Кей-поп стрімко шириться планетою. 

Жанр зародився у Південній Кореї в 90-х, і з того часу його популярність вийшла далеко за межі країни. 

Кей-попери збирають стадіони в усьому світі, а їхні релізи розходяться мільйонними накладами. 

Із південнокорейськими музикантами записують дуети топові західні зірки – Леді Гага, Каньє Вест, Grimes, Snoop Dogg та інші.

Кей-поп – важливий аспект культурного експорту Південної Кореї. При місцевому міністерстві культури працює окремий підрозділ, що фінансує жанр і популяризує його в світі. 

Концерти кей-поп-артистів навіть допомагають примиритися країні з її тоталітарним північним сусідом.

В Україні кей-поп теж має прихильників. Вперше про нього у нас заговорили в 2012-му, коли артист Psy порвав YouTube зі своїм Gangnam Style. Тим не менш, у наших краях жанр все ще залишається малозрозумілим явищем.

То в чому секрет популярності кей-попу і чим він може зацікавити місцевих меломанів? 

Давайте розберемося!

Що таке кей-поп?

Якщо зовсім просто і коротко, кей-поп – це популярна музика родом із Південної Кореї. 

Вперше це слово використав сеульський журналіст Чо Х’юн Джін у матеріалі для американського музичного видання Billboard у 1999-му.

"Кей-попом" південнокорейську музику називають переважно на Заході. У себе на батьківщині жанр носить назви "гайо" (Gayo) або "халью" (Hallyu).

Як з’явився жанр?

Батьком кей-попу вважається продюсер Лі Су-ман

Хлопець вчився на програміста у Каліфорнійському університеті й там відкрив для себе поп-зірок, кліпи яких цілодобово крутили на MTV. 

Повернувшись додому, Лі загорівся бажанням побудувати у Південній Кореї місцевий шоу-бізнес, який нічим не поступатиметься американському, а згодом і конкуруватиме з ним.

У 1995-му Су-ман відкрив компанію SM Entertainment. Як з конвеєра на слухачів посипалися хлопчачі та дівочі поп-гурти, створені за західною моделлю. 

У продюсера швидко з’явилися однодумці. Всього за рік музикант Янг Х’юн-сук оголосив про створення аналогічної компанії YG Entertainment, а у 1997-му до них долучився співак Джі Ю Парк зі своєю JYP Entertainment Corporation.

Ці три кити кей-попу досі визначають, куди дме вітер у жанрі. Вони тримають найпопулярніших південнокорейських артистів у своїх міцних корпоративних руках.

Чим особливий кей-поп?

Кей-поп-артисти проходять специфічну систему навчання. 

Підлітками вони потрапляють до тренувальних таборів, де вчаться співати, танцювати, виступати на сцені та поводитися на публіці. 

Після виснажливих років тренувань хлопці та дівчата або стають професійними музикантами, або визнаються профнепридатними і повертаються до звичного життя. 

Ідеальний вік для початку зіркової кар’єри у Південній Кореї – 17-19 років.

Процес "ліплення" майбутніх артистів цікавий сам по собі, тому південнокорейські продюсери часто демонструють його на всю країну в телевізійних реаліті-шоу. 

Звідси й ростуть ноги "Фабрики зірок" та інших подібних проектів.

Музично кей-поп – це суміш популярної музики західного зразка і вуличного хіп-хопу. Також жанр перегукується із роком і танцювальною електронікою.

Більшість кей-поп-пісень звучать корейською, а у приспівах подекуди можна почути популярні англомовні фрази. 

З ростом популярності кей-попу серед західних слухачів такі артисти все частіше записують окремі релізи англійською.

Кей-поп-артисти схожі на героїв аніме. Вони вдягаються у яскраві, або навпаки, стримані чорно-білі костюми. Зачіски теж варіюються – від акуратних і більш-менш звичних до феєрій в усіх кольорах веселки. 

Насправді кей-попери можуть виглядати як завгодно, головне – аби це впадало в очі слухачів і дивувало їх.

Кількість учасників кей-поп-гуртів часто доходить до десятка. Ті, хто не задіяні у співі, працюють на підтанцьовці. Концертні шоу доповнюються відеоартом і спецефектами.

Хто головні герої кей-попу?

Seo Taiji and Boys. Знаковий гурт для корейської музики початку 90-х. 

Цікаво, що стосунку до кей-попу бенд фактично не має, але без нього жанру не існувало б. Адже саме у Seo Taiji and Boys починав згаданий вище Янг Х’юн-сук, що у 1996-му заснував компанію YG Entertainment.

Музиканти першими у Південній Кореї інтегрували реп у популярну музику і випускали гостросоціальні пісні. Після трьох альбомів вони розбіглися.

H.O.T. Перший кей-поп-гурт у класичному вигляді. У 1996-му бойз-бенд із п’яти вокалістів сформувала компанія SM Entertainment. 

У 2001-му продюсери розпустили колектив, а обурені фанати у відповідь влаштували протест під вікнами корпорації. 

У 2018-му H.O.T. зібралися знову для концерту на сеульському стадіоні.

Psy. Той самий артист, що зламав лічильник YouTube. Наразі його вірусний Gangnam Style переглянули 3,6 млрд разів. 

Парк Дже-санг (справжнє ім’я музиканта) – один із небагатьох корейських артистів, що вчився у славнозвісному музичному коледжі Берклі. 

Творчість Psy неодноразово забороняли в Південній Кореї через провокативний зміст. 

Від 2019-го музикант керує власним лейблом P Nation.

BTS (Bangtan Boys). Наразі найвідоміший і найуспішніший кей-поп-гурт у світі. 

Музикантам респектують західні зірки від Queen до Каньє Веста. Учасники гурту – посли ЮНІСЕФ. 

А ще BTS – перший не англомовний гурт, що зібрав лондонський стадіон Уемблі.

Гурт співає про психологічні проблеми молоді, примудряючись цитувати Ніцше, Еріха Фромма та інших відомих філософів.

Girls' Generation. Один із найвідоміших гьорлз-бендів Південної Кореї. У 2007-му його сформували дев’ятеро вокалісток. 

За кілька років Girls' Generation пробилися за кордон, а їхні альбоми почали видавати у США. 

У 2017-му дівчата вирішили відпочити від гурту і зараз займаються сольними кар’єрами.

Exo. Цей бойз-бенд частіше інших звертається до хаус-музики та трепу. Дебютний альбом музикантів, ХОХО (2013), продався у Південній Кореї у кількості пів мільйону копій. 

Вокалісти співають корейською, японською та мандаринською. 

У 2014-му їх назбиралося аж дванадцять, через що Ехо довелося розділитися на дві окремі формації: Ехо-К та Ехо-М.

Big Bang. У 2011-му музиканти отримали європейську премію MTV за найкращий виступ, а за рік їхній міні-альбом Alive став першим корейським релізом, що потрапив до топ-200 чарту Billboard. 

У 2017-му Big Bang призупинили кар’єру через службу в армії (закон у Південній Кореї єдиний для всіх), а минулого року повернулися на сцену.

Red Velvet. Назва гьорлз-бенду позначає його два окремі музичні напрямки: Red – поп-музика та електроніка, Velvet – більш жорсткий хіп-хоп та R`n`B. 

Про Red Velvet писали Time, Billboard та інші авторитетні видання.

Blackpink. Чи не найхайповіший корейський гьорлз-бенд, що стрімко вривається у чарти.  

Нещодавно Blackpink заспівали дуетом із Леді Гагою в її новому треці Sour Candy.

То чому ж кей-поп настільки популярний у світі?

Кей-поп-артистів не просто так називають ідолами. Бо ідоли – це більше, ніж артисти у звичному розумінні цього слова. Вони скоріше нагадують художніх персонажів із визначеною зовнішністю та характерами. 

Аби стати ідолом, потрібно залишити звичне життя в минулому, відректися від своєї ідентичності і буквально жити на сцені, відіграючи певну роль.

Спостерігати за вигаданим героєм завжди цікавіше, ніж за середньостатистичною зіркою із горою регалій та релізів, але без яскравого образу

Для вигаданих героїв не існує кордонів. Звідси і натовпи фанатів по всьому світу, які радіють, засмучуються, сміються і плачуть разом зі своїми кумирами. Бо вони такі далекі, й такі близькі.

