«У світовій культурі не розвинене співпереживання, ба більше – співпереживання собі. Часто люди думають, що співпереживати означає жаліти себе. Натомість програма Соціально-емоційного та етичного навчання (СEEН, Learning Social Emotional and Ethical (SEE) Learning) трактує співпереживання собі як турботу про себе, своє життя, свої комфорт і потреби. Ідеться про уважне зважене лояльне ставлення до свого тіла, розуму і стану», – каже віцеголова Ради ГО «ЕдКемп Україна» Олег Марущенко.
А ще СЕЕН сповідує, що так звана самодостатність або відчуття, що нам ніхто не потрібний, врешті решт веде до самотності та фальшивого сприйняття дійсності. Адже насправді, навіть тоді, коли ми думаємо, що ні з ким не пов’язані, ми пов’язані з величезною кількістю людей і подій.
НУШ спільно з EdCamp Ukraine продовжує серію публікацій про практики СЕЕН. У кожній із них улюбленими вправами діляться майбутні фасилітаторки й фасилітатори програми, які зараз проходять навчання в Університеті Еморі. У цій статті читайте про практику співпереживання собі та практику «Ми всі пов’язані між собою» від Олега Марущенка.
«Як правило, перша частина вправи не спричиняє в людей жодних проблем. А от у другій частині майже ніхто не може з першого разу написати слова підтримки собі. Написати самому собі слова підтримки значно складніше, ніж іншій людині. СЕЕН каже, що в цьому й полягає проблема: ми готові підтримати інших, а себе – ні»
Якщо практику виконувати регулярно, у людини формуються стійкість і впевненість у собі. Бо коли ми співпереживаємо собі, то розуміємо, як насправді досягаємо цілей, які поставили. За словами Марущенка, дослідження СЕЕН показало, що в класах, у яких практикують співпереживання собі, діти більш стійкі, уважні, не ставлять до себе завищених вимог.
«Уперше виконуючи практику, я не зміг написати собі жодного слова. Удруге зміг написати кілька слів, а втретє мене «прорвало». Якщо зробити цю практику кілька разів, то потім легше знайти слова для себе, які можуть повернути в розуміння, що ти неідеальний, можеш втратити щось, можеш не досягти якоїсь мети, але не перестаєш бути важливим чи цінним для інших людей і для себе. Це повертає людину в стан адекватної самооцінки».
За словами Олега, ідея цієї практики – одна з центральних у СЕЕН: навчити людину бачити, наскільки ми взаємозалежні навіть там, де здається, що це не так. Це треба, щоби зрозуміти залученість до більшої спільноти. Людині важливо розуміти, що вона – не самотня, що в неї куди більше зв’язків, ніж вона може уявити, що різні люди можуть принести їй користь, і вона може принести користь іншим людям.
Є два різновиди практик, які пропонують для людей різного віку. Для молодшого віку система така:
На аркуші треба намалювати себе в центрі або написати «Я» й навколо зобразити або написати імена людей, яких ви знаєте і які піклуються про вас у різний спосіб. Коли список закінчиться, треба взяти паузу, за 2 хвилини знову поставити собі це запитання й дописати імена (або намалювати цих людей). Біля імені чи зображення кожної людини треба написати 1–3 слова, що саме ця людина робить для вас, як саме вона про вас піклується. Після цього дітям пропонують поміркувати, як багато людей насправді в різний спосіб піклуються про них: хтось – з моменту народження постійно, хтось – епізодично. Потім треба подумати й пригадати, які у вас були відчуття, коли ви склали цей перелік людей. Тут можливі відкриття, хтось може навіть плакати, хтось із подивом сприймає, що стільки людей про нього/неї піклуються. На малюнку треба підкреслити чи відмітити ті різновиди турботи від різних людей, про які до початку вправи ви не замислювалися.{{read_more|Читайте також| 4979}}
У людей формується навичка бачити користь від присутності інших людей у своєму житті та присутності себе в житті інших. Зрештою, формується уявлення про світ як глобальну взаємозалежність ледь не всіх людей.
Людина краще усвідомлює, хто вона й де вона, як вона дотична до соціуму, у якому живе. Наслідок цієї вправи – більш толерантне ставлення до різних людей. Також з’являється розуміння користі, потрібності й те, що ти – частина цієї великої сім’ї.
Програма СЕЕН базується на філософії й методиці, яка протягом 20 років створювалася, апробувалася і вдосконалювалася міжнародною командою науковців і науковиць Університету Еморі (Атланта, США). Підґрунтям для них стали праці з емоційного інтелекту Деніела Ґоулмена та кращі світові освітні програми соціально-емоційного навчання (СЕН), а натхненням — заклики Далай-лами до миру, порозуміння, співпереживання та усвідомлення того, що для всіх людських істот спільним домом є планета Земля.
Пілотування програми СЕЕН в Україні відбувається на базі 26 шкіл в рамках загальнонаціонального шкільного експерименту за участі Інституту модернізації змісту освіти, Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук (наказ МОН від 18.11.2019 р. № 1431).
{{read_more|Читайте також| 4886, 4461}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram