Стан потоку (флоу) – це повна зосередженість на тому, чим ви займаєтесь, яке супроводжують відчуття легкості й задоволення. Чи є він осяянням, яке настає випадково, чи його можна досягти свідомо? Відповідь для BBC шукала письменниця Еліс Робб (Alice Robb).
Американський психолог угорського походження Міхай Чіксентміхайі у дитинстві спостерігав, як дорослі намагалися відновити своє життя в зруйнованій Другою світовою війною Європі. Але у багатьох опускалися руки.
Тоді, ще дитиною, він почав замислюватися про те, що дає нам сенс у житті і робить його вартим зусиль.
Чіксентміхайі згодом переїхав з Угорщини до США, де почав вивчати психологію і насамперед питання, яке не давало йому спокою з дитинства.
Він замислився про те, яку роль у формулі щастя відіграє багатство, але, як показала статистика, гроші не мали особливого значення. Вище базового порогу, необхідного для виживання, збільшення статків мало впливало на задоволення від життя.
І отже, як він пізніше згадував у своєму виступі на TED, він взявся дослідити, «коли і як у повсякденному житті, в нашому звичайному досвіді, ми відчуваємо себе дійсно щасливими?».
Вченому здавалося, що відповідь на це питання треба шукати у людей, які займаються творчістю: художників, музикантів, митців.
Насамперед його зацікавило питання, чому багато творчих людей можуть із завзяттям займатися проєктами, які навряд принесуть їм славу чи багатство.
Можливо, у самому процесі є щось, що приносить задоволення? Заради чого вони готові йти на жертви? Один композитор розповів Чіксентміхайі, що коли робота вдавалася йому, він переживав щось схоже на екстаз.
У такий момент, здавалося, йому не треба було більше думати, він втрачав відчуття часу, і музика просто «лилася». Описи дуже схожого стану Чіксентміхайі пізніше чув від спортсменів, поетів чи шахістів.
Дійсно, в такі миті відбувалося щось особливе. Вчений назвав цей, схожий на транс, змінений стан повного занурення, концентрації, яка не потребує зусиль, станом потоку (flow).
Це було 40 років тому. Відтоді Чіксентміхайі, як і багато інших психологів із різних країн, вивчали досвід гімалайських альпіністів, ченців-домініканців, пастухів племені навахо й тисяч інших людей.
На щастя для всіх нас, дослідники з'ясували, що «потік» не є надбанням виключно митців. Досягти цього стану може кожен із нас, виконуючи свою роботу, займаючись улюбленою справою або спілкуючись з близькими людьми.
Стану потоку притаманні кілька речей.
«Стан потоку – інтенсивне зосередження, яке призводить до відчуття екстазу й абсолютної ясності того, що треба робити в кожну наступну мить, – зазначив Чіксентміхайі у своєму виступі на TED у лютому 2004 року. – Ви усвідомлюєте, що те, що ви хочете зробити, хоча й може бути складним, але є цілком можливим. У вас зникає відчуття часу і себе самого, ви стаєте частиною чогось більшого. І щойно цей стан досягнуто, усе, що б ви не робили, стає вартим будь-яких зусиль».
Дехто називає такий стан найвищої зосередженості «перебуванням у зоні». Втім, хоч би як цей стан не називали, важливо, що він охоплює не тільки свідомість.
Він також супроводжується фізіологічними змінами. Шведське дослідження 2010 року з'ясувало, що в піаністів, які досягали стану потоку, було поглиблене дихання і уповільнене серцебиття. Активувалися навіть м'язи обличчя, приміром, ті, що відповідають за посмішку.
Втім, переваги цього стану виходять далеко за межі миттєвого екстазу. Цей досвід приносить загальне відчуття задоволення і сенсу життя, а також щастя.
У професійній діяльності він пов'язаний з продуктивністю, мотивацією та відданістю справі.
Деякі люди більш схильні до цього стану. Це стосується насамперед особистостей з високим рівнем сумлінності і відкритості досвіду та низьким невротизмом.
Але чи можна навчитися свідомо досягати цього стану, якщо він не трапляється з вами просто так?
Для цього, по-перше, потрібно створити оптимальні умови.
«Основною перешкодою є гучне середовище та спокуси відволіктися», – зауважує Джованні Монета (Giovanni B. Moneta), вчений-психолог із Лондонського університету Метрополітен і автор наукової роботи Positive Psychology: A Critical Introduction.
Те, чим ви займаєтесь, також має значення. «Ця справа повинна бути важливою для вас, значущою і складною, але ми повинні розуміти, що вона нам до снаги», – пояснює науковець.
Стан потоку легше досягти у справі, в якій ми маємо достатньо практики. Пригадайте впевненість досвідченого фігуриста на льоді або співака біля мікрофона.
Відповідним має бути й рівень складності: не надто легким, аби вам не стало нудно, але й не важким, щоби справа не перетворилася на стрес.
Звісно, цей стан далеко не завжди піддається контролю.
Американський автор Стівен Котлер (Steven Kotler), який написав книжку про продуктивність людини «Мистецтво неможливого. Посібник з досягнення неймовірних цілей»б визнає, що, скільки б ми не вивчали фізіологічні й психологічні умови потоку, в більшості випадків, цей стан приходить раптово.
Проте ми можемо збільшити ймовірність його настання.
Як попереджає Монета, робота, пов'язана з завершенням великого проєкту, передбачає набагато більше, ніж екстатичні періоди потоку. Щоби дістатися до фінішної мети, нам доводиться продиратися крізь нудні або надзвичайно складні ділянки роботи.
Якщо потоку вам досягти ніяк не вдається, поставте собі за мету домогтися стану усвідомленості, який по суті є дуже близьким.
«Єдина різниця полягає в тому, що усвідомленість доступна будь-кому практично завжди», – підкреслює Еллен Лангер (Ellen Langer), професор психології з Гарварда й авторка кількох книжок про усвідомленість, творчість і віру.
Стан усвідомленості має майже всі ті переваги, що й потік: «Коли людина перебуває в цьому стані, в неї знижується тиск, і всі інші фізіологічні ознаки свідчать про краще самопочуття. Людина в усвідомленому стані здається іншим харизматичною. Вона здоровіша, щасливіша, в неї кращі стосунки з оточенням. І їй краще вдається те, чим вона займається, – зазначає Лангер. – Ми проводили експерименти за участю симфонічних музикантів, які одного разу виконували музичний твір усвідомлено, а іншим разом «на автоматі» після багатьох репетицій. 90% слухачів, які нічого не знали про дослідження, обирали варіант усвідомленого виконання», – розповідає вчена.
Усвідомленість не обмежена йогою та медитацією, її можна досягти в будь-якій справі. «Спробуйте, приміром, назвати п'ять нових фактів про людину, з якою ви живете, або про щоденний шлях додому. Пошуки нового у тому, що нам добре відомо, змушує нас сприймати світ усвідомлено, – зауважує Лангер. – Коли ви розмовляєте з кимось і вам здається, що ви знаєте, що ця людина скаже, ви майже не слухаєте її. Але щойно ви визнаєте, що ви не знаєте, ваше ставлення стане зовсім іншим. Вам стане цікаво, а цікавість – це зовсім інший вид сприйняття світу. Дізнавшись, що я професійна авторка, мене одного разу спитали, чи часто мені вдається пережити стан потоку. Існує стереотип, що письменники та митці можуть увійти в цю зону за бажанням».
Протягом багатьох років я практикувала деякі елементи, на які вказує Монета, але досягти стану, схожого на потік, мені вдавалося лише кілька разів.
Переважна більшість часу, коли я пишу, більше нагадує важку працю, ніж транс. Кожен проєкт має купу змінних, які я не можу передбачити. Чи будуть у мене відповідні джерела? Чи існує взагалі інформація, яку я шукаю? Чи не отримую я повідомлення, яке змусить мене відволіктися? Крім того, ідея, що складність завдання має перевищувати мої навички лише на 4% (як зазначено у формулі Котлера), здається мені абсурдною.
Натомість усвідомленість є більш керованою. Я можу зосередитися, поклавши телефон у шухляду, коли завдання стає надто складним, я можу зупинитися і перевести подих.
Не впевнена, що в такі миті я входжу в транс, але спокійнішою стаю безумовно.
{{read_more|Читайте також| 5007, 5183}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram