Минулого разу я ділилася порадами, як навчити дитину зберігати інтерес до навчання протягом усього життя.  Цього разу  хочу підняти тему інтернет-грамотності.

Інтелектуальне життя дітей набагато насиченіше, ніж наше. Вони знаходяться під величезним тиском того, що на нас майже не впливає. Повідомлення в месенджерах, меми, вірусні відео, соціальні медіа, відеоігри, реклама та багато іншого. Усі ці медіаповідомлення мають одне спільне: хтось їх створив. І це було створено з якоюсь метою. Розуміння цієї мети – база медіаграмотності. Здатність проігнорувати цю інформацію, вплинути на людей самостійно та вберегти себе від впливу інших – база цифрової грамотності.

Незважаючи на те, що діти швидко адаптуються до цифрових реалій, вони виростають поколінням цифрових невігласів. Чому? Бо ми не навчаємо дітей розуміти та використовувати інструменти. Вчимо лише натисканню на клавіші. Як наслідок, вони несвідомо ростуть просто споживачами ігор, пустих відео, емоцій від лайків. Сприймають технології лише як розвагу.

Формуватися в добу інтернету – це досліджувати, зв’язуватися з друзями, створювати та навчатися шляхами, які ми раніше собі й уявити не могли.  Якщо діти не будуть розуміти природу цифрового світу, побічним ефектом таких можливостей може стати кібербуллінг (приниження в інтернеті), інтернет-шахрайство, занепокоєність щодо особистої безпеки та багато іншого.

Саме тому цифрова грамотність є по-унікальному важливою навичкою. Поки діти активно випробовують віртуальну реальність, державна школа, наче равлик, впроваджує роботу в елементарних графічних редакторах. І проблема не лише в тому, що школа відстає від життя років так на десять. Проблема у векторі навчання.  Уся шкільна програма з інформатики крутиться навколо відповідей на питання «Як?». Але для сучасних дітей це вже не актуально. За декілька секунд вони можуть знайти всі відповіді на такі питання в гуглі. З детальними інструкціями і яскравими картинками. Дітям та підліткам катастрофічно не вистачає відповідей на «Чому?». Чому не можна вводити простий пароль? Чому публікувати персональні дані небезпечно? Чому образа в інтернеті може мати сумні наслідки? Чому не можна гуглити твір із зарубіжної літератури і видавати за свій?

Нашу команду KidIT це питання тривожить давно. Більше року ми працювали над розробкою курсу із цифрової грамотності. Тепер разом із дітьми 6-7 років ми вчимося, як виявити небезпечні сайти, захистити свою творчу роботу в інтернеті та чому не можна видавати чужі напрацювання за свої. Розглядаємо правила комунікації в інтернеті, вчимося створювати безпечні паролі та розрізняти, яка реклама є шахрайською.

Із дітьми 8-10 років ми робимо акцент не на технічні навички, а на етичні проблеми. Що робити, якщо хтось пише страшні або принизливі речі в інтернеті? Що таке кібербуллінг? Як формувати спільноту хороших друзів в інтернеті? Як фото можуть бути змінені на комп’ютері та як це може вплинути на твоє ставлення до своєї зовнішності?

Усі ці питання із дитиною необхідно розглядати вже в ранньому віці. Інакше їй доведеться робити висновки  на власних помилках, як це робило наше покоління.

Поки державна школа вперто ігнорує ці проблеми, ми діємо. Пропонуємо діяти й вам. Навіть якщо ви не навчаєтеся в KidIT, питання цифрової грамотності можна підіймати і вдома. Пропоную декілька ключових навичок інтернет-грамотності, яких ви можете навчитися в домашніх умовах разом із дитиною:

  • Ефективно шукати. Починаючи від пошуку матеріалів для шкільного домашнього завдання, закінчуючи пошуком найновішої серії улюбленого мультсеріалу.  Діти мають розуміти, як оцінювати якість та достовірність матеріалів, які вони завантажують. Більше того, усвідомлювати правомірність використання чужої інформації. Яка відповідальність чекає тих, хто без дозволу взяв наукову роботу, викладену у вільний доступ? Що таке піратство? Чи несеш ти відповідальність, коли завантажуєш піратське відео собі на комп’ютер? А коли завантажуєш із комп’ютера в мережу? Із яких сайтів можна скачувати файли, а з яких ні?
     
  • Захищати свою та чужу приватну інформацію онлайн. В інтернеті є величезна кількість можливостей поширювати інформацію. Діти потребують знань про інтернет-безпеку. Чому не можна створювати прості паролі і як створювати якісні?  Як використовувати налаштування приватності? Як можна в інтернеті поважати приватність своїх друзів?
     
  • Чітко розуміти, коли можна використовувати роботи інших людей. Ми живемо у світі, де все може бути скопійовано, вставлено та навіть заявлено, наче це твоя власна робота. Критично важливо, щоб діти розуміли, як коректно посилатися на джерела і для чого це робити.
     
  • Розуміти інтернет-сліди. Взаємодія в мережі створює крихітні сліди. Діти мають розуміти, що якщо вони створили профіль, запостили або прокоментували щось, це ніколи нікуди більше не дінеться. Інформація стане публічною. І навіть після видалення дані все одно залишаються у пам’яті мережі. 
     
  • Поважати ідеї та погляди один одного. Щоб бути інтернет-грамотними, діти мають розуміти, що мережа буде чудовим місцем для взаємодії лише тоді, коли ми всі станемо хорошими інтернет-громадянами. Коли будемо поважати почуття один одного, чужу творчість  та приватність. 
     
  • Правильно комунікувати.  Діти мають розуміти, що інтернет-комунікація – це не просто кліки та лайки. Це спілкування і взаємодія, щоб вибудувати стосунки у сучасному світі. Як розповідати історії, щоб вони змушували людей звертати увагу і діяти? Як шукати нові можливості в мережі? Як за допомогою інтернету змінювати світ на краще тут і зараз?

Звісно, це лише початок. Ніхто не може передбачити, що з’явиться в мережі завтра. Так само не можемо знати, який вплив це матиме як на дітей, так і на людство загалом. Єдине, у чому  можемо бути впевнені, це те, що ігнорування тенденцій лише зашкодить.

Я активно пропагую одну ідею в своїй команді. Тепер ділюся цим і з вами: свідоме використання технологій допоможе кожній дитині розкрити в собі генія. Єдине, що потрібно від дорослих  – лише правильно направити природню зацікавленість.