"Популярність кей-попу можна порівняти з бітломанією, – вважає Павло Шилько, шоумен, ведучий та генеральний продюсер музичної премії YUNA. 

Ці гурти зроблені за лекалами американських бойз-бендів типу Backstreet Boys та N`Sync. Південнокорейські співаки та співачки мають милу зовнішність, що привертає увагу багатьох слухачів незалежно від прописки. Пісні, костюми та віджеїнг створені на найвищому рівні. 

При цьому кей-поп – це більшою мірою продукт, ніж музика".

Виходить, бути кей-поп-артистом – це ідилія?

Аж ніяк. Музична кар’єра у Південній Кореї – це не так привілей, як випробування.

У західних ЗМІ вистачає розслідувань про зворотний бік кей-поп-медалі. 

BBC обурюється "рабськими контрактами", які продюсери підписують зі своїми підопічними. 

Такий тиск і навантаження витримують не всі. У 1996-му пішов із життя співак Сео Джі-вон, а в 2017-му через депресію наклав на себе руки Кім Джонгх’юн, вокаліст бойз-бенду Shinee.

Про психологічні проблеми зірок кей-попу цього березня написали у The Guardian. 

Їхнє ментальне здоров’я може похитнути не лише конвеєрна робота. Хакери зливають в інтернет інтимні фото та відео артистів (нагадаємо, серед них є і неповнолітні). А хейтери критикують їхню зовнішність і "погані пісні". 

Через кібербулінг у 2019-му пішли з життя одразу дві співачки – Суллі та Гу Хара.

Як до кей-попу ставляться в Україні?

Армії фанатів кей-попу є в різних містах України. Слово "армія" тут не випадкове, адже саме так називають фан-клуби артистів жанру.

Найбільш популярним серед місцевих слухачів є згаданий вище гурт BTS. На початку цього року українські фанати влаштували в соцмережах флешмоб #BTSComeToUkraine, аби музиканти звернули на них увагу і приїхали до нас із концертом.

Представниця української армії BTS Ярослава Братусь розповідає, що творчість південнокорейського гурту цікавить не лише підлітків. 32 роки – таким є середній вік прихильників BTS в Україні.

"У популярності кей-попу в Україні немає сумнівів. Мої діти в захваті від цих музикантів, – зізнається Павло Шилько.

Чому наші артисти можуть навчитися у південнокорейських? Перш за все – дисциплінованості. Ці гурти працюють як злагоджені машини, які не дають збоїв".

Чи можуть кей-поп-артисти приїхати до нас?

Під час флешмобу #BTSComeToUkraine українська армія гурту активно тегала у постах концертне агентство Pop Corn CA

Компанія вже привозила в Україну Imagine Dragons, Franz Ferdinand, Foals та інших актуальних закордонних артистів, на черзі – Стінг, Pixies, Ghostmane і не тільки.

Вже півроку Pop Corn CA придивляється до артистів із Південної Кореї. Засновниця компанії Лідія Клов зізнається, що з одним кей-поп-артистом ведуться переговори. 

"Наш ринок поки не в тому стані, аби вдовольнити очікування кей-поп-артистів бодай на папері

Інакше кажучи, валовий прибуток, який може запропонувати Україна, далекий від їхніх сподівань", – додає вона.

Про високі гонорари кей-поп-артистів говорить і Павло Шилько: "Кілька років тому я шукав кей-поп-гурти для одного казахського замовника. 

В залежності від популярності їхні розцінки варіюються від $600-700 тисяч до мільйона

Найдорожчі – BTS, бо від них зараз весь світ на вухах. Думаю, якби ці музиканти виступили у Палаці спорту, був би солдаут".

Через карантин концертна індустрія в усьому світі обвалилася щонайменше до кінця року. 

Але, на думку експертів, українські слухачі готові до таких концертів і можна сподіватися, що рано чи пізно кей-поп-зірки до нас таки дістануться.

Пилип Пухарєв, спеціально для УП.Життя