Співзасновник експериментальної Школи «Афіни» Олексій Грєков розкрив секрет, як втілювати гейміфікацію в освітній процес, щоб вона гарантовано працювала.
Коли говорять про гейміфікацію освіти, найчастіше мають на увазі, що дорослі дяді чи тьоті повинні взяти програмний матеріал будь-якого навчального предмета й упакувати його в цікаву ігрову оболонку.
Найчастіше так і відбувається... тільки виникає проблема – дітей ця гра нічим не приваблює, їм просто не цікаво.
Але чому? Адже діти люблять грати! Вони годинами можуть проходити складний рівень якої-небудь «безідейної» і «беззмістовної» гри!
А річ у тім, що цікаву гру створила команда професіоналів-ігротехників: психологів, письменників, художників, композиторів і програмістів!
Так, ігротехнік – це професія, і, на жаль, в Україні таких професіоналів вкрай мало.
Але почекайте, може, ми помиляємося? Може, вони є, але ми шукаємо не там? Може, вони ще тільки ростуть і вчаться? Хто, як не діти є професіоналами-практиками у сфері гейміфікація? Чому б не дати їм можливість самим створити такі освітні ігри, в які захочеться грати їх друзям?
Ми спробували й у нас вийшло! Уже чотири покоління 8-класників на осінньому триместровому іспиті демонструють створені ними ігри, що водночас допомагають опановувати історію і географію, інформатику та українську мову. Подивіться тільки, на які теми вони створюють ігри!
- Шумери й Вавилон (3500 – 2000 рр. до н. е.)
- Єгипет (1300 – 700 рр. до н.е.)
- Греція і Передня Азія (700 – 300 рр. до н. е.)
- Індія, Китай, Японія і Корея (500 рр. до н.е. – 500 рр. н. е.)
- Рим (300 р. до н.е. – 300 рр. н. е.)
- Північна Європа та Київська Русь (400 рр. – 1200 рр. н.е.) і так далі, аж до Європи в 1700 – 1840 рр. н.е.
Як це відбувається?
Група «розробників» отримує тему згідно з жеребом і приступає до роботи. Зазвичай на розробку йде близько місяця.
Для того, щоб отримати залік, потрібно пояснити спеціальному журі (що складається зі старшокласників) правила гри, продемонструвати блок-схему ігрового алгоритму, а потім зіграти в цю гру разом з журі й своїми однокласниками.
Виграють усі!
Творець гри отримує залік, однокласники вивчають новий матеріал, а старшокласники повторюють пройдене.
Виграємо і ми, дорослі, оскільки теж вчимося – бути такими ж креативними ігротехніками, як і наші талановиті діти.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
Коментарі 1
Алекс
Дуже точно і доречно ! Дійсно, створення алгоритму навчальної гри вимагає високого професіоналізму ( або ж бачення логіки гри зсередини, очима дітей, для яких власне і створюється така гра). Просто так, сісти і надумати - чи вийде? Цікаве і необхідне завдання - жаль, що такі проблеми вирішуються у вузькому колі окремих закладів. Думається, що такі питання зацікавлять дуже великий прошарок освітян. Як було б чудово поширити такий досвід ! Хоча добре й те, що маємо можливість почути про таке - це хоча б надихає на пошук нового в освіті. Редакції Освіті Новій-подяка, приємно читати ваші дописи, серед яких кожен підбере щось особливе для себе. Молодці!
Якщо ви зареєстрований користувач і хочете додати коментар то вам потрібно увійти, або ви можете додати коментар нижче анонімно.