Сучасним батькам не радять карати дітей або кричати на них. Конфлікти треба вирішувати розмовами й давати дитині можливість зробити власний вибір. Утім, позитивне виховання також має низку мінусів як для батьків, так і дітей. Чому? Розбирався BBC.
Добрі стосунки з дітьми є дуже важливими. Теорія прив'язаності, наприклад, свідчить, що взаємовідносини між батьками й дитиною мають суттєві наслідки для її психічного здоров'я, самоконтролю та здатності встановлювати хороші стосунки з іншими.
Замість покарань, крику або методу батога і пряника батькам радять розмовляти з дітьми, пояснюючи їм плюси й мінуси певної поведінки. Цей підхід, який має назву позитивне виховання, вважають золотою серединою між батьківською суворістю і вседозволеністю.
Згідно з позитивним методом, якщо хлопчик, приміром, вдарить сестру, батьки мають втрутитися в конфлікт, почекати, поки діти заспокояться, а потім поговорити про те, що відчувають обидва, і разом знайти рішення.
Психолог з Іллінойсу Емілі Едлінн, яка веде блог під назвою «Мистецтво і наука материнства», пояснює, що такий підхід «орієнтований на співчуття дитині й увагу до емоцій, які лежать в основі тієї чи іншої поведінки. Така взаємодія дозволяє сформувати стосунки з дитиною, засновані на розумінні».
Утім, дедалі більше психологів припускають, що таке виховання має негативні наслідки для батьків, а постійне оберігання дітей від негативних емоцій зашкодить їм у подальшому житті.
{{read_more|Читайте також| 4920, 4607}}
Філософія позитивного виховання виникла приблизно у 1920-ті роки (тоді її називали «позитивною дисципліною»). До США її привезли австрійські психіатри Альфред Адлер та Рудольф Дрейкурс.
Але популярності вона набула лише з 1990-х років, коли впливовий американський психолог Мартін Селігман привернув до позитивної психології увагу міжнародної спільноти.
Замість того, щоби зосереджуватися на тому, що змушує людину страждати, позитивна психологія фокусується на тому, що робить нас щасливими.
У вихованні ця філософія базується на сприйнятті дітей як первісно хороших. А батькам рекомендують зосереджуватися не на поганій поведінці, а на позитивних речах, і частіше хвалити за хороше, ніж сварити за погане.
«Судячи з маси книжок, блогів і статей про батьківство, позитивне виховання є сьогодні найпопулярнішим підходом», – зазначає Едлінн.
Однак багато хто стверджує, що постійний позитив або невдачі в його досягненні, мають не такі вже й хороші наслідки.
Американська журналістка Барбара Еренрейх у книжці, яка досліджує це явище, пише, що така ідеологія «спонукає нас заперечувати реальність, бадьоро здаватися у складних ситуаціях і звинувачувати себе в усіх негараздах долі». Психолог із Кентського університету в Огайо Карін Койфман стверджує, що всі емоції виконують важливу роль.
«Позитивні емоції потрібні для побудови зв'язків, а негативні – допомагають у плануванні та у складних міркуваннях, вони також важливі для виживання людини», – каже Койфман.
Коли люди, зокрема батьки, постійно відчувають, що їм заборонено виявляти будь-які негативні емоції, це шкодить їхньому психічному здоров'ю.
«Ми припускаємось помилок. Ми засмучуємось. Ми виливаємо свої негативні почуття на інших, чого, звісно, не мали б робити. І це нормальна людська реакція, вона також нормальна і для батьків», – пояснює психолог.
Одним з очевидних ризиків позитивного підходу є те, що коли дітям не дозволяють бачити негативні емоції, вони не зможуть навчитися розуміти їх та реагувати на них.
«Дітям важливо бачити, що батьки також засмучуються, бувають стурбовані або знервовані, – каже Койфман. – Відверта розмова про страхи й тривоги визнає досвід дитини».
Звичайно, малюкам це зрозуміти складніше, але «коли діти дорослішають, ви цілком маєте право показати їм, що вас дратує, коли вони не слухаються. Це нормальний життєвий досвід. Дитина повинна знати, що якщо хтось просить тебе щось зробити, а ти систематично не робиш цього, можуть бути негативні наслідки».
«Я спостерігаю величезне навантаження на психіку й емоційну рівновагу жінок, через високі очікування, які вимагають увесь час бути на висоті як у професійному плані, так і особистому, – каже Едлінн. – Я вважаю, що всі ці статті й книжки про виховання, які спонукають нас працювати над собою, щоби стати кращими, зрештою змушують нас почуватися гіршими».
Утім, критика модного напрямку у вихованні часто сприймається доволі різко. Психолог Аріадна Брілл із Швейцарії розповідає, що її виключили з групи у Facebook, присвяченій позитивному вихованню.
Фахівець запропонувала тимчасово заборонити дитині підходити до собаки, якого вона вдарила, замість роз'яснювальної розмови з маленьким порушником.
«Просто казати "не бий собаку" є несправедливим як щодо собаки, так і щодо дитини та батьків. Трирічний малюк ще не здатний контролювати імпульси. Отже, дорослий має забрати дитину і посидіти з нею, поки вона не заспокоїться», – каже пані Брілл.
Батьки в групі, однак, відреагували інакше, вони побачили в таких діях покарання, а це – табу, і виключили жінку з дискусії.
Втім, дитина може зазнати набагато більш неприємного покарання, зазначає Брілл, якщо собака, приміром, укусить її.
Хоча Койфман й інші фахівці вважають, що позитивне виховання є чудовим способом виростити добре пристосованих і щасливих дітей, вона згодна, що постійно випромінювати позитив насамперед коли дитина складна, нереально.
На те, як батьки виховують своїх дітей, впливає багато чинників: культура, фінансове становище та рівень стресу, в якому живуть батьки.
Ключовим питанням є те, що багато батьків опиняються без підтримки партнера, родини чи уряду. Втома й емоційне навантаження ускладнюють налагодження хороших стосунків з дитиною.
Насправді постійний тиск на батьків, що вони повинні зберігати спокій і гарний настрій за будь-яких обставин, є контрпродуктивним.
«Картати себе, що ти щось робиш неідеально, або ставати об'єктом критики інших – це нічим не допоможе», – каже Койфман.
Важливо підтримувати те, що мама чи тато роблять правильно, і не зациклюватися на помилках. Важливо навчитися приймати себе.
А тому, перш ніж застосовувати позитивну психологію у вихованні дітей, можливо, було б корисно навчитися практикувати її щодо один одного.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
