Від 12 березня 2020 в Україні запроваджено загальнонаціональний карантин. Дмитро Ревун, заступник начальника відділу ювенальної превенції нацполіції, розповів у своєму Facebook, яку відповідальність несуть ті, хто порушує умови карантину.

Стаття 325 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захво­рюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, - карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі на­слідки, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Зазначений кримінальний злочин характеризується можливістю створення реального поширення епідемічних, інших інфекційних або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або поширення названих захворювань.

Санітарні правила та норми щодо запобігання та боротьби з епідемічними, інши­ми інфекційними захворюваннями та масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями) встановлюються відповідно до законів України:

  1. Основи законодавства України про охорону здоров'я
  2. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
  3. Про захист населення від інфекційних хвороб

Порушення цих правил та норм може полягати у вигляді дії або бездіяльності та означає, що невиконання цих норм або їх неналежне виконання (наприклад, непроведення дезінфекції, організація масових заходів, освітнього процесу та інш.).

Епідемічними вважаються такі інфекційні захворювання, які мають здатність масо­во поширюватися серед населення на відповідній території за короткий проміжок часу, зокрема вірус 2019-nCoV.

Інфекційні хвороби - це розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудни­ками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токси­нами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення. Серед інфекційних хвороб виділяють небезпечні та особливо небезпечні. Небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров’я.

Особливо небезпечні інфекційні хво­роби - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед насе­лення.

Масові неінфекційні захворювання (отруєння) - масові захворювання, виникнен­ня яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та інших видів ді­яльності, продукції, робіт, послуг.

Список хвороб, які визнаються особливо небезпечними інфекційними та не­безпечними інфекційними, міститься у Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, за­твердженому наказом МОЗ від 19 липня 1995 р. № 133.

25.02.2020 року МОЗ України доповнено зазначений наказ пунктом № 39 та вірус 2019-nCoV віднесено до особливо небезпечних.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного настання вказаних на­слідків або створення реальної загрози їх настання.

Службові особи за порушення цих правил можуть нести відповідальність за сукуп­ністю злочинів - за ст. 325 Кримінального кодексу України та за відповідний службовий злочин.

Частина 2 ст. 325 КК передбачає такі обтяжуючі обставини, як вчинення діянь, передбачених ч. 1, якщо вони спричинили загибель людини чи інші тяжкі наслідки.

Спричинення загибелі людей означає настання хоча б однієї смерті людини, при­чинно-пов’язаної із порушенням згаданих правил та норм.

Інші тяжкі наслідки охоплюють захворювання людей, великі матеріальні витрати, що пов’язані з ліквідацією наслідків порушення зазначених правил та норм тощо.

Які нормативи регулюють догляд за дітьми, якщо у школі карантин?

Постановою Кабінету Міністрів України №800 визначено обставини, що можуть бути розцінені, як загроза життю або здоров’ю дитини (із відповідними наслідками):

  • залишенням дитини віком до семи років або дитини у безпорадному стані (хворої, з обмеженням життєдіяльності тощо) в приміщенні, громадському або іншому місці без нагляду осіб, які досягли 14 років;
  • залишенням дитини віком до десяти років більше ніж на півгодини на вулиці без відповідного для природно-кліматичних умов одягу або без дотримання відповідного для віку температурного режиму;
  • залишенням дитини під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп’яніння, перебування під дією психоактивних речовин, вираженого психічного розладу.

Слід памятати, що частина 5 ст. 150 Сімейного кодексу України передбачає, що передача дитини на виховання іншим особам НЕ звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.