Підліткова агресія в навчальному процесі: як діяти вчителю

“Збільшення кількості конфліктів між підлітками та дорослими вказує на нову хвилю невпевненості у собі та оточенні, а не на погіршення стосунків як таких” Ненсі Мак-Вільямс 

Одним з викликів підліткового віку є велика кількість завдань, особлово у когнітивному полі. Молода людина має засвоїти дуже велику кількість знань та навичок, причому цього від неї чекають опікуни, вчителі, однокласники. Від успішності розвитку залежить їхнє майбутнє, яке наразі виглядає занадто туманним та тривожним, також оцінка їх від однолітків та дорослих, що впливає на самооцінку. Ці фактори створюють велику напругу, інколи вона стає завеликою, та створює вибух. Часто цей вибух можна почути або побачити прямо під час уроку. На лінії вогню в можуть бути однокласник, але частіше вчитель. Як реагувати та поводити себе в такій ситуації?

По-перше, не треба сприймати це на свій рахунок. Ваше питання про наявність домашнього завдання могло стати просто останньою краплиною масла у внутрішню гормонально-емоційну пожежу молодої людини. Підвищена потреба у стосунках з людьми, робить підлітків дуже чутливими до оцінок від інших, тому, звичайна фраза може викликати бурхливу реакцію. Тут вам допоможе самоаналіз: чи справді ваша взаємодія з учнем була конструктивною? Якщо ви відчуваєте, що ваш власний емоційний стан вплинув на ситуацію, або ви підібрали форму взаємодії, що могла образити учня, важливо відразу озвучити, що саме ви хотіли донести, не мали на меті викликати негативні емоції, та у випадку реального конфлікту вибачитися.

Так ви показуєте підлітку приклад виходу з конфліктної ситуації; показуючи, що всі ми піддаємося емоціям та робимо помилки, але не втрачаємо самоповагу та знаємо як діяти, ми формуємо у підлітка адекватну самооцінку та даємо йому право на помилку та можливість її виправити. Але не варто занадто довго акцентувати на цьому увагу, тому що першочергове завдання уроку –засвоєння знань, а не з’ясування стосунків. Якщо конфлікт справді викликає проблему, його краще залишити на час після уроку. Власне, якщо ви розумієте, що учень поводить себе агресивно і вашої участі у цьому немає, теж доцільно нагадати йому про це першочергове завдання уроку.

По-друге, деякі форми запитань допомагають учневі перенаправити увагу з емоцій на отримання інформації.

1. Яка частина уроку викликала у тебе таку реакцію?
2. Як я можу допомогти тобі зрозуміти те, що тобі незрозуміло?
3. Якщо це тебе дуже турбує, чи можемо ми обговорити твої почуття після уроку?(дати час охолонути)

Також є ствердні форми пом’якшення  агресивної реакції.

1. Навчання у школі передбачає те, що ти засвоюєш інформацію яку не знав раніше, тому не зрозуміти, або зробити помилку це нормально.
2. Різні люди з різною швидкістю засвоюють різні види інформації, це ніяк не характеризує особистість, а  робить її унікальною.
3. Давай спробуємо знайти, що тобі вдалося в цьому завданні, або на цьому уроці (після цього проаналізувати, що не вийшло).

По-третє, підлітки вивчають межі дозволеного, тому у м’якій, доступній формі, варто віддзеркалювати наслідки їхньої агресії. Короткі фрази можуть окреслити червоні лінії, які підлітки порушують у спілкуванні, на кшталт “мені неприємно це чути”, “мені важко продовжувати розмову у такій формі”, “така форма спілкування не є продуктивною”, “я також зацікавлений в тому, щоб ти зрозумів тему уроку і мені шкода, що вона викликає у тебе стільки агресії”. 

З 12 років розвиток афективної сфери у людини дуже випереджає розвиток когнітивної, тому емоції погано контролюються, більш того, відволікають увагу від розумової діяльності. Важливо зрозуміти, що це природний процес, який ми не можемо заборонити, або стримати.

Ми можемо впливати на те, до чого він призведе, як він буде формуватися. Дорослим, які взаємодіють з підлітком важливо знаходити баланс між підтримкою самоцінності особистості, розвитком її індивідуальності та непохитністю у нормах, що існують у житті та стосунках між людьми. Ми не можемо виключити емоційний момент з навчального процесу, тому що він є невід’ємною складовою нас самих та наших учнів. Головне приймати цей фактор та вміти з ним взаємодіяти.