батьків, які працюють, ще й зобов’язання вчити дітей вдома. З багатьох причин.
7. Дуже важливий фактор спілкування. І це діти. Навіть серед дорослих, якщо вони проходять тільки онлайн-навчання, приблизно тільки 20% закінчують курс. І це серед дорослих, які свідомо вибрали цікавий курс. Бракує спілкування з викладачем, можливості ставити запитання в своєму темпі, структури. А тепер уявіть дітей на нудних для них уроках.
8. Спілкування, спілкування, контроль і мотивація, якої дуже не вистачає під час дистанційної освіти. І також школа — це розвиток соціальних навичок.
Тобто так, звичайно, варто поетапно починати переходити, підтримуючи звичайне навчання, на електронне, але почати потрібно з базової підготовки:
— Доступ до інтернету і забезпечення всіх вчителів достатнім доступом в інтернет. Як на мене, навіть навчання вдома.
— Навчання цифрової грамотності на однаковому і достатньому рівні всіх вчителів, які будуть використовувати цю форму навчання. І тестування, щоб переконатися в достатності отриманих навичок.
— Створення одного середовища електронного щоденника та уроків за принципом Prozorro і eHealth — центрального компонента, де зберігається інформація і інтерфейси різних систем.
— Єдині матеріали навчання, середовище для взаємопідтримки вчителів.
— Пілотні регіони.
Це як мінімум. І тільки потім можна починати говорити про повний перехід.
Приклад найбільш електронної країни — Естонії. Більше 10 років у всіх школах використовуються електронні щоденники, усюди забезпечений доступ до інтернету, є комп’ютери і так далі. Але перехід на повноцінне онлайн-навчання не вийшов. Різне середовище навчання, не було підготовки вчителів, щоб викладати через інтернет, не було єдиних матеріалів. І це одна з тих країн, де широко впроваджені цифрові технології.
Я вважаю, що готовності у нас ще немає, і повний перехід приніс би восени більше хаосу, ніж користі.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram