Назва Україна з’явилась наприкінці XII століття. Уперше її вжито в Іпатіївському літописі. Яке ж значення мало тоді слово Україна, науковці з’ясовують і досі. Їхні думки наводить філологиня, засновниця телеграм-каналу Gramota.ua.
Слово Україна пов’язують зі словом «край», тобто країна, батьківщина. Річ у тім, що у праслов’янській мові слово krajь означало «відрізок, шматок землі». Мовознавці вважають, що згодом від цього слова за допомогою суфікса -in(a) утворилося слово країна.
У тій же праслов’янській мові існувало й слово ukrajь, тобто відділений шматок землі. Тож цілком імовірно, що українами спершу називали окремі, відділені від основної, території.
Такою територією за часів Київської Русі могло бути окреме князівство. А оскільки автор Іпатіївського літопису називає Україною лише одну – Переяславську землю, яка була окремим князівством, то версія походження цього слова стає схожою на правду.
Згодом українами називали й решту князівств, тому цілком можливо, що у пізніші часи під словом «україна» стали розуміти цілу територію, на якій були ось ці колишні князівства.
Дехто вважає, що слово Україна походить від слова «край», тобто прикордонна територія. Однак ця версія менш переконлива, оскільки історики вважають, що на той час тодішні землі Київської Русі ні з чим не межували, хіба що з половецьким степом.
Деякі дослідники вважають, що Україна складається з двох слів: у (тобто всередині) + країна, що = у країні. Слово могло означати землі, які входили до складу Київської Русі.
Ох і нелегке ж це питання – з’ясовувати походження слів (а особливо власних назв), хоч і яке цікаве!
Джерело фото Depositphotos
{{read_more|Читайте також| 5634, 5696}}
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram