Osvitanova.com.ua

Українська вчителька математики Наталія Трепак викладає в мережу цікаві та навчальні відео, у яких пояснює дітям і дорослим, як легко знайти розв'язання багатьох прикладів. Так, деякі з її дописів, де вона розповідає про прості способи обчислення, набирають мільйонних переглядів. Крім того, педагогиня любить і пожартувати про деякі з методів, чим вражає українців. В інтерв’ю для oboz пані Наталя розповідає про важливість математики для життя, чого не вистачає шкільній програмі та чому діти зараз невмотивовані навчатися. 

Український освітній експерт Сергій Дятленко та ексочільник УЦОЯО Ігор Лікарчук казали про те, що до педагогічних університетів вступають не для того, аби стати вчителем, а для того, щоб здобути вищу освіту. Крім того, у такі ЗВО неважко потрапити, бо там низький прохідний бал і легке навчання. Чому ви вирішили отримати саме цю освіту? Як давно ви працюєте вчителем і як прийшли в цю професію?

Я народилася і виросла на Полтавщині в сім’ї педагогів. Моя мама – вчителька математики і фізики, а тато – вчитель трудового навчання та креслення. Ще з дитинства я бачила, яка це серйозна, відповідальна та наполеглива праця. Мої батьки були для мене взірцем професійності і мудрості, справедливості і людяності. І якось вибір професії ще з дитинства став для мене очевидним.

У 2004 році я вступила до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького на математичний факультет. На той момент на 1 бюджетне місце претендувало кілька осіб, тому відверто скажу, що конкуренція була серйозною. Навчання було цікавим і точно нелегким. Пам’ятаю свою практику в черкаській школі, коли вперше проводила урок п’ятикласникам, і якось з перших хвилин зрозуміла, що я на своєму місці. Зараз маю уже 15 років педагогічного стажу, працюю в опорному закладі «Лисянський ліцей №1» Черкаської області на посаді вчителя математики.

Сьогодні бути учителем непросто, адже для цього потрібно щиро любити свою професію і дітей, бути творчим і креативним, вміти зацікавити і стати авторитетом, бути всебічно розвинутим і мати невичерпну життєву енергію. Крім того, є низка проблем, які спричинили знецінення професії педагога. У зв’язку з цим молодь неохоче йде її здобувати, а тому виші намагаються всілякими способами заохочувати до себе студентів.

Ви стали популярною завдяки соціальним мережам, викладаючи там відео з цікавими математичними прикладами. Чому вирішили вести свою сторінку?

Для того, щоб навчати сучасних дітей, потрібно насамперед їх зацікавити, а для цього треба самому йти в ногу з часом, постійно змінюватись і розвиватись. З початком повномасштабного вторгнення заклади освіти в Україні змушені були перейти на дистанційну форму навчання. Під час моїх онлайн-уроків часто виникали непередбачувані ситуації: віялові чи аварійні знеструмлення, часті перебої з інтернетом, перерви в навчанні під час повітряних тривог тощо.

Потрібно було якось розв'язувати цю проблему, тому я почала знімати короткі відео та викладати їх у соціальних мережах. Це дало змогу учням переглядати навчальний матеріал у зручний для них час. Спочатку я розраховувала, що мої ролики набиратимуть по 200-300 переглядів, але коли побачила, що їх переглядає тисячі, а інколи й мільйони людей, то зрозуміла, що обрала правильну і корисну нішу. Крім навчальних відео, я почала додавати різні цікаві логічні задачки, лайфхаки в обчисленнях, жартівливі відео про будні вчителя, і коли я бачу, що моїй аудиторії це подобається, мене це надзвичайно надихає та мотивує.

{{ tik_tok | 23 }}

Мабуть, найголовніше запитання, яке цікавить усіх: звідки ви стільки всього знаєте?

Щось придумую сама, щось згадую зі своїх шкільних років. Стежу за багатьма українськими та іноземними блогерами-математиками. Мені цікаво випробовувати щось нове і потім ділитися цим зі своїми учнями. Але щоб знати ще більше, я постійно навчаюсь та розвиваюсь як педагог, науковець, особистість. Дуже хочеться навчити кожного, зробити математику доступною і зрозумілою для всіх. Роблю для цього все, що знаю, вмію і можу.

Ви ділитеся дуже цікавими методами розвʼязання. А своїх учнів ви цього навчаєте? Чи все лише за програмою? Як реагують діти на такі методи? Як вважаєте, чи варто їх додати в програму?

Під час традиційних уроків, коли є вільна хвилинка, ніколи не нехтую можливістю продемонструвати дітям, яка цікава і багатогранна математика. Намагаюсь показати своїм учням, що математика – це не лише про додати-відняти, тут потрібно бачити її глибину і красу, розуміти, як з нею працювати, щоб потім абстрактні аспекти математики здавались не такими і страшними. Я працюю не тільки за програмою НУШ, а ще й за програмою «Інтелект України». На відміну від «нушиків», мої «інтелектики» мають змогу частіше бачити всілякі лайфхаки, оскільки за програмою там спеціально відводяться години для розв’язування логічних вправ і завдань прикладного спрямування. Діти обожнюють такі хвилинки-цікавинки.

Ви викладаєте у 5-6 класах. Саме в цей період, за словами міністра освіти, виникає «провисання» програми НУШ. Він вважає, що це відбувається через те, що вчителі, навіть якщо і пройшли курси підвищення кваліфікації, продовжують працювати, використовуючи звичні їм методи. А як у вас з цим? Які проблеми ви бачите в програмі НУШ для 5-7 класів? Чого вам не вистачає під час проведення уроків?

Не можна працювати за однією методикою все своє учительське життя. Сучасний вчитель повинен бути гнучким, вміти адаптовуватись до змін та вчитися впродовж всього життя. Я постійно слухаю вебінари, семінари, переймаю досвід у колег, випробовую нові методики, використовую електронні та мультимедійні засоби навчання. Намагаюсь більше робити те, що приносить бажаний результат та водночас подобається моїм учням і мені. Звичайно, у процесі роботи виникають певні труднощі.

«Провисання» почалося уже з самого початку, коли на 1 вересня 2022 року не було нових підручників з математики. Електронною версією підручника не всі мали змогу користуватись на уроці та й не завжди це зручно. Якщо молодша школа переважно має все необхідне обладнання та забезпечена різними методичними матеріалами для впровадження програми, то ми, вчителі базової школи, можемо про це тільки мріяти. Потрібно підвищувати рівень забезпечення закладів освіти сучасним навчальним обладнанням, оскільки без нього втілити ідеї НУШ важко, а інколи й неможливо.

На вашу думку, програма перевантажена? Що б ви, як вчитель, змінили у програмі навчання? Що ви вважаєте застарілим у викладанні та від чого б відмовилися?

У мене часто діти запитують: «Де можна використати у житті ваші синуси, косинуси, похідні та інтеграли?» І дійсно, є теми, які в шкільній математиці, можливо, й не є обов’язковими. Учні просто зубрять формули, підставляють значення, виконують завдання за певним алгоритмом, отримують якісь результати і не знають, про що вони. Програму 5-7 класів варто ще доопрацьовувати. Тут обов’язково потрібно враховувати психологічні та вікові особливості дітей, у 5-7 класах їм ще важко уявляти абстрактні поняття. Було б непогано деякі теми замінити на ті, де можна чітко пояснити дітям, навіщо вони їх вивчають, де і як це можна використати в житті. Робити більший акцент на засвоєння базових речей, не перевантажуючи учнів зайвою інформацією, оскільки це призводить до втоми та знижує мотивацію до навчання. Гадаю, що можна в курсі шкільної математики деякі теми оминути або не так глибоко їх вивчати.

{{ tik_tok | 24 }}

Нині багато учнів готуються до складання НМТ, адже математика – один з обовʼязкових предметів. Які б ви дали поради в підготовці майбутнім випускникам?

– До НМТ входить увесь перелік тем шкільного курсу математики, на відміну від інших предметів. Тому для успішного складання іспиту раджу починати готуватись завчасно, систематично відвідувати уроки, слухати рекомендації вчителя. Також для ефективної підготовки є багато різноманітних платформ та онлайн-ресурсів, де можна заповнити пробіли у знаннях. Визначіть перелік тем, які необхідно повторити, складіть план підготовки та чітко його дотримуйтесь. Використовуйте завдання ЗНО та НМТ попередніх років, під час виконання цих завдань тренуйтеся вкладатися у відведений для цього час. У якісній підготовці обов’язково повинна бути систематичність, цілеспрямованість та особиста мотивація.

Багато з учнів займаються додатково з репетиторами з різних причин. Чому, на вашу думку, так відбувається? У яких випадках їхні послуги будуть не потрібні? Наприклад, за правильного викладання програми або повноцінного засвоєння школярами знань?

У репетитора є велика перевага перед шкільним вчителем – це індивідуальна робота з дитиною. Є можливість заповнити прогалини у знаннях, відпрацювати тему, яку учень погано зрозумів у школі, поглибити знання, але якщо це переходить у систематичність, то школярі швидко звикають до того, що репетитор все "розкладе по поличках", а тому вміння слухати вчителя, запам’ятовувати, здобувати знання самостійно відходить на другий план. Робота в школі та індивідуальна з репетитором – це абсолютно різні формати навчання, тому некоректно їх порівнювати і шукати винних.

Можна навчити математики тільки того, хто сам хоче її знати. Я можу в цьому тільки допомогти. На своїх уроках я намагаюся показати дітям своє бачення теми, придумую різні асоціації для кращого запам’ятовування, використовую свої ідеї та методи викладання. Насправді математика нескладна та «стабільна» наука. Змінюється світ, приходять нові технології, а математика і всі її фундаментальні факти залишаються без змін. Звичайно, що всі не можуть бути математичними геніями, але якщо учням докласти трохи більше зусиль під час вивчення цієї науки, уважно слухати учителя на уроці, виконувати самостійно домашні завдання, мати інтерес, бути гарно вмотивованим і цілеспрямованим – тоді послуги репетитора можуть стати не потрібними.

Скільки учнів, на вашу думку, має бути у класі, аби всі діти могли отримати необхідні знання? МОН планує закривати малокомплектні сільські школи та довозити дітей в опорні заклади освіти у сусідні місцевості. У такий спосіб планується покращити якість доступу до освіти в дітей. Як ви вважаєте, таке рішення виправдане?

На жаль, демографічна ситуація в нашій країні є складною, особливо в сільській місцевості. Через низьку народжуваність у селах, відтік людей у міста в сільських школах просто нікому навчатись. Витрати на одного учня в малокомплектній школі є у кілька разів більшими, ніж у школах з нормальною наповненістю класів, тому громадам сьогодні просто дорого утримувати малокомплектні школи. Варіантом виходу із цієї ситуації є підвезення учнів до опорного закладу, в якому буде краща матеріально-технічна база, кращі умови для навчання. Крім того, важливим є питання соціалізації дитини, адаптованості її до взаємовідносин із суспільством.

У наповнених класах дитина може завести більше друзів, вчиться краще комунікувати з однолітками, у чомусь поступатись, знаходити компроміси тощо. Та й педагог у такому випадку відчуває необхідність краще готуватись до уроку, має можливість пробувати різні методики викладання, може використовувати більше інструментів для навчання. Щодо наповнюваності класів скажу, що відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту» у класах початкової школи повинно бути не більше 24 осіб. Вважаю, що приблизно така кількість дітей у класі є оптимальною для базової школи.

«Один із болючих моментів для вчителів – це зарплата. Дехто із педагогів ділився, що її ледве вистачає на їжу. Як вважаєте, справедливо оцінювати працю вчителя так?

Дійсно, праця вчителя в Україні оплачується значно нижче, ніж у інших європейських країнах. Держава ніби й намагається якось виправити ситуацію, але поки що це не вдається. Наприклад, нещодавно анонсували підняття педагогам заробітної плати з 1 квітня цього року, однак фактично воно так і не відбулось через брак коштів. Віримо, що після перемоги над агресором наша держава відшукає можливості для гідної оплати праці не тільки вчителів, а й лікарів, інженерів, науковців, військових тощо.

МОН планує зробити цю професію престижною і популярною серед молоді. Що, на вашу думку, допоможе це зробити? А що стає перешкодою вже зараз? Як думаєте, чому молодь не хоче йти в педагогічні виші і потім працювати в школах? Що мотивує особисто вас?

По-перше, молодь хоче заробляти, а заробітна плата у молодого вчителя, який не має педагогічного стажу, є трохи вищою від мінімальної. Це одна з причин, чому зараз молоді люди не йдуть працювати в школу. Але треба розуміти, що просто сьогодні цю проблему не вирішити, адже на це потрібен великий фінансовий ресурс, якого Україна просто не має через війну. По-друге, держава має захищати авторитет вчителя, адже наша професія дуже важлива для суспільства, бо саме вчителі беруть участь у формуванні особистості та вихованні майбутнього покоління.

Мої мотиватори – це мої учні. Я люблю математику, дітей, радію, коли мені вдається їх зацікавлювати, бачу, як тоді горять їхні очі. У такі моменти насолоджуєшся результатом своєї роботи. Також мені важливо бути для них помічником у їх становленні, гарним прикладом та залишити в їхній пам’яті приємні спогади про себе.

Як ви ставитесь до ґаджетів у школі? Дозволяєте дітям користуватися, наприклад, для навчання, чи категоричні у цьому питанні? Як вважаєте, вони впливають на успішність школярів? Підтримали б повну їх заборону, поки діти перебувають у школі?

Сучасні технології – це наше сьогодення, без якого життя складно уявити. Безсумнівно, ґаджети допомагають нам у роботі та навчанні, можна швидко мати у вільному доступі будь-яку інформацію, спілкуватися з усіма учасниками навчального процесу, робити навчання динамічним, цікавим та сучасним. Але в усьому слід зберігати почуття міри. Через надмірне використання таких пристроїв у дитини не розвивається логіка, уява, погіршується пам’ять, знижується здатність концентрувати увагу, зникає відчуття потреби в живому спілкуванні, діти замикаються в собі та своєму віртуальному світі, що, звичайно, не кращим чином потім позначається на успішності в навчанні.

Під час вивчення деяких тем мої учні мають можливість користуватись смартфонами чи планшетами на уроці, але тільки в навчальних цілях і не під час діагностичних робіт. Заборонити ґаджети у школі я не маю права, це повинно бути на законодавчому рівні. Але вважаю, що все-таки обмежити користування не завадило б.

{{ tik_tok | 25 }}

Ексочільник УЦОЯО Ігор Лікарчук вважає, що в школах варто запровадити штрафи за прогули та неналежну поведінку школярів. Крім того, він звертає увагу на те, що до вчителя зникла належна повага з боку учнів. Погоджуєтесь з такою думкою чи ні? Як, на вашу думку, змінились діти за останні 10 років? Чи відчували ви або, можливо, ваші колеги, неповагу до себе з боку батьків або школярів? Як думаєте, від чого це залежить? Який метод вирішення бачите ви, як людина, яка безпосередньо працює з дітьми?

Є така чудова приказка, здається, англійська, що: «Коня силою можна змусити прийти до водопою, а от напитися води – ні». Тому, я вважаю, що штрафи за невідвідування уроків точно не додадуть дитині мотивації вчити той чи інший предмет.

Щодо неналежної поведінки, то тут питання в тому, що вважатиметься неналежною поведінкою, і хто буде визначати, належна вона чи ні. Я згодна з тим, що у суспільстві чомусь знизився загальний рівень поваги до особистості вчителя, який має все менше прав і все більше обов’язків. Ба більше, вчителям нерідко доводиться терпіти відверту зневагу, глузування з боку учнів, необґрунтовані претензії від батьків, які вважають, що якщо дитина пішла до школи, але нічого там не навчилася, то це провина лише вчителя.

Сучасні учні мають повну вседозволеність, вони знають свої права, але забувають про обов’язки. Бувають випадки, коли з деякими учнями дійсно важко знайти спільну мову. Але вчителів, які не знайшли спільну мову з дитиною, значно менше, ніж батьків, які не можуть справитись зі своїм чадом. Інколи з дітьми набагато легше спілкуватися, ніж з їхніми батьками, які часто не відчувають межі у розмові з учителем, майже всі стали експертами у питаннях педагогіки, стали досить прямолінійними та агресивними. Я розумію, всі батьки люблять своїх дітей і хвилюються за них, але їхня гіперопіка ні до чого хорошого не приводить. Коли дитина не може кроку ступити без маминої поради, то це гальмуватиме розвиток такої дитини як члена суспільства в майбутньому. Щоб шкільні роки в учня пройшли вдало, батьки повинні працювати з учителями в тандемі.

Останнє дослідження PISA показало, що діти не вмотивовані навчатися. Про це говорять і багато освітян. Як вважаєте, чому так і в чому може бути проблема? Як розв'язувати це питання?

На жаль, тут нема чудодійної пігулки, після якої всі захочуть вчитися. Можливо, однією з причин є інколи невиправдано ускладнена програма. Адже в дитини щодня 7-8 уроків, на кожен урок є домашнє завдання, плюс ще потрібно відвідувати якісь додаткові заняття, гуртки, спортивні секції – все це відбирає весь вільний час та енергію, а ще хочеться пограти з друзями, погортати стрічку соцмереж чи переглянути улюблений мультсеріал. Спілкуючись зі своїми учнями, які виїхали на навчання за кордон, я з’ясувала, що там вони у старшій школі вивчають деякі теми, які у нас розглядаються у 5-7 класах, коли діти ще не розуміють, для чого це все робити. Як на мене, то в цей період головне не «зламати» дитину та її бажання вчитись, тому потрібно підлаштовувати програму під сучасне життя і його потреби.

Ще одна причина в тому, що у дітей зараз різноманіття яскравих комп’ютерних ігор, додатків, відео, ефектних фільмів, мультиків тощо, і це викликає в них значно більший інтерес, ніж вчитель у класі біля дошки чи шкільний підручник.

Крім того, я вважаю, що вмотивований учень буде в успішного і вмотивованого вчителя, якого стимулює держава як морально, так і матеріально. Але твердо переконана, що успіх та мотивація дитини залежить від тісної співпраці учителів, батьків та учнів, коли всі спрямовані здобути гарні результати в навчанні.

Нині стає популярним ШІ. Ним користуються як вчителі, так і діти. Як ви ставитесь до цієї інновації? Підтримуєте те, аби школярів вчили нею користуватися, наприклад, на уроках інформатики?

Так, дійсно, ШІ зараз набуває великої популярності, ті чи інші його елементи дедалі частіше трапляються у повсякденному житті: різноманітні чат-боти, голосові помічники, системи розпізнавання обличчя в смартфоні, системи автоматичного паркування в автомобілях тощо. Безумовно, ШІ буде й надалі розвиватись швидкими темпами, і цей процес, очевидно, не зупинити. Однак серед науковців, фахівців ІТ зараз немає однозначної думки щодо того, як далеко людству варто заходити в питанні розвитку ШІ. На мою думку, все, що створюється для полегшення праці людини, покращення якості життя, здоров’я, освіти і т. д., потрібно розвивати, однак все-таки варто обережно ставитись до побудови якихось глобальних систем на основі ШІ, які можуть у випадку збоїв або навмисного втручання людини спричинити шкоду людству.

Учнів, звичайно, потрібно готувати до життя в світі, де все більше буде поширений ШІ. Однак необхідно в них також розвивати розуміння того, що не можна буде у всьому й завжди покладатися на штучний інтелект, варто обов'язково й самим вміти слухати, розуміти, аналізувати, концентрувати увагу, запам’ятовувати й відтворювати інформацію, а не за найпершої необхідності звертатись до пошуковиків або чату GPT. Сучасні технології дають змогу вчителеві урізноманітнювати процес навчання, але які б інструменти не використовував учитель, це не дасть результату, якщо учень не бажатиме вчитись та отримувати знання.

{{read_more|Читайте також| 4341, 6094}}

Джерело фото: архів Наталії Тріпак

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram

Поширити у соц. мережах: