Меню
Вхід і реєстрація
Кожне наступне покоління регулярно викликає в попереднього суперечливу реакцію з характерним закочуванням очей – світ рухається уперед, повсюдно з’являються нові можливості й нагоди, а втім, підлітки почуваються дедалі гірше. «Дорослішання. Як підлітковий вік формує нас» – це важливий нонфікшн, який допомагає краще зрозуміти вплив підліткового віку на подальше життя. Окрім цього, книга Люсі Фоукс сприяє емпатійному ставленню до нового покоління, на долю якого випало стільки випробувань. Вона змушує читачів замислитися над тим, що під маскою байдужості й пасивності ховається справжня боротьба за самозбереження і самовизначення. Якщо так, то чи не варто дати підліткам обирати свій шлях без тиску у світі, де дорослі також дедалі рідше впевнені, на що робити ставку?
Пандемія, повномасштабне вторгнення, економічні й політичні кризи, засилля цифрового контенту – усе це важкі випробування навіть для дорослих, що вже казати про підлітків, особистість яких активно формується. Люсі Фоукс наводить влучну метафору:
«Стосунки, помилки, події, які переживаємо в підлітковому віці, лишаються з нами назавжди, наче татуювання».
Якщо світ, у якому відбувається формування ідентичності людини, наповнений глобальними загрозами, це майже напевно глибоко закарбовується в її самосприйнятті та баченні майбутнього.
Втім, ідеться не лише про песимізм, а й про тривогу тут і зараз. Надмірні хвилювання – цілком нормальна ознака підліткового віку. Зазвичай тривога пов’язана зі становленням світогляду, переживаннями щодо зовнішності, місця в компанії однолітків, потребою в ризику і конфронтації з дорослими. Авторка зазначає, що такі почуття є важливими для пристосування до світу, і лише невелика частина підлітків переживає саме тривожний розлад. А тепер уявіть, як важко проходити крізь ці нормативні кризи, коли до них додається страх втрати близьких, домівки, освіти чи навіть власного життя. Через війну такі стани трапляються частіше:
«Важливо зазначити, наскільки руйнівним є тривожний розлад: підлітки з таким діагнозом стають заручниками невпинної та приголомшливої тривоги або паніки, яка триває місяцями чи роками».
Нам може здаватися, що підліткам байдуже – на освіту, хобі, саморозвиток, почуття близьких або навіть на власні переживання. Ззовні це виглядає як цинізм, або навіть зневіра у власному шляху, проте насправді така байдужість є адаптивним механізмом, який допомагає пристосуватися до середовища, що виснажує. Такий феномен спостерігається і за нормальних умов дорослішання – для підлітків вкрай важливо не показувати своїх переживань щодо оцінки інших і водночас приховувати свої переживання:
«Усе це зумовлено сильною потребою належати до групи й не менш сильним страхом виділитися чи бути неприйнятим».
Це лише один із прикладів типових підліткових переживань, що призводять до видимої «байдужості», яка насправді є наслідком емоційного перевантаження. В умовах глобальної кризи кількість факторів лише зростає. Підлітки можуть бути розгубленими від усього болю, який їх оточує, і намагатися приховати свій страх навіть від самих себе – принаймні для збереження цілісності самосприйняття.
Попри усі виклики дорослішання емпатія підлітків проявляється на рівні, який інколи перевищує здатність до співчуття серед дорослих. Ми можемо не помічати цього, адже яскрава просоціальна поведінка частіше проявляється у колі близьких друзів – такою вже є специфіка підліткового віку. Проте бувають і публічні прояви — наприклад, коли підлітки заступаються за жертв булінгу привселюдно.
Для підлітків головним ресурсом в умовах кризи є підтримка та присутність однолітків. Люсі Фоукс підкреслює важливість перебування в стихійних групах, які виникають у відповідь на виклики й допомагають долати емоційне навантаження. Вона пише про належність до субкультур (в їхній сучасній формі) та невеликих дружніх компаній, де панує прийняття, а також про важливість спільного ризику — за умови, що він не загрожує життю та здоров’ю:
«З погляду еволюції має сенс, що підліткам приємно ризикувати в товаристві друзів. Розділений ризик дає змогу проявляти незалежність і водночас бути частиною зграї, перебуваючи під її захистом».
З огляду на це, не дивно, що переживання абстрактної загрози, яка нависає над молодшим поколінням в умовах війни, може частково втрачати свій руйнівний потенціал за умови згуртованості та випробування власних сил у тих самих підліткових пригодах.
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
Теги: підлітки
Приєднуйтесь до нашої сторінки у Facebook
«Освіта Нова» — у вашій стрічці новин