Конституція України гарантує право кожної людини отримати початкову та середню освіту. Проте коли мова йде про дітей з обмеженими можливостями, виникають складнощі з дотриманням цього конституційного права. В Україні з 2008 року велись дискусії про впровадження інклюзиву у навчальних закладах, а лише у 2016 році було запроваджено законопроект інклюзивної освіти. Як він реалізується, дізнавалася “Освіта Нова”. 

Врізка про інклюзив:
Згідно з концепцією розвитку інклюзивної освіти Міністерства охорони здоров'я від жовтня 2010 року, інклюзивне навчання - це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних  особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей»

Осінь 2013 року. Богдан Чиборак живе на два міста – рідний Івано-Франківськ, де є робота та дім, та Львів, де у школі навчається донечка з вадою слуху. Донька задоволена. У цьому класі з неї не глузують, почувається такою, як всі.

Перед тим, як вибрати навчальний заклад для доньки, Богдан довго вагався. Зупинився на 95-й школі у Львові, де є індивідуальні класи для дітей із особливими потребами. Донька провчилась там 2013-2014 навчальний рік, проте потім довелось перевестись у звичайну загальноосвітню школу у Івано-Франківську. Враження про інклюзив у чоловіка позитивні:

У школі було облаштовано все для таких дітей. Був індивідуальний клас, де з ними займались вчителі. Проблем із навчанням у школі не було.

Ми починали потужний проект і зараз він вийшов на якісний рівень

Інклюзивні класи можуть бути при будь-якій загальноосвітній школі. Єдина умова – аби клас нараховував до 20 учнів. Ініціатором проекту впровадження інклюзивної освіти став Ярослав Грибальський, голова правління громадської організації Львівське обласне відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів», координатор українсько-канадського проекту «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами» у Львівській області. Він вже не один рік займається допомогою маломобільним людям та людям із особливими потребами адаптуватись у суспільстві.

Інклюзивні рішення, які працюють в Україні

Пан Ярослав сам на інвалідному візку. У 19 років отримав травму хребта і втратив можливість нормально пересуватись. Адаптуватись було важко, але знайшов у собі сили і допомагає знайти сили таким, як сам. Він наголошує, що надзвичайно важливо працювати з дітьми з обмеженими можливостями, вчити їх взаємодіяти із суспільством. Тому у 2008 році спільно із канадськими колегами реалізовув Українсько-канадський проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами»:

Ми починали потужний проект і зараз він вийшов на якісний рівень. Ще у 2008 році, коли проект був пілотним, на нас дивились та казали: «Дивина!». Вважали, що це – крок до еволюції.

Протягом 2008-2013 року проект фінансувався Канадським агентством міжнародного розвитку. Протягом цього часу велись дискусії щодо допомоги мало мобільний дітям отримувати освіту на рівні із іншими дітьми, проводились семінари та навчання для вчителів, як працювати із особливими дітками. Дискусії дали результат 16 грудня 2009 року, коли Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю і зобов’язалась виконувати її. Зокрема стаття 24 цієї конвенції передбачає саме забезпечення освітою дітей із обмеженими можливостями.

У грудні 2016 року було запроваджено проект реформ і в травні 2017 року Верховна Рада України прийняла зміни до закону "Про освіту" щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг. Тож коли проблема була почута, пан Ярослав відсторонився. Проте чоловік і далі спостерігає за розвитком справи і висловлює свою думку про виконання законопроекту:

Думаю, необхідно ще кілька років, щоб люди змінили сприйняття проблеми. У кожному середовищі по-різному сформоване ментальне ставлення, тобто те, що батьки здорових дітей не завжди хочуть, щоб їхні діти вчились із хворими дітьми, аби не псувати їм психіку. Але зараз є закон і ми зобов’язані його дотримувати.

Львів – один з найперших

Саме завдяки канадсько-українському проекту ідея інклюзивної освіти почала активно розвиватись. Любомира Мандзій, директор департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, каже, що Львівщина - один із регіонів України, де активно розвивається інклюзивна освіта, адже дітей, які її потребують, немало.

Інклюзивні рішення, які працюють в Україні

За даними Мандзій, у 2016-2017 навчальному році – 158 дітей з особливими освітніми потребами шкільного віку, з них – 125 дітей з інвалідністю. 65 навчальних закладів організували інклюзивне навчання для дітей з обмеженими функціональними можливостями (це – 114 класів); 21 дитина з особливими освітніми потребами дошкільного віку (19 – з інвалідністю); 9 ДНЗ (12 груп). Однією з умов запровадження та розвитку інклюзивного навчання є введення у штатні розписи навчальних закладів посад асистентів вчителя: у 2016/2017 н. р. 86 асистентів вчителя та 9 асистентів вихователя.

Поряд із традиційними закладами спеціальної освіти у Львові розвиваються новаторські заклади реабілітаційного напряму: навчально-реабілітаційний центр “Джерело”, “Центр реабілітації”.

У СШ № 82 м. Львова успішно впроваджувалась програма інтегрованого навчання дітей із дитячим церебральним паралічем, школа-садок “Левеня” - для дітей з вадами зору. Ці школи стали опорними для області, - говорить Любомира Мандзій.

Інклюзивні рішення, які реально працюють

З 2007 року громадська організація «Міжнародний центр розвитку і лідерства» працює задля досягнення найвищих стандартів у системі захисту прав дітей в Україні. Одним з ключових напрямів роботи організації є протидія дискримінації дітей з інвалідністю.

У нашому законодавстві зазначено, що кожна дитина має право на освіту. Проте багато батьків дітей з інвалідністю не мають змоги влаштувати своїх дітей до школи. Часто їм наполегливо «пропонують» навчання вдома, тому більшість батьків в розпачі, не знають, як захистити свої права», - говорить Дарія Лаврент'єва, представник організації, менеджер проектів з протидії дискримінації дітей з інвалідністю та деінституалізації. Організація активно діє на нівелювання стереотипів, які існують в суспільстві.

 

Основним нашим завданням було показати, що інклюзивна освіта в Україні може існувати, і навіть більше – вже існує в деяких школах. Щоб ця інформація була в зручному доступі, ми створили інтерактивну карту, яку поширили через свою сторінку у Facebook. Спочатку карта обмежувалася лише Києвом, потім розширили її на область. Наразі є карта шкіл з інклюзивною освітою Київської, Львівської, Херсонської, Хмельницької областей, - говорить Лаврент'єва.

За даними карт в Україні працює 329 закладів освіти, які ввели інклюзив. 

Інклюзивні рішення, які працюють в Україні

На карті представлені адреси та телефони шкіл, а також інформація стосовно кількості інклюзивних класів, учнів та спеціального персоналу в кожній школі. Користуватися картою просто. Знаходите свій населений пункт у полі пошуку по назві на карті. Повний список шкіл бачете, натиснувши на одну або декілька категорій “Райони” на лівій панелі карти. Завдяки такому інструменту батьки дітей з особливими освітніми потребами можуть дізнатися про школи, у яких вже є інклюзивні класи та куди вони можуть влаштувати свою дитину.

За принципом карт, де є вказані навчальні заклади із інклюзивною освітою, пані Зоя Бойко знайшла садочок для своєї восьмирічної доньки Насті, яка народилась із вадою розумового розвитку. Коли дівчинка ходила інклюзивну групу дитячого садка, вона добре себе почувала, змінилась на краще, почала спілкуватись з дітьми, стала соціалізованою, говорить жінка.

Для таких діток як моя Настя, кожен зайвий звук дає бурхливу реакцію. Наприклад, вона може стукнути чимось по столу й закричати. Дітки у садочку її розуміли і починали тихіше розмовляти. Із садочку дитина повинна розуміти, що діти є різні, але всім потрібно соціалізовуватись і жити разом у суспільстві, - говорить пані Зоя.

Зараз вона активно шукає школу для доньки, постійно моніторить карту. Каже, раніше у її Соломянському районі Києва шкіл із інклюзивом не було, але десь місяць тому з’явились:

Я впевнена, що інклюзивна освіта допомагає іншим дітям усвідомити, що є й такі дітки, яким потрібна допомога. У садочку інші дітки допомагали моїй Насті то в туалет сходити, то по сходах піднятись. Тому я дуже хочу, щоб проект інклюзивної освіти запрацював на всі 100%.

«Освіта нова» звернулась у садочок №602 міста Києва, де є інклюзивне навчання, орієнтоване на діток із вадами слуху. Там для особливих діток створені всі особливі умови – проводяться спеціальні заняття, з дітьми займається психолог та логопед. У 2011 році у садочку провели навчальний експеримент, після якого зробили висновок, що таке навчання проводити потрібно, і всі групи перейшли на інклюзив.

Спочатку було важко, бо все нове – це завжди важко. Але тепер ми звикли і раді бачити у своїх стінах всіх діток, - додає керівник дошкільного закладу №602 у місті Київ.

 Уляна Бойчук, “Освіта Нова”