До дня народження Лесі Українки (25 лютого) ми зібрали для вас найкращі вислови геніальної української поетеси про слово, мову, цінності, патріотизм і любов.
1. Слово – то мудрості промінь, слово – то думка людська.
2. Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
3. Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова.
4. Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.
5. Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
6. Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.
7. Немає честі нападати ззаду.
8. Сором – хилитися і долі коритися.
9. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
10. Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
11. Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
12. Права без обов’язків – то сваволя. Ніхто не має більшої любові, як той, що душу поклада за друзів.
13. Чия сила, того й воля. На чиєму возі їдеш, того й пісню співаєш
14. Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
15. У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-українськи, щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями… Така легкість репутації приманює многих.
{{read_more|Читайте також| 4713, 4711}}
16. Тепер можна у нас почути фразу: «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.
17. Сором мовчки гинути й страждати, як маєм у руках хоч заржавілий меч.
18. Не журись, коли недоля в край чужий тебе закине! Рідний край у тебе в серці, поки спогад ще не згине.
19. До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
20. Потрібно цінувати те, що маєш, а на те, про що мрієш.
21. Краса – змагання до досконалості.
22. Мене любов ненависті навчила.
23. Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
24. Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
25. Як може бути, щоб тіла ходили вкупі, але душі двома шляхами й врозтіч?
26. Ти мене убити можеш, але жити не присусиш!
27. Кохання – як вода: плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал – воно кипить, а стріне холод – стає, мов камінь.
28. Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме.
29. Той тільки вільний від громадських пут, кого громада кине геть від себе.
30. «Божая іскра» – то тяжке прокляття, дикий і лютий пожар.
31. Вода боронить від огню живого, згорілу ж хату дарма поливати.
32. Гумор найкраще враження робить при серйозному тоні.
33. Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
34. Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті.
35. Щоб не плакать, я сміялась.
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram