Історія циклічна і все повторюється — ми не раз чули цю тезу. У ці дні ми отримали чергове підтвердження цьому: росія вкотре намагається нас завоювати, а ми даємо гідну відсіч ворогу. Леся Юрчишин, учителька історії, зібрала для Освіторії 5 прикладів циклічності історії, які вразять вас і ваших дітей.
20 лютого 2014 року українці оплакували Героїв Небесної Сотні, а російська федерація, дочекавшись завершення зимової олімпіади в Сочі, розпочала анексію Автономної Республіки Крим.
16 березня під дулами «зелених чоловічків» — російських військових був проведений фейковий референдум у Криму. 18 березня — АР Крим була офіційно анексована, а «російська весна» прийшла і на територію Донецької та Луганської областей.
Саме в той час я відчула, як історія зі статусу звичайного предмета шкільної програми стала питанням національної ваги, а зацікавлення нею і у пересічних українців, і у школярів зросло в геометричній прогресії.
Як виявилось, історія циклічна і має здатність повторюватись.
Мабуть, для того, щоб ми таки ретельно засвоїли всі її уроки і вийшли на новий цивілізаційний рівень. Ця добірка історичних аналогій та паралелей не є вичерпною, оскільки боротьба українців за свою незалежність охоплює кілька сторіч. Я зібрала 5 епізодів історії, що вивчаються у школі, і максимально адаптувала їх до загального рівня розуміння. Тож ви спільно з учнями різних класів зможете прослідкувати циклічність історії.
Уперше Кримський півострів увійшов до складу російської імперії у 1783 році. Процедура була доволі цікава: спочатку, завдяки українським козакам, російсько-турецька війна 1768–1774 рр. завершилась Кючук-Кайнарджійським мирним договором, за яким проголошувалась незалежність Кримського ханства та кубанських татар і від Османської імперії, і від росії. А далі почалися внутрішні чвари між представниками роду Гераїв, яких підтримували російські військові сили. Тож у 1783 Шагін Гірей зрікся влади, і територія Криму офіційно стала російською.
Наступне століття росія активно проводила колонізацію південних українських земель, замінюючи географічні назви з ознаками національної приналежності на будь-які інші.
Нагадаємо тільки, що за вірну службу імперії на військових фронтах Нова (Підпільненська) Січ ще у 1775 була зруйнована.
«Захищаючи» православне населення Османської імперії, росія розпочала чергову війну — Східну (Кримську) 1853–1856 років. Через військові невдачі, пов’язані значною мірою зі вступом у війну Великої Британії, Франції, Сардинського королівства, військовий міністр наказав «переселити від моря всіх прибережних жителів магометанського віросповідання у внутрішні губернії».
Анексія Криму у 2014 році відбулася за ще одним дуже схожим сценарієм — у березні 1938 Адольф Гітлер також урочисто ввів німецькі війська в Австрію, провів там референдум і здійснив аншлюз німецького народу.
Джерело: Facing History and Ourselves
Подивіться тільки на бюлетень для голосування. Чи багато людей могло відповісти «ні» у таких умовах тотальної пропаганди?
«Народне голосування (Референдум) та Великий Німецький Райх. Возз’єднання Австрії з Німецькою імперією, 1938 рік».
Запитання для голосування: «Погодьтеся та проголосуйте за нашого фюрера (вождя) Адольфа Гітлера».
Варіанти відповіді: ТАК або НІ.
Пропагандистський прийом «захисту всіх православних» чи «захисту російськомовних» теж не новий.
У вересні 1938 року Гітлер дуже хвилювався за долю німців Судетської області Чехословацької республіки. Так сильно хвилювався, а Велика Британія та Франція так сильно хотіли зберегти мир будь-якою ціною, що підписали Мюнхенську угоду 30 вересня 1938 року навіть без участі чехословацького уряду і погодилися на передання тих територій Третьому рейху. Карикатури того часу дуже промовисті.
Напис: «Шшшш! Він зараз буде поводитись тихіше — можливо!»
Джерело: Amazon
Написи на карикатурі: «Чеська криза» — на дерев’яному містку, «війна» — скеля під містком, «мир» — на іншому боці прірви.
Джерело: A Pluriliteracies Approach to Teaching for Learning Arguing History IV – Appeasement
14 березня 1939 року ще одну цікаву карту надрукував американський журнал Look — «Наступна європейська війна почнеться в Україні». Детальніший розбір карти показує, що і заокеанські експерти переоцінили роль і значення нацистської пропаганди, приписавши їм недосяжні цілі.
Принагідно згадаю, що на території України Друга світова війна почалась фактично 15 березня 1939 року — саме тоді угорські війська (дружні Німеччині) вдерлися на територію нового державного утворення — Карпатської України, яка не могла відстояти свою щойно проголошену незалежність перед силами противника, що переважали.
Наступним здобутком Німеччини стала Польща. На самому початку Німеччина навіть спробувала зробити себе «жертвою»: нібито поляки перші напали і бідним німцям довелося просто захищатися (Гляйвіцька провокація).
Велика Британія та Франція, звісно ж, висловили велику стурбованість, оголосили війну Німеччині, але до 10 травня 1940 року жодних активних дій на Західному фронті не вели. Тому той період війни навіть назвали «Дивною/Сидячою».
22 червня 1941 року близько 4.30 ранку німецький посол вручив Молотову ноту про оголошення війни СРСР з одночасним її початком. Були навіть наведені мотиви такого вчинку — радянський уряд вороже ставиться до Німеччини, російські війська сконцентровані на східному кордоні Німеччини, тому Райх змушений застосувати контрзаходи.
Більшість сучасних дослідників сходяться на тому, що й справді СРСР готувався до повномасштабної війни, і Німеччина їх просто випередила. Але такий «віроломний напад» дозволив СРСР на післявоєнних конференціях активно займати позицію «жертви».
Натомість попередні 1,5 роки співпраці з Німеччиною та агресії проти Польщі, балтійських країн, Фінляндії поступово замовчувалися та «стиралися» з пам’яті.
Нагадаю, за умовами таємного протоколу до Пакту про ненапад (Молотова-Ріббентропа) 23 серпня 1939 року СРСР і Німеччина ділили Європу між собою.
17 вересня 1939 року саме СРСР розпочав «визвольний похід» братніх народів на Західну Україну та Західну Білорусь і, провівши референдум, включив ці регіони до складу УРСР. Далі місцеве населення зазнало всіх можливих репресій і утисків.
Офіційно декларований «Золотий вересень» у народі зразу ж охрестили «Чорним вереснем».
Окремо хочу зауважити, що історики фашистами називають саме Італію часів Беніто Муссоліні та Іспанію часів Франциско Франко. Ключова відмінність між фашистами та німецькими нацистами — расова теорія. Важливо історично коректно вживати ці терміни.
Стратегія проведення референдумів та створення окремих республік теж не нова. Ще у 1917–1918 роках більшовицькі сили спочатку окремо проголосили Донецько-Криворізьку Радянську Республіку, Одеську Радянську Республіку, Радянську Соціалістичну Республіку Тавриди. А вже у 1919 об’єднали вказані території в Українську Соціалістичну Радянську Республіку, яка висловила «вільну волю» і 30 грудня 1922 року стала співзасновницею Союзу соціалістичних радянських республік (з 1936 — СРСР).
Про те, якою була ця самостійність, чітко видно на карті адміністративно-територіального поділу станом на 1 серпня 1925 року: 41 округ та Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка, які повинні були виконувати вказівки безпосередньо з Москви.
Джерело: Вікіпедія
Новітню агресію російської федерації можна починати із замороженого конфлікту в Придністров’ї, Першої та Другої Чеченських воєн.
У вересні-листопаді 2003 року вся Україна спостерігала за незаконним російським будівництвом дамби в Керченській протоці, яка впритул наблизилася до українського острова Тузла.
Мене, тоді ще 10-класницю, ця ситуація страшенно обурювала і насторожувала.
Як і постійне продовження терміну базуванням російського Чорноморського флоту в українському Севастополі.
У 2008 році росія, назвавши свої дії спочатку «примушуванням до миру», а згодом «миротворчою місією», втрутилась у внутрішні справи Грузії: ввела свої війська в грузинські регіони Абхазії та Південної Осетії.
Світова спільнота всіляко висловлювала стурбованість. Президент Франції Ніколя Саркозі був долучений до розробки 6-пунктного плану перемир’я, а кінцеві висновки і Парламентської Асамблеї Ради Європи, і Міжнародного Суду ООН, і Європейського Парламенту хоч і підтверджували територіальну цілісність Грузії, але покладали відповідальність за надмірне використання сили й етнічні чистки на обидві держави.
Ще багато паралелей у мене викликає використання російською армією «гарматного м’яса» та постійне випалювання землі — масове знищення цивільної інфраструктури. Страшно уявити, скільки українців стали жертвами такої ж совєтської стратегії в роки Другої світової війни, адже наявні сучасні дані дуже і дуже приблизні.
Зараз мені бачиться, що її величність Історія значно прихильніша до нас.
Якби український народ у 1917–1921 роках був хоча б наполовину такий єдиний у своєму пориві захищати рідну землю і називати окупанта окупантом, якби Армія УНР, Галицька Армія ЗУНР, Карпатська Січ та Українська Повстанська Армія отримали хоч трішечки міжнародної підтримки і військової допомоги, як ми маємо зараз, ми мали б зовсім інший світ.
Але в історії немає слова «якби», і вона точно не пробачає тих, хто не вчиться на її уроках. «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього» — сказав Максим Рильський. А гасло «Слава Україні! Героям Слава!» ми всі вже точно вивчили. Тож уперед — пишемо нову сторінку нашої перемоги.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram