Уже з 2020 року школи перевірятимуть, наскільки комфортно там вчитися і вчити. Але уже з вересня 2019-го систему тестуватимуть.

Пригадується, як від слова “атестація” у директорів шкіл та усього педагогічного колективу починався ледь не передінфарктний стан – нерви, підготовка відкритих уроків без права на помилку, заклопотаний і напружений вираз обличчя у всіх в очікуванні “наглядачів”. Тоді лише нам, учням 10 класу, це подобалося, бо замість уроків нас, одягнених традиційно для таких заходів у “білий верх, чорний низ” вишикували на вході у школу для зустрічі комісії. Чим все закінчилося, важко пригадати та й ми як школярі про це не замислювалися, але судячи з розповідей учителів, такі комісії ніколи не приносили добра – лише догани (чи навіть штрафи), додаткову паперову тяганину та демотивацію. Міністерство освіти взялося перетворити такі дискредитовані перевірки на інструмент для підтримки закладів і мотивації ставати кращими. Відповідний наказ уже набув чинності, і з 2020 року школи вже перевірятимуть за новим механізмом, який ще у вересні 2019-го випробують у дванадцяти школах по всій Україні.

Перевірка здійснюватиметься за чотирма напрямами

За словами міністра освіти і науки Лілії Гриневич, інституційний аудит здійснюватиме Державна служба якості освіти (ДСЯО) та її територіальні органи раз на 10 років (з тривалістю не більше 10 днів). Роботу закладу оцінюватиме окремо створена експертна група – освітяни, що працювали у школі не менше п’яти років, мають вищу педагогічну освіту або вищу кваліфікаційну категорію, а також пройшли спеціальне навчання. В експертній групі буде не більше 12-ти, але не менше 3-х людей, причому залучатимуться і представники громадськості. Важливо, що під час оцінювання закладу враховуватимуть за допомогою опитування думки учасників освітнього процесу – учнів та вчителів, а також батьків.

Результат пошуку зображень за запитом "гриневич"

Інституційний аудит здійснюватиметься за чотирма напрямами: освітнє середовище закладу, система оцінювання здобувачів освіти, педагогічна діяльність педпрацівників, управлінські процеси.

Очікується, що освітнє середовище має створювати комфортні та безпечні умови для навчання та праці, бути вільним від будь-яких форм насильства та дискримінації та мотивувати до навчання. Система оцінювання має бути прозорою і зрозумілою для учнів, формувати у них відповідальність за результати навчання і робити акцент на навчальні досягнення. Учителі мають використовувати сучасні освітні технології, постійно вдосконалюватися та налагоджувати партнерські взаємини з учнями і батьками. А дирекція – мати ефективну стратегію розвитку школи, створювати атмосферу довіри, прозорості, будувати освітній процес на засадах людино- та «дитиноцентризму» тощо.

Результати аудиту відображатимуть досягнення закладу та його потреби, а також визначатимуть рівень якості освітньої діяльності: перший – високий, другий – достатній, третій – вимагає покращення, четвертий – низький. Якщо Держслужба якості освіти виявить порушення, то надаватиме школі рекомендації, як їх виправити, а школа матиме на це час до 1 року. Якщо зауваження аудиту не будуть враховані, то ДСЯО може рекомендувати змінити керівника школи або реорганізувати заклад.

Також передбачається і проведення позапланового аудиту. Для цього засновник, керівник закладу, колегіальний орган, наглядова (піклувальна) рада або орган самоврядування має звернутися до територіального органу ДСЯО та обґрунтувати необхідність проведення оцінювання. Крім того, позапланово аудит може проводитися, якщо заклад освіти має низьку якість освітньої діяльності, і це підтверджено незалежним зовнішнім моніторингом (але не частіше одного разу на 2 роки та не раніше ніж через 1 рік після планового).

Головний ризик – нерозуміння нових ідей та небажання змінюватися

Однією з ключових відмінностей нового механізму перевірки шкіл вважається те, що під час аудиту не лише фіксуватимуть проблеми, а й допомагатимуть їх вирішити. Оцінюватиметься якість освітньої діяльності закладу, а члени експертної групи надаватимуть рекомендації по кожній з проблем і контролюватимуть, чи прислухався до них навчальний заклад. Раніше ж атестація (її з 2011 року здійснювала Державна інспекція навчальних закладів України) просто перевіряла, чи відповідають освітні послуги школи державним стандартам.

Сергій Горбачов

Сергій Горбачов, директор київської спеціалізованої школи №148 та член Колегії Міністерства освіти і науки України, який брав участь у розробці порядку проведення аудиту, говорить, що перевага нової системи ще й у тому, що вона спонукає школу вибудувати власну внутрішню систему оцінювання своєї роботи. “Якість освітньої діяльності і якість освіти – це пов’язані речі, але не ідентичні. Якість освіти – це результат, який ми отримуємо в результаті якісної освітньої діяльності. Тобто освітня діяльність – це інструмент, щоб досягнути якості освіти. Інституційний аудит, який є формою спостереження і контролю з боку держави за тим, що відбувається в освіті, має будуватися саме на основі самооцінювання закладу. Багато із того, що буде перевірятися, школа має вивчити самостійно – не для перевірки, а передусім для себе”.

Фахівці з питань освіти наголошують: важливо, що під час оцінювання освітньої діяльності школи один з акцентів буде зроблено на освітнє середовище.

“На шкільне середовище раніше не звертали достатньої уваги. Тепер же з’являється новий параметр – розуміння того, що освітнє середовище має бути не лише безпечним, а й комфортним для навчання та праці. Приміром, передбачається, що у школі застосовуватимуть підходи для адаптації учнів 1-2 та 5-6 класів до навчального процесу. Окремо прописано, що школи мають бути забезпечені Інтернетом, що теж є одним із критеріїв оцінювання. З’являється акцент на дотриманні етичних норм, повазі та гідності – чи гідно поводить себе директор із учнями і колективом, яке ставлення завучів до вчителів, а вчителів – до учнів? Ще один важливий критерій – наскільки освітнє середовище мотивує здобувачів освіти до розвитку, володіння ключовими компетенціями? Такі критерії дійсно дозволяють сприймати школу як середовище, що заохочує до навчання”, – говорить Микола Скиба, експерт освітнього напряму Інституту майбутнього.

Микола Скиба

Своєю чергою Сергій Горбачов говорить, що важливою також буде перевірка системи оцінювання у школі: “Діти мають знати, за що вони отримують оцінки ще до того, як їх почали оцінювати. Ці критерії мають бути зрозумілими для дітей. Школярам мають пояснювати: як оцінюватимуться вчителем результати певної роботи, за що бали зніматимуться, а що треба зробити, щоб отримати іще вищий бал. І оцінювання має проводитися лише у відповідності до озвученої системи. Тут можна застосовувати опитування школярів з запитанням: “Наскільки вчителі справедливо вас оцінюють?” І ми одразу з’ясуємо один з параметрів – справедливість. Це пов’язано з очікуваннями дитини, що її оцінюватимуть саме так. Навіть якщо йдеться про низьку оцінку, то вона має бути вмотивована”.

Щодо ризиків нового механізму перевірки у школах, то фахівці однозначно наголошують: основним каменем спотикання може стати небажання як шкіл, так і фахівців, що здійснюватимуть аудит, зрозуміти основну ідею змін.

“Можливе нерозуміння завдань, ідеології і механізмів роботи цих процесів. Інститут шкільної освіти дуже інерційний, зрушити його надзвичайно важко. Та й освіта в цілому поєднує дві діалектично протилежні речі: з одного боку вона має бути консервативною, адже передає культурний код нації, але з іншого боку вона має відповідати вимогам суспільства і світу, що постійно змінюється. Відтак завжди маємо бурхливі дискусії щодо питань освіти. Тому можна очікувати свідомий спротив тих людей, які звикли працювати так, як раніше, і не бажають змінюватися”, – говорить Сергій Горбачов.

“Найбільший ризик – це люди, які прийдуть з перевірками. Чи будуть вони уважно читати всі критерії і керуватися ними, а не прецедентами чи вказівками “згори”? Слід враховувати, що це переважно будуть люди, які працювали раніше в Державній інспекції навчальних закладів, а отже були заточені на виявлення порушень і покарання. А інерцію людську нікуди не подіти. Звісно, є можливість набрати нових людей, громадських активістів, які розуміють і букву, і дух положень. Але поки що, з мого досвіду, відсоткове співвідношення не на користь таких людей. Залишається сподіватися, що ці люди будуть настільки ідейними, що почнуть впливати на інших”, – підсумовує Микола Скиба.