Лише кожен четвертий визначився з професією: як українські підлітки обирають майбутнє

У 14–17 років від підлітка вже чекають доволі серйозних рішень: залишатися у школі до 11 класу чи вступати до коледжу, який профіль обрати, куди подавати документи, а зрештою – ким бути. Та нове масштабне дослідження професійного самовизначення українських підлітків "Майбутнє, яке обираємо ми!" показує: більшість старшокласників ще не визначилися з професією, головним джерелом інформації про неї стали соціальні мережі, а реальні професійні проби залишаються радше винятком.

Дослідження провели в межах національного пілотування системи профорієнтації дітей та підлітків. Його кількісна частина охопила понад 388 тисяч відповідей у двох хвилях, а якісна включала фокус-групи та глибинні інтерв’ю.

Розбираємо найважливіші результати і те, що вони говорять про профорієнтацію в українській школі.

Лише кожен четвертий старшокласник знає, ким хоче бути

Чітко визначилися з майбутньою професією 21,1% учнів 8–9 класів та 24,9% учнів 10–11 класів.

Тобто навіть серед старшокласників лише приблизно кожен четвертий може впевнено сказати, яку професію хоче обрати.

І це важливе нагадування дорослим: професійне самовизначення не відбувається одного дня після запитання "Ким ти хочеш стати?". Дослідники наголошують, що це тривалий і нелінійний процес, а професійні наміри можуть змінюватися навіть у 15–18 років.

Тому невизначеність дев’ятикласника – не проблема, яку потрібно терміново "виправити". Проблемою вона стає тоді, коли дитині потрібно ухвалювати освітні рішення, не маючи достатньої інформації та можливості спробувати різні професійні ролі.

Про професії підлітки дізнаються насамперед із соцмереж

Одне з найпоказовіших місць дослідження – джерела інформації підлітків.

65% учнів дізнаються про професії із соціальних мереж. 51% – від родини. Шкільні уроки та виховні години назвали 25% опитаних.

А головним чинником професійного вибору шкільну профорієнтацію назвали менш ніж 1% учнів.

Це не означає, що школа взагалі нічого не робить. У закладах проводять зустрічі, виховні години, презентації закладів освіти, іноді тестування та консультації.

Але вплив цього на реальний вибір підлітка поки що виявляється дуже невеликим.

Фактично сьогодні TikTok, Instagram, YouTube та інші платформи можуть формувати уявлення дитини про професійний світ значно активніше, ніж системна профорієнтація.

І це вже питання не про те, хороші чи погані соціальні мережі. Питання в тому, хто допомагає підлітку перевірити побачене там на реальність.

Розповідати про професію недостатньо – її потрібно спробувати

Дослідження показує ще одну проблему: українська профорієнтація досі значною мірою залишається поверхневою.

Дітям розповідають про професії та заклади освіти, до шкіл приходять представники університетів і коледжів. Але значно рідше підлітки отримують можливість побачити реальне робоче середовище або спробувати виконати професійне завдання.

Майстер-класи та демонстрації професій згадали 24% учнів, екскурсії на підприємства – 21%.

А досвід короткого стажування чи практики мали лише 4%.

Саме тут, здається, проходить межа між "нам розповіли про професію" і "я починаю розуміти, чи підходить вона мені".

Можна годину слухати про роботу архітектора, журналіста, дизайнера, інженера чи кухаря. А можна на кілька годин опинитися у відповідному середовищі й виконати хоча б одне реальне завдання.

Для професійного вибору другий досвід може виявитися значно ціннішим.

Кожен четвертий випускник отримав не те, що уявляв у школі

Наслідки недостатнього знайомства з реальним світом професій видно вже після закінчення школи.

24% опитаних випускників зазначили, що обрана спеціальність або професія не відповідає тим уявленням і намірам, які вони мали під час навчання у школі.

Ще 18% не змогли однозначно відповісти на це запитання.

І це, можливо, одна з найважливіших цифр дослідження.

Адже проблема полягає не лише в тому, що підліток не знає, ким хоче бути. Значно дорожче – у часі, грошах і розчаруванні – обходиться ситуація, коли він вступає на спеціальність, а потім з’ясовує: професія в реальності зовсім не така, якою він її уявляв.

"Знайди справу до душі" – лише половина формули

Ще один цікавий результат стосується критеріїв вибору.

Для 75% учнів важливий рівень майбутньої заробітної плати. Інтерес до професії та можливість самореалізації важливі для 65%, безпечні умови праці – приблизно для 29%.

Причому позиція батьків не надто відрізняється: 70,3% вважають важливим рівень доходу, 68,3% – інтерес дитини та можливість самореалізації.

Тобто сучасний підліток не обов’язково вибирає між "грошима" і "покликанням".

Він хоче професію, яка одночасно подобається, дає можливість розвиватися і дозволяє нормально заробляти.

І це цілком прагматичний погляд на майбутнє.

Вибір за дитиною, але думка батьків має вагу

Батьки залишаються одним із найважливіших джерел інформації та впливу на професійний вибір дітей.

Водночас дослідження виявило цікаву суперечність.

З одного боку, дорослі говорять про важливість інтересів і самореалізації дитини. З іншого – близько чверті учасників батьківських фокус-груп не готові підтримати вибір, якщо професія не відповідає їхнім уявленням про прийнятну.

Тож знайоме "ми не тиснемо, нехай дитина обирає сама" іноді має невидиме продовження: "але бажано щось серйозне".

Для підлітка це створює ще одну складність: потрібно відокремити власне бажання від очікувань родини, престижності професії, популярних образів у соцмережах та страху зробити "неправильний" вибір.

Вища освіта вже не є безальтернативним сценарієм

Дослідження фіксує поступову зміну ставлення до традиційної формули "школа – університет – хороша робота".

24,9% учнів не вважають вищу освіту обов’язковою умовою професійного успіху. 18% погоджуються, що успіху можна досягти, маючи робітничу професію.

У фокус-групах молодь говорила і про переваги такого шляху: можливість раніше почати заробляти, попит на кваліфікованих працівників, практичність професії.

Втім, говорити про масову відмову молоді від університетів поки що точно не варто. Радше поступово зникає уявлення, що диплом університету – єдиний можливий маршрут до успішного дорослого життя.

Для багатьох професійне майбутнє означає ще й переїзд

Лише близько 18% учнів бачать достатні можливості для професійної реалізації у своїй громаді.

Серед старшокласників 29% таких можливостей узагалі не бачать.

19% учнів уже орієнтуються на життя та роботу за кордоном, хоча близько 40% поки що не визначилися, де хотіли б жити після завершення навчання.

Старші учні частіше дивляться в бік обласних центрів і Києва.

І тут профорієнтація перестає бути суто освітнім питанням.

Якщо підліток не бачить у своїй громаді ні можливостей навчатися, ні роботи, ні перспектив розвитку, допомогти йому визначитися з професією – ще не означає допомогти залишитися.

Війна також змінює професійний вибір

Сьогодні українські підлітки планують майбутнє в умовах, яких не мали попередні покоління.

Приблизно 28% учнів враховують безпечність умов праці.

Для дітей із прифронтових територій професійне самовизначення ускладнюють тривале дистанційне навчання, обмежені можливості відвідувати підприємства й заклади освіти, безпекові ризики та загальна невизначеність.

Тому запитання "Ким я хочу бути?" для частини українських підлітків уже нерозривно пов’язане з іншими: де я зможу навчатися, де буде робота і де буде безпечно?

Найменше можливостей можуть отримати ті, кому допомога потрібна найбільше

Окремої уваги потребують діти з особливими освітніми потребами, ВПО, діти із малозабезпечених і неповних родин, діти військових, учні невеликих віддалених шкіл та інші вразливі групи.

Лише 29,4% респондентів вважають, що профорієнтація повністю враховує потреби різних груп дітей.

Особливо складним залишається перехід від школи до професійної освіти та працевлаштування для молоді з ООП. Доступна інфраструктура, адаптовані програми, професійний супровід та координація між школою, ІРЦ, закладом освіти й роботодавцем поки що далеко не всюди складаються в зрозумілий маршрут.

І тут нерівність можливостей може починатися ще до вступу.

Профорієнтація має допомогти знайти відповідь на питання "ким бути"

Мабуть, найважливіший висновок цього дослідження полягає не в рейтингу професій і навіть не в тому, скільки дітей уже визначилися.

Від підлітків очікують одного з перших великих рішень у житті, але інструментів для його ухвалення поки що недостатньо.

Соцмережі дають образ професії. Батьки – власний досвід і очікування. Університети та коледжі зацікавлені передусім у вступниках. Школа проводить профорієнтаційні заходи, але її реальний вплив на вибір поки що невеликий.

А дитині потрібне дещо інше: можливість досліджувати себе, бачити реальну роботу, говорити з людьми різних професій, пробувати, помилятися, змінювати рішення і пробувати знову.

Саме на це має бути спрямована система профорієнтації, яку нині намагаються розбудувати в Україні.

Бо в 14 чи 15 років не обов’язково знати, ким ти будеш усе життя.

Набагато важливіше – навчитися розуміти, як обирати свій наступний крок.

Читайте також

4 поради студентам, як скласти резюме, якщо ще немає досвіду роботи

У Дія.Освіта запустили ШІ-симулятор співбесіди: як безкоштовно підготуватися до пошуку роботи

Ілюстрація підготовлена за допомогою ChatGPT

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram