Міленіали проти покоління Х: кого більше цінують роботодавці?

Боротьба поколінь часто ставала лейтмотивом романів, причиною конфліктів у повсякденному житті та трансформувалася у головний біль для HR-фахівців. Сьогодні всі говорять про міленіалів (народжених з 1985 до 2000 років): одні вважають їх геніями, яких ще світ не бачив, інші переконані, що покоління Y – це ледарі та нарциси.

На ринку праці новій генерації доводиться змагатися з поколінням X (люди, народжені з 1963 до 1984 року), які вже встигли зарекомендувати себе надійними співробітниками, що виконують правила та не рвуться змінити цей несправедливий світ. То ж кого більше цінують роботодавці: амбіційних міленіалів чи прогнозованих старожилів?

Конфлікт поколінь

«Ігреки» не хочуть працювати десятиліттями на одному місці, вони з легкістю можуть змінити компанію та, навіть, професію. Вони цінують баланс між роботою та особистим життям, амбіційні та не готові сліпо виконувати вказівки керівництва. Тоді як «ікси» цінують стабільність і постійність, прагнуть досягнути значних результатів і заради цього можуть працювати понаднормово. У їх трудовій книжці за все життя може бути лише один-два записи, але їх лояльність залежить від того, наскільки їх шанують.

У міленіалах рекрутери цінують креативність та гнучкість. Адже молоді спеціалісти, які ще не мають потрібного досвіду, можуть продукувати геніальні ідеї і завдяки цьому просуватися кар’єрними сходами швидше за своїх більш досвідчених колег. Вони здатні дивитися на проблему під різними кутами і дивувати нестандартними рішеннями, які можуть врятувати не тільки окремий проєкт, а й компанію.

Разом з тим роботодавці обурені надмірною самовпевненістю «ігреків»: міленіали переконані, що повинні стати керівниками з мінімальними знаннями та відсутністю потрібного досвіду. Також рекрутери жаліються, що нове покоління прагне мало працювати і багато заробляти, вони егоїстичні, дещо неграмотні, часто байдужі до корпоративної етики, правил дрес-коду та субординації.

Завищена самооцінка та невиправдані високі очікування – візитівка покоління Y. Тоді як покоління Х готове важко працювати і цілодобово, щоб отримати мінімальну винагороду. Роботодавці цінують «іксів» тому що вони дотримуються правил, мають великий досвід, не відмовляються від роботи у неробочий час і не бояться опановувати нові навички протягом життя. Але вони не вирізняються креативним мисленням та розвиненим емоційним інтелектом, тому їх рішення завжди стандартні, а емоції часто виходять з-під контролю (особливо це стосується керівників).

Ідеальний кандидат

Чудовими співробітниками рекрутери вважаюсь спеціалістів, народжених у 1980-х роках. Вони дотримуються дедлайнів та правил, не завищують думки про себе, але разом з тим швидко набувають нових навичок та вражають своєю гнучкістю. Робота з такими працівниками більше схожа на партнерство, де кожен знає свою зону відповідальності і не зазіхає на чужу територію.

Тридцятирічні знають як працювати з великими обсягами інформації, не використовуючи для цього Google. Вони не хочуть втратити цінність на ринку праці, тому постійно працюють над вдосконаленням власних умінь і навчаються новому. Такий працівник не вважає себе найрозумнішим, а лише прагне наблизитися до цього звання.

Можна зробити висновок, що роботодавці хочуть бачити своїх працівників відповідальними та працьовитими, вони не повинні знецінювати думку старших колег, а рівень самооцінки не повинен їх коронувати. Але разом з тим співробітник має бути гнучким та креативним, не боятися змін та любити те, що робить.

Міленіали продовжують змінювати ринок праці. Пристосовуються до цих змін і роботодавці, і попередні покоління. У центрі більше не той, хто пропонує роботу, а той, хто її шукає і він диктує правила. Але працівниками українських компаній все частіше стають представники покоління Z (народжені після 2000-х) і поки залишається лише гадати, як ринок праці змінять вони.