Навчатися можна на кожному кроці: робити вдома досліди, спостерігати за природою, читати про сучасні технології… Можна, але чомусь моя дитина «залипає» лише на TikTok, скаржаться чимало батьків. Дитяча психологиня Ольга Печій радить, як із цим бути. З подробицями Освіторія.
Дорослі часом все ще уявляють спільне проведення часу як передачу досвіду, навчання та повчання. Годі й мріяти про роль мудрого наставника, це — вчорашній день! І навіть пропозиція вчитися чогось нового на рівних з батьками сама по собі не приваблює. Разом із татом опановувати англійську? Вчитися з мамою кататися на ковзанах? Ні, дякую.
Сучасних дітей приваблює те й саме, що й дорослих: роль експерта. Британські психологи вже давно це помітили, тому у дитячих журналах з’явилася рубрика: «Чого не знають дорослі». Скажімо, у виданні для дошкільнят та учнів початкової школи «Анорак» регулярно друкують ті маловідомі факти, якими можна вразити дорослих: «Скорпіони орієнтуються по зірках, їхні легені розташовані нижче, ніж шлунок, а ще вони мають до 12 очей». Також журнали дають рідковживані слова та терміни, які можна нібито ненароком вставити у розмову: «Мамо, я хотів би мати екзоскелет». Все це супроводжують однозначні поради: «Змусь дорослих впасти зі стільця від несподіванки».
Один із батьків може запропонувати дитині здивувати іншого, підказавши, які тексти чи навчальне відео можна використати для цього. Давайте сину чи доньці шанс продемонструвати перевагу: вивчити фокус, переказати те, що почув у навчальному відео TikTok, навчити чогось самих дорослих. Важливо ось що: це, дійсно, має дивувати дорослого. Адже сучасні діти дуже гарно розрізняють удаваний захват та справжній. І якщо відчують, що їх не сприймають як експертів, а ось так хитро чомусь навчають, наступного разу можуть вже не зацікавитися таким.
«Мою дитину геть нічого не цікавить». Психологи переконані, що відсутність інтересів — симптом важких психічних розладів. І таку фразу часто можна почути від батьків. Що це – так багато хворих дітей? Звісно, ні. Просто під «нічим» дорослі мають на увазі «нічим таким, що вони схвалюють». Аніме? Там негативне мислення та жорстокість. Гра Genshin Impact? Це ігрова спільнота, якісь незнайомі небезпечні люди.
Фанфіки? Що нормального у написанні текстів про секс та любовні страждання? K-pop? Хіба це музика — ті солоденькі хлопчики, усі на одне обличчя?
Фахівці радять забути упередження, зосередитися на усьому корисному в захопленні дитини, ознайомитися з деталями та запропонувати спільну діяльність. Вона точно може принести користь у навчанні дитини! Якщо запропонуєте доньці, що пише фанфіки, стати бетою (тобто редагувати текст), разом зможете розібрати помилки, обрати більш милозвучні фрази українською або знайти найкращі порівняння. І хай це буде малореалістична історія про школярку, в яку закохався кіногерой. Якщо не хочете все зіпсувати, жодної критики стосовно змісту та персонажів!
Якщо разом переглянути курс про те, як малювати персонажів аніме, та спробувати на практиці, можна порівняти з класичним малюнком, повторити анатомію людини, подискутувати про вибір кольорів, розвиваючи художній смак. А є й такі старшокласники, які починають вивчати східні мови, щоб ознайомитися на оригіналі з улюбленими історіями. Подобається «Венздей»? А що, як зробити разом презентацію-порівняння усіх акторок, які грали цю роль?
Порада проста: розвивайте дитину з тим матеріалом, який подобається їй, а не вам.
Зробіть щось нове та по-справжньому значуще на їхніх очах. Батьки, напишіть текст на конкурс, розберіться, чому не працює електроприлад, почитайте один одному книгу вголос. Важливо, щоб у курсі була уся родина, варто з усіма порадитися, поділитися переживаннями або ж діти мають бути свідками процесу, хай навіть вони зайняті своїми справами. Питання навіть не в тому, аби дитина почала копіювати саме цю дію. Досить того, що вона бачить ваше зацікавлення такою собі мінізагадкою, напруження та хвилювання, коли щось не виходить, щиру радість, коли вдалося впоратися. Діти легко відгукуються на емоції, тож будь-яка творча справа дорослих може стати натхненням для дитини, а це, звісно, сприяє інтелектуальному та креативному розвитку.
Сучасна дитина значно охочіше відгукнеться на пропозицію чимось зайнятися, якщо у підсумку має вийти матеріал, яким можна поділитися з іншими. Наприклад, у соцмережах. Або продемонструвати друзям, у класі, на тематичних форумах.
Шкільні вправи — це такий собі тренажер, їх виконанням нікого не вразиш і не зацікавиш. А ще учні чудово розуміють, що це «не по-справжньому». Звісно, один із виходів: конкурси, проєкти. Та можна вигадати щось і родиною. Математичні приклади у зошиті — лише для вчителя, а ось відео про те, як юний школяр у магазині купує максимум необхідних продуктів за 100 грн, можна показати всім.
Саморобки, кулінарні вироби, танці, зачіски — це чудово, якщо у дитини є такий хист. А як ні? Запропонуйте ідею, яка сподобається доні чи синочку, й вони вам цього не забудуть. Підберіть сучасну музику під вірш українського класика. Зробіть цікавий україномовний стислий переказ популярних фільмів. Повторіть фізичні закони, але у кадрі хай «говорить» не дитина, а пухнастий улюбленець, а проілюструвати можна його кумедними діями. Наприклад, закон всесвітнього тяжіння Ньютона — стрибками котика чи його спостереженням за падінням яблука.
Пам’ятайте: ніщо так не надихає дитину, як емоції. Якщо хочете прищепити любов до літератури, розкажіть про улюблені книжки та вірші, хай кривуваті, які саме ви склали у 10 класі. Зазвичай усі батьки, якщо їх розпитують діти, удають, ніби були четвірочниками й відмінниками та робили лише те, що казав учитель. Але не це мотивує, бо у такому ідеальному минулому не видно ваших переживань. А ось чіпляють особисті стосунки з тим чи іншим шкільним предметом. Краще відверто розкажіть, як нудьгували на уроках історії та раптом новий вчитель зацікавив вас козацькою добою. Або про те, як конфліктували з учителем математики, але на гуртку юних авіаторів треба було робити розрахунки, тож самостійно наздоганяли прогалини. Або про першу доповідь з біології, на якій так нервували, що не змогли вичавити ані слова. Гумор запам’ятовується значно краще, ніж «правильні» спогади.
Згадайте про те, чого вчили інакше, ніж нині: наприклад, океанів тоді називали 4, а нині — 5, а планет Сонячної системи — 9, а не 8, як зараз. Подивіться разом ваші фотокартки шкільного віку, знайдіть в інтернеті підручники, за якими вчилися ви чи навіть дідусі та бабусі. Не пошкодуйте на це часу на канікулах, і побачите: ставлення до певної науки в дитини покращиться.
{{read_more|Читайте також| 5879, 3004}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram