Osvitanova.com.ua

У якому віці ви готові розповісти дитині про серійних маньяків? Про згвалтування? Про ліси Амазонки та коралові рифи, які гинуть просто на очах? Про дефолт? Війну? Взагалі не хочеться, правда? Більшість 7-8-річних дітей про все це вже знають, хоча ніхто їм свідомо не розповідав. Звідки? З новин!

Діти зазвичай кажуть, що вони не дивляться новини. Те саме кажуть і їхні батьки. Але наскільки це відповідає реальності? Статистика свідчить, що середня аудиторія телевізійних новин у світі – люди віком 60-65 років (от, наприклад, дані зі США). Утім, вона не враховує, так би мовити, супутні втрати. Бабусі та дідусі, які забирають дітей зі школи, зазвичай вдома вмикають телевізор. Батьки, які повертаються ввечері, зазвичай вмикають принаймні два телевізора – на кухні та у вітальні. Звісно, дітям нецікаво про політику та економіку, але ж вуха та очі в них є. Тому вони отримують подвійну дозу інформації, майже не розуміючи її.

З чого зроблені новини

Кажуть, новини – це реклама безладу, який коїться у світі. У цьому є трохи правди. Звісно, найголовніше – розповісти про те, що відбувається в країні та світі, дати певну картину дня. Зазвичай до «важливого» потрапляють політика та економіка, масштабні загальноукраїнські та світові події. Водночас, найперше завдання будь-якого телевізійника – зробити так, щоби його програму дивилися якомога більше людей. Тож теми мають цікавити якомога ширше коло глядачів. І от у цей момент до продюсерів долучається еволюція. Саме вона винна в тому, що на погане люди реагують емоційніше, ніж на хороше. Адже століттями тікати від тигра чи дубасити його було набагато ефективніше, ніж бігти назустріч із обіймами!

Що викликає найбільше тривожності та гніву в дорослих? Окрім уже згаданих політики та економіки – війна, стихійні лиха, масштабні аварії, теракти, резонансні злочини. Сюжети на ці теми ви, найімовірніше, побачите просто в найближчому новинному випуску на будь-якому каналі.

Як редактори виберуть, про яку з сотень новин розповісти в 10-хвилинному випуску? Звісно, про ту, яка викликає найбільше емоцій та є важливою. До такої категорії не потрапить те, що стається щодня чи відбувається десь дуже далеко (саме тому, наприклад, в новинах не повідомляють про більшість терактів в Іраку – надто часто вони стаються).

Усі ці фактори сприяють тому, що далеко не щодня після перегляду вечірніх новин хочеться налити келих вина й підняти тост за те, в якому прекрасному світі та в які неймовірні часи ми живемо...

Новини та діти 6-10 років

І от десь між прогнозом погоди та вечірнім вкладанням спати ведмедиків ви чуєте «А що ми будемо робити, якщо вночі на нас нападуть?» або «Правда, треба вбити всіх депутатів і наша країна житиме добре?». Моторошно це чути від людини, яка контрабандою проносить до школи іграшки та мріє купити власний космічний корабель.

Можна, звісно, спробувати ізолювати нащадка від новин. Але він все одно ходитиме до школи, спілкуватиметься з однолітками, чутиме ваші розмови. Тому набагато краще – говорити. Грати на випередження – пояснювати простими словами й без подробиць, що відбувається – поки за вас це не зробили інші.

У 6-10 років діти вже розрізняють кіно та новини. Але це, на жаль, і все. У них ще немає ані відчуття частоти подій, ані можливості бачити перспективу та масштаб того, що відбувається. Найважливіше, що потрібно пояснити – до новин потрапляє те, що стається дуже нечасто і всі прикро здивовані подібним перебігом подій. Добре освітлене перестає лякати. Розкажіть спокійно, що сталося, де (можете навіть на мапі подивитися, наскільки це далеко від вашого будинку), чому ви та інші дорослі засмучені. А тепер – найважливіше: змістіть фокус. Вашій 7-річній донечці нецікаві ваші геополітичні прогнози. Їй важливо знати, що вона та її близькі у безпеці. Тому приділіть більше часу тому, як ви захищаєте родину, що люди роблять, щоби подолати наслідки (як працюють рятувальники, як допомагають перехожі тощо) і що роблять для того, щоби подібного не сталося надалі.

Читайте також: Жахачки для батьків: як подолати тривогу за дітей

Новини та підлітки

З підлітками ситуація трохи інша. Вони вже по-чесному не дивляться новини й не цікавляться ними, тому часто мають ще більш викривлене та туманне уявлення про те, що відбувається довкола. Водночас тинейджери вважають, що в них чудово розвинене критичне мислення й вони готові споживати медіаконтент на рівні з дорослими. Так, вони дуже легко й невимушено вчаться медіаграмотності – навчити 15-річок верифікувати дані можна буквально за кілька годин. Але через нестачу життєвого досвіду підлітки можуть потрапляти в пастку самовпевненості, у той час, як на їхні переконання найбільше впливає не те, що вони дізналися, а де та від кого.

Я переконана, що підліткам потрібно дізнаватися про новини. Це допомагає ввести їх до дорослого світу, дати відчуття причетності до соціуму і заразом прищепити базові знання про світ. Зверніть увагу, чи ваші діти розрізняють міністрів і депутатів, розуміють, як працюють вибори, що змінилося в медицині, приміром. Уже за кілька років держава очікуватиме від них зважених рішень та голосів, які впливатимуть на долю країни.

Та хай би якими дорослими тинейджери не здавалися, насправді вони ще діти. Які так само непокояться через тривожні новини, переживають, що батьки можуть втратити роботу чи що екологія погіршується. Їм критично важливо проговорювати свої страхи – і отримувати у відповідь підтримку. Непокойтеся так, щоби вони не починали відчувати, що мусять вас рятувати!

Про що спитати дитину, яка засмучена тим, що побачила чи почула?

Звісно, не потрібно одразу навалюватися з допитом, думаю, ви краще відчуваєте, яке питання доречно задати саме вашій дитині, щоби дати їй можливість висловити свої гризоти. Найпростішими і напрочуд ефективними є такі питання:

Що ти відчуваєш, коли дізнався про це? Як ти вважаєш, часто таке трапляється? Чи ти хотів би якось допомогти? Давай разом подумаємо, як! (якщо дитина хоче – будь ласочка, допоможіть їй! Ви можете разом написати листа, віднести квіти до посольства, перерахувати гроші чи просто помолитися перед сном).

Щоби «увімкнути» критичне мислення та обговорити сумнівну новину, ви можете спитати (спочатку себе :-))

Хто це сказав? Звідки він це знає? Чому він це сказав? Чому саме зараз? На що це може вплинути?

Сподіваюся, тепер вам буде трохи простіше знайти підхід і поговорити про непросте. Але не забувайте й про хороше! Шукайте позитивні новини, щоби розповісти про них за сніданком або вечерею й додавайте радощів у ваше життя!

Читайте також: Жахачки для батьків: як подолати тривогу за дітей

 

 
Поширити у соц. мережах: