Реформа в освіті – це біг на довгу дистанцію, яку неможливо зробити за один рік, – ексміністерка. Попри нововведення та реформи, в освіті залишається низка невирішених питань, які турбують всіх учасників освітнього процесу. Як буде відбуватися дистанційне навчання? Чи повернемося в цілому і 10-річної школи? Чому вчителям, та і суспільству в цілому, так важливо навчитися критично мислити? І чому в сферу освіти, зокрема, у вчителів, необхідно інвестувати?
Про все це розповіла ексміністерка освіти та науки України Лілія Гриневич у програмі (відео нижче) Є СЕНС.
Питання щодо повернення школи до десятирічки Лілія Гриневич не підтримує. За її словами, у такий спосіб держава хоче зекономити на освіті.
Повернення до 10 річки – це заощадження на освіті майбутніх поколінь українців, а куди ці заощадження підуть це велике питання. Але, на жаль, держави свідчать про те, що країна не потребує освічених громадян, – наголосила депутатка.
Наразі в Україні одинадцятирічка, вона залишилась і на території Білорусії та Росії. Усі європейські та цивілізовані країни світу мають дванадцятирічну або тринадцятирічну повну загальну середню освіту.
На думку ексміністерки, нинішню владу не влаштовує одинадцятирічка, адже навіть теперішні видатки на освіту завеликі і їх треба скорочувати. А от повернення до 10-річної школи – це скорочення вчителів, їхніх заробітних плат, кількості класів тощо. Тому вкрай важливо не замовчувати проблеми, а відкрито про них говорити і вирішувати їх через критичне мислення:
Я впевнена, що в університетських колах, інших секторах освіти, громадські організації та бізнес теж не можуть мовчати, тому що для них важливо, щоб громадяни були освічені. Нам вдалося створити НУШ, де підготовці вчителям, сучасним методам навчання було приділено досить багато уваги. Якщо ми зможемо спільними зусиллями це все послідовно розвивати, то зміни неодмінно будуть помітні.
Реформа в освіті – це біг на довгу дистанцію, яку неможливо зробити за один рік.
Пані Гриневич вважає, що наразі перед дистанційною освітою постають такі виклики:
Інтернет і доступ до комп'ютера повинен бути у кожному домі. Якщо для мешканців великих міст це не є проблемою, то в родинах, у яких один смартфон на всіх, дитина опиняється поза межами освітнього процесу.
Вміння вчителя користуватись дистанційними платформами, яке притаманно не всім вчителям. Проте є ентузіасти, які вчились під час карантину і вчаться досі, аби нормалізувати освітній процес.
Якщо вчитель навіть навчиться користуватись дистанційною платформою, то це все одно не є тим традиційним уроком, коли дитина знаходиться в класі й працює з учителем, це вже інші матеріали, методики, контент:
Останнім часом ми намагались розвивати цифровий контент не лише для дистанційного навчання, а й для покращення якості освіти дітей загалом. Адже для них школа з консервативністю ставала нецікавою, тому залучати мультимедійні матеріали треба обов'язково.
Ексміністерка зазначає, ще у 2019 році Кабмін запропонував інтернетизацію закладів освіти. На той час було вкладено 17 млн грн на покращення доступу до інтернету в школах. Проте у Міністерстві не зробили нічого для того, аби забезпечити гаджетами дітей, які зовсім не мають доступу до інтернету.
Ми ще раніше робили Національну освітню електронну платформу заради того, аби вчителі мали доступ до цифрових матеріалів, проте вона не була наповнена і наразі стоїть на місці, – підкреслила ексміністерка.
Лілія Гриневич повідомила, що наразі вони працюють над зміною пріоритетів у навчанні й навіть розробили стандарт, який будується на компетентностях сучасного вчителя: вміннях, які потрібні сучасному вчителю, аби діти досягли бажаних результатів.
Якщо раніше школа готувала дітей лише до знань, то тепер знання збільшуються і людину варто вчити: застосовувати їх правильно, шукати нові, мати певну сформовану систему цінностей, щоб у швидкоплинному світі формувати ставлення і критично переосмислювати та перевіряти інформацію.
За словами ексміністерки, для того, щоб вчитель це вмів робити він і сам повинен бути особистістю, яка володіє цими компетентностями. Саме тому це повинно бути в рамках освітніх програм підготовки майбутніх вчителів.
В системі освіти є консервативність: коли щось закладено, то його важко змінити та зруйнувати, особливо це поширено серед вчителів. А для того, щоб зміни відбулись, у них потрібно інвестувати. В результаті у сферу освіти ніхто не фінансує, а зміни вносять лише в закони, – повідомила депутатка.
Джерело фото pexels.com
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram